Справа №2-8/07 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2007 року Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                ДЕНИСЕНКО Н.О.

при секретарі                        МАТВІЄНКО Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт.Згурівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.01.2006 року звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 16.03.1995 року позичив у її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, 300 доларів США та зобов'язувався повернути 345 доларів США, про що була складена розписка, про яку вона дізналася недавно, відповідач взяте на себе зобов'язання у встановлений строк не виконав, тому просить в разі пропуску строку позовної давності поновити його як пропущений з поважних причин, стягнути з відповідача на її користь борг в сумі 345 доларів США за офіційним курсом української гривні до долара США в сумі 1742 грн. 25 коп. та витрати по оплаті держмита в сумі 51 грн.

Під час попереднього судового засідання та в судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги в частині того, що вона не пропустила строк позовної давності звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки дізналася про своє порушене право 25 листопада 2005 року.

Відповідач щодо заявленого позову має наступну позицію, викладену письмово. Вважає, що позивачка пропустила встановлений законом трирічний строк позовної давності для захисту своїх інтересів без поважних причин, він у покійного батька позивачки позичав гроші для свого знайомого, про що власноручно склав розписку, гроші були повернуті останнім.

Справа слухалася судами неодноразово.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю, відповідач позов не визнав повністю.

В судовому засіданні позивачка пояснила, вона ж як свідок показала, що 25 листопада 2005 року в дообідній час під час ремонтних робіт в приміщенні гаража АДРЕСА_1 виявила в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 випадково знайшла боргову розписку відповідача від 16.03.1995 року на ім'я її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якої відповідач позичив у її батька 300 доларів США та зобов'язувався повернути 16.04.1995 року 345 доларів США, а у випадку несвоєчасного повернення боргу сплатити 1% суми боргу за кожен день прострочення, однак свої зобов'язання у встановлений строк не виконав, вона та її брат ОСОБА_3 є спадкоємцями батька за законом.

В судовому засіданні відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив, що він дійсно звертався до ОСОБА_4 за грошима для свого знайомого ОСОБА_7, якому ОСОБА_4 і передав кошти, розписку ОСОБА_4 писав він сам, влітку 1995 року ОСОБА_7 повідомив йому, що повернув борг ОСОБА_4, тому він згадав про дані факти лише після виклику в суд, вважає, що дані відносини не можна вважати договором позики, оскільки вони не оформлені належним чином та позивачка пропустила встановлений законом строк звернення до суду.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 пояснив, що він є рідним братом позивачки, йому відомо, що сестра в кінці 2005 року знайшла в гаражі батькового домоволодіння боргову розписку відповідача під час прибирання в даному приміщенні, яку показувала йому, тому просить задовольнити позов на користь позивачки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що в листопаді 2005 року зранку він зі своїм товаришем, тепер покійним, допомагав позивачці виконувати деякі роботи в гаражі, під час яких позивачка знайшла в поліетиленовому пакеті боргову розписку відповідача її батькові, яку прочитала вголос.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд приходить до висновку, що всі докази є належними, допустимими та достовірними, а також достатні і взаємно пов'язані.

Суд встановив, що 16 березня 1995 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали в простій письмовій формі договір позики, який відповідає вимогам ст.ст.374, 375 ЦК України 1963 року, згідно з яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 у власність гроші в сумі 300 доларів США із зобов'язанням повернення боргу в розмірі 345 доларів США 16 квітня 1995 року, про що була складена розписка (а.с. 15), в даному випадку фактичні обставини справи вказують на те, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виникли правовідносини договору позики, які існують на час розгляду справи, що ОСОБА_4 передав у власність відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язувався повернути їх, що доведено в судовому засіданні і судом визнано ці обставини достовірними, курс 1 української гривні до долара США встановлено 5 грн. 05 коп. (а.с.9, 104), сума боргу складає 1742 грн. 25 коп., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), спадкоємцями за законом якого є його діти: позивачка та третя особа ОСОБА_3, який не претендує на дане спадкове майно (а.с.4, 5, 6, 94), у зазначений термін відповідач не виконав своїх зобов'язань по даному договору і не повернув суму позики в строк, указаний у договорі, тобто прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачка про своє порушене право дізналася в кінці листопада 2005 року, що встановлено в судовому засіданні із показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - позивачки.

Згідно ст. З 74 ЦК України 1963 року за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальнику) у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.

Згідно ст.375 ЦК України 1963 року договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.І ст.261 ЦК України перелік позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Згідно ч.І ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.627 ЦК України сторони відповідно до ст.б ЦК України є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.І ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.І ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що має місце порушення відповідачем умов договору позики, укладеного між ним та ОСОБА_4, позивачка за законом є спадкоємицею батька ОСОБА_4, яка про порушення свого права дізналася 25 листопада 2005 року, тобто у межах строку позовної давності, натомість, відповідач не надав суду доказів на обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим йому було роз'яснено положення ст. 10 ЦПК України щодо наслідків не вчинення відповідних процесуальних дій. Із відповідача на користь позивачки необхідно стягнути борг в розмірі 1742 грн. 25 коп. та сплачене державне мито, та на користь управління ДСА України в Київській області кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в розмірі ЗО грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦК України 1963 року, ст.ст.256, 257, 261, 509, 610, 626, 627, 628, 629, 631, 1046, 1047, 1218, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.11, 60, 81, 88,209,212,213,214,215,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, мешканки АДРЕСА_1 борг за договором позики в розмірі 1742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 25 коп. та державне мито в розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь управління ДСА України в Київській області (код 26268119, розрахунковий рахунок 37317007000497 в банку УДК в Київській області, МФО 821018, в квитанції обов'язково вказати "Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Згурівському районному суді") кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в розмірі 30 (тридцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили згідно ст.223 ЦПК України.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ                      Н.О.ДЕНИСЕНКО