ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.07.06 № 18/378/06-АП
суддя Туркіна Л.П.
За позовом : Приватного підприємства аудиторської фірми “Запоріжаудит”, м. Запоріжжя, пров. Тихий 8
до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя м. Запоріжжя, вул. Леппіка, 34
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001531503/0 від 21.02.2006р.
Суддя Туркіна Л.П.
Секретар Младенов О.П.
У засіданні приймали участь представники:
Від позивача –Білюшов В.М. (дов. №42 від 30.06.2006р.),
Михайлова В.П. (дов. № 43 від 30.06.2006р.)
Від відповідача - Тесленко І.Е. (дов. № 20018/10/10-010 від 06.07.2006р),
Кваснюк - Сандак І.А. (дов. № 14444/10/10-010 від 121.05.2006р.)
У засіданні, відкритому 06.07.2006р., було оголошено перерву. Засідання суду завершено 07.07.2006р.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Подано позов про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001531503/0 від 21.02.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у вигляді штрафних санкцій у розмірі 170 грн. у зв’язку із несвоєчасним поданням розрахунку податку.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне :
Відповідно до ст. 6 закону “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” та п.п. 41.4 ст. 4 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - закон 2181), платник податків зобов’язаний був подати розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2003 звітний рік протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного 2003р. –до 02.03.2004р.
Цей строк ПП АФ “Запоріжаудит” не порушено, оскільки фактично розрахунок подано 07.04.2003р.
Відповідач проти позову заперечує , вказуючи наступне :
При проведені невиїзної документальної перевірки ПП АФ "Запоріжаудит" встановлено порушення вимог ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів" платником податків ПП АФ "Запоріжаудит" подано з порушенням граничного строку подання розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2003 рік, а саме: розрахунок на 2003 рік підлягає поданню 03.03.2003 року, фактично розрахунок подано 07.04.2003 року.
Стаття 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", передбачає, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.
У порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Терміни подання податкових декларацій (розрахунків) за базові податкові (звітні) періоди визначено пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181. Так, для річного звітного періоду податкові декларації (розрахунки) подаються протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Таким чином, платник податку подає розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року (01.01.2003р.) і цим узгоджує суму податкового зобов'язання у податковому періоді (2003 р.), а звітним періодом є попередній податковому (2002 р.), оскільки податок нараховується на транспортні засоби, які були у власності у юридичної особи у 2002 році.
З вище зазначеного випливає, що граничний термін подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2003 рік -03.03.2003р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд
встановив :
ПП аудиторська фірма “Запоріжаудит” є юридичною особою та суб’єктом підприємницької діяльності.
07.04.2003р. позивач подав до податкової розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, розрахунок подано на 2003р. за формою, затвердженою наказом ДПА України від 17.09.2001р. № 373.
Посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснено невиїзну документальну перевірку позивача, з результатами якої складено акт перевірки №93/15/20475455 від 07.02.2006р., на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
За результатами адміністративного оскарження рішення залишено без змін.
У акті перевірки зазначено : “в порушення вимог ст. 6 закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платником податків ПП АФ “Запоріждаудит”, код ЄДРПОУ 2047555 подано з порушенням граничного строку подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" на 2003рік” , а саме :
Розрахунок на 2003рік підлягає поданню до 03.03.2003р., фактично подано 07.04.2003р.
У зв’язку із правопорушенням згідно з п.п. 17.1 ст. 17 закону 2181 до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 170,0 грн.
Позивач вважає, що штрафні санкції застосовано до нього безпідставно, оскільки строк подання розрахунку встановлено до 03.03.2004р., а підприємство подало розрахунок заздалегідь 07.04.2003р.
Посилання позивача не є обґрунтованим, виходячи з наступного : ч.ч. 1, 3 , ст. 6 закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" передбачено наступне:
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.
Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.
У порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою,затвердженою центральним податковим органом України.
Відповідно до п.п. 4.1.4 “в” п. 4.1 ст. 4 Закону 2181, податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, подаються протягом 60 календарних днів за останнім днем звітного (податкового) року.
Як свідчить текст п. 4.1 ст. 4 Закону 2181, податкове законодавство визначає такі види декларацій : декларація за звітний(податковий) період, яка подається протягом поточного року за попередній, та річні податкові декларації на поточний рік відповідно до Закону з питань окремого податку , збору (обов’язкового платежу).
Як свідчить форма розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, останній відноситься до річних податкових декларації на поточний рік, тобто повинен подаватись у поточному році на поточний рік.
Строк подачі розрахунку визначено протягом 60 календарних днів за останнім днем звітного , тобто попереднього , податкового року.
На підставі викладеного вище, слід визнати , що спірний розрахунок підлягав поданню до податкової до 03.03.2003р.
За таких обставин, підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні, оскільки податкова діяла відповідно до чинного законодавства у межах наданих повноважень.
Посилання платника на ту обставину, що норми останнього абзацу п.п 4.1.4 ст. 4 внесено до закону 2181 лише у 2005р. , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені норми лише фіксують факт наявності різних видів податкових декларацій, а саму відповідну форму декларації введено в дію у вересні 2001р. наказом ДПА України від 17.09.2001р. № 373 про затвердження форми розрахунку податку з власників транспортних засобів.
Враховуючи викладене вище у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову підписано _17.07.2006р.
Суддя Туркіна Л.П.