ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.07.06 № 18/229/06-АП
суддя Туркіна Л.П.
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Приморськ Запорізької області
До відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області, м. Приморськ
про скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень
Суддя Туркіна Л.П.
Секретар Младенов О.П.
У засіданні приймали участь представники:
Від позивача - ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_1)
Від відповідача - Счастлива І.Б. (дов. № 47/10/10 від 12.05.2006р.),
Проданова В.І. (дов. № 208/10 від 26.05.2006р.),
Вапіров І.В. (дов. № 23/7/10 від 16.06.2006р.).
Судом, відповідно до ст. 160 КАС України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
За клопотанням ДПІ у Приморському районі Запорізької області, м. Приморськ відповідно до ст. 55 КАС України було здійснено заміну відповідача Бердянську МДПІ на ДПІ у Приморському районі Запорізької області, м. Приморськ.
Розгляд справи відкладено відповідно до ст.ст. 55, 128, 150 КАС України.
Відповідно до п.5 ст. 150 КАС України розгляд справи розпочато заново.
Подано позов про скасування акту перевірки від 08.04.2004р. № НОМЕР_2, Додатку №НОМЕР_3. та Додатку №НОМЕР_4, а також про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.03.2006р. №НОМЕР_5, №НОМЕР_6, №НОМЕР_7, якими Бердянською МДПІ, на підставі п.п. 7.3, 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, визначено ПП ОСОБА_1, м. Приморськ суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним :
В період з 26.03.2004 року по 05.04.2004 року Бердянською міжрайонною державною податковою інспекцією в Запорізькій області проводилася позапланова документальна перевірка ПП ОСОБА_1, за результатами якої був складений Акт перевірки № НОМЕР_2 від 08 квітня 2004 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_8 на суму 161721,50 грн. податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість.
Одночасно Бердянською МДПІ в діях ПП ОСОБА_1 було виявлено ознаки складу злочинів, передбачених ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) та ст. 202 КК України (порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю).
08 липня 2005 року Приморським районним судом Запорізької області було винесено Постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у споєнні вищезазначених злочинів та закрито провадження по цій кримінальній справі відповідно до ст. 248 КПК України.
Одночасно судом було зазначено, що в результаті судового слідства було встановлено, що фактична заборгованість позивача до бюджету складає 23 257,71 грн.
30 березня 2006 року Відповідачем знову були прийнятті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_5, №НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 на загальну суму 906365,45 грн., прийняті на підставі Акту перевірки № НОМЕР_9.
Слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає порядку прийняття органами ДПА декількох рішень щодо одного й того ж факту несплати податків. Окрім того, суми зобов'язання, встановлені Актом перевірки № НОМЕР_9 та Додатком № НОМЕР_10 та Додатком № НОМЕР_11 відмінні від сум, вказаних в податкових повідомленнях - рішеннях № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 від 30 березня 2006 року.
Оскільки судовим слідством по кримінальній справі встановлено дійсну заборгованість Позивача по сплаті податків до бюджету в розмірі 23 257,71 грн. та невідповідністю сум заборгованості, вказаної Відповідачем в Акті перевірки № НОМЕР_2 від 08 квітня 2004 року та Додатку № НОМЕР_10 та Додатку № НОМЕР_11 та в податкових повідомленнях - рішеннях № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 від 30 березня 2006 року, вважаю, що зазначені Акт перевірки, додатки до нього та податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на таке :
Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_12 є відкликаним, оскільки його було змінено (зменшено) рішенням ДПА у Запорізькій області від 13.07.2004р., а отже воно не може порушувати прав та інтересів позивача.
На підставі рішення ДПА у Запорізькій області та ДПА України від 13.09.2004р. Бердянською МДПІ, правонаступником якої є відповідач, було прийнято податкові повідомлення-рішення №НОМЕР_6, №НОМЕР_7, які відповідають чинному законодавству.
Позивач помилково вважає, що оскільки судовим слідством по кримінальній справі встановлено дійсну заборгованість підприємця по сплаті податків до бюджету в розмірі 23257,71 грн. то акт перевірки, додатки до нього та податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Приморським районним судом було розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за умисне ухилення від сплати податків. Судом було встановлено, що дії винної особи ОСОБА_1 привели до ухилення від сплати податків на суму 23257,71 грн. (згідно додатково наданих податкових накладних).
Під час розгляду кримінальної справи використовувались документи, які були відсутні на момент перевірки, що проводила податкова, отже, розмір податкових зобов'язань, визначених платником податків з порушенням діючого законодавства (за відсутності документів), об'єм яких зафіксовано у акті перевірки, може не збігатися з показниками дійсного ухилення від сплати податків , встановленими після збору та врахування всіх відсутніх документів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд
встановив :
Громадянина ОСОБА_1 зареєстровано у якості фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності рішенням Приморської райдержадміністрації від ІНФОРМАЦІЯ_1 за № НОМЕР_13.
У період з 26.03.2004р. по 05.04.2004р. Бердянською МДПІ, правонаступником якої у спірних правовідносинах є відповідач, було проведено позапланову перевірку правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на додану вартість ПП ОСОБА_1 за період з 01.07.2001р. по 01.01.2004р. та складено Акт № НОМЕР_2 від 08.04.2004р.
На підставі названого акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_8 від 08.04.2004р.
06.10.2004р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_8 від 08.04.2004р.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що спірне податкове повідомлення-рішення заповнено рукописним текстом і воно не відповідає встановленим вимогам. Проведення позапланової перевірки за період з 01.07.2001р. по 01.01.2004р. вважає безпідставним, оскільки цей період вже перевірявся. Висновки акту перевірки про порушення п.п. 7.3.1 та 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі -Закон про ПДВ) є необґрунтованим, а розмір донарахованого податку визначеним невірно.
За заявою позивача було порушено провадження у справі №5/286, за результатом якої прийнято рішення від 06.12.2004р.
Такої підстави позову, як невідповідність суми, визначеною податковою у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_8 від 08.04.2004р. розміру суми, на яку мало місце ухилення від оподаткування та яку встановлено вироком у кримінальній справі від 08.07.2005р., позовна заява, подана 06.10.2004р. не містила, отже, підстави вважати, що має місце наявність рішення суду з того самого спору (один предмет та підстави) і між тими самими сторонами відсутні.
Спір щодо податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_8 підлягає вирішенню по суті.
Судом встановлено наступне :
Податковим повідомленням - рішенням Бердянської МДПІ від 8 квітня 2004 року № НОМЕР_8 визначено 485164 грн. 50 коп. податкових зобов'язань по податку на додану вартість, у тому числі донараховано 323443 грн. податку на додану вартість та застосовано 161721 грн. 50 коп. штрафної санкції по податку на додану вартість, з посиланням на підпункти 17.1.2 і 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Первинна скарга платника надійшла до Бердянської МДПІ 19 квітня 2004 року (вхідний № НОМЕР_14). Рішенням Бердянської МДПІ Запорізької області від 7 травня 2004 року № НОМЕР_15, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, податкове повідомлення - рішення від 08.04.2004р. № НОМЕР_8 залишено без змін.
Згідно п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків на підставі рішення Бердянської МДПІ від 07.05.2004р., позивачу направлено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5.
Рішенням ДПА у Запорізької області від 13 липня 2004 року № НОМЕР_16, прийнятим за розглядом повторної скарги скасовано податкове повідомлення - рішення від 8 квітня 2004 року № НОМЕР_8 в частині невірно визначеного податкового зобов'язання та застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 48135 грн. 20 коп. та в цій частині рішення Бердянської МДПІ від 7 травня 2004 року № НОМЕР_17, прийняте за розглядом первинної скарги, а в інших частинах зазначене податкове повідомлення - рішення та рішення Бердянської МДПІ залишені без змін.
Рішенням ДПА України від 13.09.2004р. № НОМЕР_18 залишено без змін податкове повідомлення - рішення Бердянської МДПІ від 08.04.2004р. № НОМЕР_8 з урахуванням рішення ДПА У Запорізькій області від 13.07.2004р. № НОМЕР_16.
Пунктом 5.2.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі - Закон № 2181) визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Статтею 6 цього ж Закону встановлено:
6.4.1. Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;
6.4.3. У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.
Системний аналіз п.п. 2.5 та 2.6 зазначеного вище Порядку направлення податкових повідомлень, а також наявність рішення Бердянської МДПІ від 07.05.2004р. дають підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_19 носило характер як повідомлення, так і рішення (п.п. 2.5, 2.6), а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 - характер податкового повідомлення (п. 2.5) за рішенням від 07.05.2004р. Оскільки на момент розгляду спору ДПА у Запорізькій області скасовано, як рішення № НОМЕР_8 від 08.04.2004р., так і рішення Бердянської МДПІ від 07.05.2004р., слід визнати, що податкові повідомлення № НОМЕР_8 та № НОМЕР_5 на момент розгляду спору слід вважати відкликаними відповідно до ст. 6 Закону 2181, а отже, вони не можуть порушувати прав позивача.
Оскільки акт перевірки та додатки до нього не містять приписів, обов'язкових до виконання платником податків, а лише містять відомості про об'єкт перевірки, що здійснила податкова, та її висновки щодо правильності визначення податкових зобов'язань платником, які до прийняття рішення уповноваженою особою не можна розглядати як податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом, а отже, не є актами індивідуальної дії , вони також не можуть порушувати прав позивача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 162 КАС України, суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку влади.
Оскільки податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_8 та №НОМЕР_5 а також акт перевірки № НОМЕР_2 від 08.04.2004р. з додатками до нього не порушують прав позивача підстави для застосування судового захисту відсутні.
У зв'язку з чим у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Відносно податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_6 та №НОМЕР_7 слід зазначити наступне :
Названі податкові повідомлення-рішення винесено відповідно до п. 4.3 порядку направлення органами державної податкової служби повідомлень платникам податків на підставі рішень ДПА у Запорізькій області від 13.07.2004р. № НОМЕР_16 та ДПА України від 13.09.2004р. № НОМЕР_18, які на момент розгляду спору не є зміненими або скасованими.
Як свідчить текст податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_6 та №НОМЕР_7, отриманих позивачем (копії залучено до справи), названими податковими повідомленнями-рішеннями позивачу відповідно до п.п. 7.3, 7.4 ст. 7 закону “Про ПДВ” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 438297,00 грн. (292198,00 грн. - основний платіж, 146099,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Позивач оспорює суми, зазначені у названих податкових повідомленнях-рішеннях, посилаючись на те, що чинне законодавство не передбачає прийняття органами ДПА декількох рішень щодо одного й того ж факту несплати податків, а також на те, що суми зобов'язань, визначені у акті перевірки, відмінні від сум, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_6 та №НОМЕР_7.
Названі доводи позивача не можуть бути визнані такими, що відповідають чинному законодавству, оскільки вони суперечать п.п. 5.2.2 ст. 5 , п.п. 6.4.1 “б”, .п.п 6.4.3 , п. 6.5. та п. 6.6 ст. 6 закону 2181, системний аналіз яких свідчить, що контролюючими органами можуть бути прийняті різні рішення за одним і тим же фактом, зафіксованим у акті перевірки, а суми податкових зобов'язань, визначені у рішеннях, можуть не співпадати з сумами, зазначеними у акті перевірки. При цьому слід зазначити, що остаточним є рішення центрального контролюючого органу, а також сума, визначена у такому рішенні.
Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_6 та №НОМЕР_7 відповідають рішенню ДПА України від 13.09.2004р.
Позивач також обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що суми, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_6 та №НОМЕР_7, не співпадають із сумою 23257,71 грн., зазначеною у постанові Приморського районного суду Запорізької області від 08.07.2005р. у кримінальній справі “1-7/2005 у якості суми, щодо якої з боку громадянина ОСОБА_1 мало місце умисне ухилення від сплати ПДВ.
З доводами позивача не можна погодитись, виходячи з наступного :
Згідно постанови пленуму Верховного суду України від 08.10.2004 р. № 15 “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів ”за змістом ст. 212 КК відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має.
Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.
Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів. Відповідно до законодавства з питань оподаткування зазначене діяння є фінансовим (податковим) правопорушенням, відповідальність за яке може наставати, зокрема, за підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. N 2181-ІЙ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) - у разі, коли несплата пов'язана з неподанням платником податкової декларації у визначені законом строки, або ж за п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону від 4 грудня 1990 р. N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон N 509-ХІІ) - якщо несплата зумовлена відсутністю податкового обліку, веденням його з порушенням установленого порядку, неподанням чи несвоєчасним поданням платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та іншими порушеннями податкового законодавства, відповідальність за які передбачена цим пунктом зазначеної статті Закону N 509-ХІІ.
Суб'єкти господарської, в тому числі підприємницької діяльності - юридичні та фізичні особи - зобов'язані вести облік усіх здійснюваних ними видів такої діяльності, відображати їх у відповідній звітності і сплачувати з них установлені законом податки, збори, інші обов'язкові платежі незалежно від того, чи передбачено ту або іншу діяльність їх установчими документами (статутом, установчим договором). Тому службові особи таких суб'єктів, а також громадяни-підприємці підлягають кримінальній відповідальності за ухилення від сплати обов'язкових платежів із доходів як від легальної, так і від незаконної діяльності, відповідальність за яку передбачена, наприклад, статтями 202 - 204 КК. За наявності визначених законодавством підстав їхні дії необхідно кваліфікувати за ст. 212 КК й тими статтями цього Кодексу, якими передбачено відповідальність за ці злочини.
Таким чином, постанова місцевого суду є доказом підтвердження ухилення від оподаткування тільки в тій частині, по якій слідчим та судом визначено умисне ухилення від оподаткування. Первинні документи, надані Приморському районному суду, відновлювались після проведення перевірки в ході проведення слідчих дій, на момент перевірки вони були відсутні і підприємство не мало права на валові витрати не підтверджені документально.
Однак, при розгляді даної справи, судом встановлено наступне :
Як свідчить текст акту перевірки від 08.04.2004р., податковою встановлено наступне :
“Згідно п.п. 7.2.3 ст. 7 Закону “Про ПДВ” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тому при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту підприємство повинно керуватися п. 7.2 ст. 7 та п.п. 7.2.1 ст. 7 щодо правильності та правомірності віднесення сум до податкового кредиту та податкового зобов'язання. Однак, в ході перевірки встановлено, що суми ПДВ в розмірі 11442,25 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ “Агрос” м. Приморське - ПСГ “Азов”, ВАТ “Єлізаветовський елеватор” в грудні 2001р. не може включатися до податкового кредиту, так як податкові накладні не відповідають вимогам п. 7.21 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, а саме : відсутній підпис виконавця, який видає накладну.” Інших недоліків у накладних у акті перевірки не зазначено.
Відповідно до п. 7.2.1 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, Податкова накладна має містити :
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Отже, наявності у податковій накладній підпису виконавця закон не вимагає, а висновки акту перевірки щодо неправомірності включення суми 11442,25 грн. до податкового кредиту, а також здійснення донарахування податкового зобов'язання на цю суму є такими, що суперечать п.п. 7.2.1, п. 7.4 ст. 7 закону “Про податок на додану вартість”.
Відповідач надав суду розрахунок суми 438297,00 грн., визначеної у податкових повідомленнях-рішеннях №НОМЕР_6 та №НОМЕР_7 у якості податкового зобов'язання.
Як зазначено у названому розрахунку та підтверджено представниками податкової, суму 11442,25 грн. включено до складу податкового зобов'язання (основний борг), донарахованого за 2001р. у сумі 80948,00 грн., а до складу штрафних санкцій, відповідно включено суму 5721,37 грн.
Позивачем заявлено вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №НОМЕР_6 та №НОМЕР_7 з підстав, зазначених у позові.
За загальним правилом суд розглядає адміністративні спори не інакше, як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог.
Однак, відповідно до п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У даному випадку суд вважає за необхідне, застосувати принцип верховенства права, передбачений ст. 8 КАС України, а також користуючись правом суду, передбаченим п. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати частково противоправними податкові повідомлення-рішення №НОМЕР_6 та №НОМЕР_7 на підставі їх невідповідності п. 7.2.1 ст. 7 закону України “Про податок на додану вартість”.
Виходячи з викладеного вище, суд вважає за необхідне вийти за межі підстав, зазначених у позові, а отже, за межі позовних вимог та визнати податкові повідомлення-рішення №НОМЕР_6 та №НОМЕР_7 протиправними та скасувати у частині нарахування та визначення податкових зобов'язань у сумі 17163,37 грн. (11442,25 грн. - основного боргу та 5721,12 грн. - штрафних санкцій).
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог присудити на користь позивача за рахунок Держбюджету України.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 30.03.2006р. та № НОМЕР_7 в частині нарахування податкових зобов'язань у сумі 17163,37 грн. (11442,25 грн. - основного боргу та 5721,12 грн. - штрафних санкцій).
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету 0 грн. 85 коп. судових витрат.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову підписано _14.07.2006р.
Суддя Туркіна Л.П.