Справа № 0424/3732/2012

У Х В А Л А

27 грудня 2012 р.

суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С. розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 звернулася до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд у порядку забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3. О.О. в межах суми стягнення.

Розглянувши вказану заяву та матеріали справи, суд доходить висновку, що зазначена заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності з роз'ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві про забезпечення позову представник позивача не зазначила, чим викликана необхідність забезпечення позову та причини такого забезпечення, окрім цього вказана заява не містить обґрунтування необхідності застосування видів забезпечення позову таких як арешт, в ній не зазначені дані про наявність у відповідача будь-якого рухомого та нерухомого майна, що належить саме йому на праві власності та вартість останнього.

Дослідивши наявні докази, суд вважає, що немає підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3. О.О. і тому в заяві представнику позивача необхідно відмовити, оскільки у суду відсутні данні про належне відповідачу майно, у зв'язку з чим накладення арешту може бути не співмірним з заявленими позивачем вимогами, оскільки може значно перевищувати суму заявлених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви ОСОБА_1 –ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_4