Справа № 130/630/15-к

Провадження №11-кп/772/575/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Порощук П. П.

Доповідач : Гончарук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Гончарук М.М.,

Суддів: Нешик Р.І., Слободян К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги прокурора прокуратури Жмеринського району Мирниці В.В., обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2015 року, по кримінальному провадженню № 12015020130000115 від 10.02.2015 року, яким

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, не працюючу, з професійно-технічною освітою, розлучену, громадянку України, раніше судиму:

10.09.2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області за ч.2 ст.309 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, за ст.75 КК України звільнену від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання ОСОБА_3 у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.09.2014 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_3 у виді 4 років позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

за участю: секретаря: Воронюк О.О.,

прокурора: Янушевич О.О.

обвинуваченої: ОСОБА_3,

адвоката: Чоловський О.М.

В С Т А Н О В И В:

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2015 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання ОСОБА_3 у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.09.2014 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_3 у виді 4 років позбавлення волі

З вироку суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 19 січня 2015 року о 11 годині 00 хвилин, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2. З метою умисного викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку грошей у сумі 200 долларів США, які належали ОСОБА_5. Відповідно до довідки Вінницької філії комерційного банку "Приват Банк" № 23.02-15 від 23.02.2015 року, станом на 19.01.2015 року курс НБУ долара відносно гривні становив 1.0 долар США = 15.807737 гривень.

Після чого з викраденими коштами з місця вчинення злочину зникла та розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдала ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 3162 гривні.

Крім того 08 лютого 2015 року о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_3 без попередньої домовленості прийшла в гості до своєї знайомої ОСОБА_8, яка проживає в АДРЕСА_3. Перебуваючи у квартирі ОСОБА_8, обвинувачена маючи на меті незаконне заволодіння чужим майном, запропонувала ОСОБА_8 показати свої золоті прикраси, що та і зробила.

ОСОБА_3 дізнавшись про місце зберігання золотих виробів, скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_8, яка вийшла у іншу кімнату, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, вчинила крадіжку золотої жіночої каблучки 585 проби загальною вагою 2,15 грамів, оздоблену дорогоцінним камінням в кількості 3 шт. вартістю 1068,18 гривень, з викраденим з місця вчинення злочину зникла та розпорядилася на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_8 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Прокурор Мирниця В.В. подав заяву про відмову від апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, згідно якої вважає вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2015 року незаконним в частині призначеного покарання та просить його змінити, призначивши їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_3, думку прокурора, який заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що подана апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України . За приписом ч.3 ст.349 КПК України , суд не досліджував докази щодо обставин скоєння кримінального правопорушення .

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України , судове рішення першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин , які ніким не оспорюювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом не доцільним відповідно до положень частини 3 ст. 349 КПК України.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, яким дана належна юридична оцінка.

Дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185КК України судом кваліфіковано вірно.

Тому порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженої та на кваліфікацію її дій, не виявлено.

За змістом закону (ст. 50 КК України), покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Так згідно ч. 1 ст. 65 КК України суд при призначенні покарання має враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного так і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченої та прокурора щодо незаконності вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного покарання не заслуговують на увагу суду, оскільки при призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд згідно ст. 65 КК України, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, зокрема те, що вона до кримінальної відповідальності притягується не вперше, за місцем проживання характеризується позитивно , в суді першої інстанції визнала вину, щиро розкаялася у вчиненому та сприяла розкриттю злочину.

Крім того, доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3 про можливість застосування при призначенні покарання відносно неї положень ст. 75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до п.п. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи зі змісту ч. 3 ст. 78 КК у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_3 покарання, належним чином виконав вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, які узгоджуються із роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_3, оскільки доводи наведені в апеляційній скарзі спростовуються доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, тому є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 403, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Жмеринського району Мирниці В.В. на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2015 року, по кримінальному провадженню № 12015020130000115 від 10.02.2015 року - закрити.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2015 року, по кримінальному провадженню № 12015020130000115 від 10.02.2015 року- залишити без задоволення.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2015 року, відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню № 12015020130000115 від 10.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяця з дня її проголошення.

Судді: