ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" березня 2009 р. | Справа № 22/303 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Каньйон”, м. Кам'янець-Подільський
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Котло-монтаж”, м. Кам'янець-Подільський
до 2. Міжрайонного бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав на нерухоме майно, м. Кам'янець-Подільський
про визнання договору №8 від 10.07.1996року дійсним та зобов'язання Кам'янець-Подільського МБТІ зареєструвати даний договір як правовстановлюючий документ позивача
Суддя Заверуха С.В.
Представники сторін:
позивача : Зенюк М. А. - довіреність від 08.07.2008р.
відповідачів : не з'явились.
Рішення приймається 23 березня 2009 року, оскільки в судовому засіданні 17.03.2009 р. оголошувалась перерва.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд визнати договір №8 від 10.07.1996року дійсним та зобов'язати Кам'янець-Подільське МБТІ зареєструвати даний договір як правовстановлюючий документ позивача щодо квартири №14 по вул. Торгова площа, 1, в м. Кам'янці-Подільському. Посилається на ст.ст. 227, 241, 242 ЦК України (редакція 1963р.), ст.ст. 334, 657, 715, 716 ЦК України (редакція 2004р.), договір №8 від 10.07.1996р., акт прийому-передачі від 24.01.2008р., акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.
Як на підставу для визнання договору дійсним позивач посилається, позивач посилається на те, що даний право чин не був нотаріально посвідченим.
Представник позивача в судовому засідання 02.03.2009 р. з’явився та наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2009 р. пояснив, що письмових доказів, що підтверджують факт звернення до Міжрайонного бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав на нерухоме майно м. Кам'янець-Подільський та відмову останнього від проведення державної реєстрації нерухомого майна не існує.
16 березня 2009 року позивачем на адресу суду надіслано клопотання про зміну предмету позовних вимог, в якому останній просить суд встановити факт права власності позивача на квартиру №14 по вул.. Торгова площа,1 м. Кам’янець-Подільський та зобов’язати міжрайонне бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав на нерухоме майно Кам’янець-Подільської міської ради провести державну реєстрацію названого об’єкта нерухомого майна згідно судового рішення.
Судом приймається до уваги, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, в даному випадку у клопотанні про зміну предмету позовних вимог, останній змінює підставу та предмет позову. Так, підставою для визнання договору №8 від 10.07.1996року дійсним є, на думку позивача, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення даного договору, підставою для визнання права власності є, на думку позивача, договір №8 від 10.07.1996року.
Згідно п. 1,3 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.
Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року N 7-93 (із внесеними змінами) із заяв майнового характеру, що подаються до суду державне мито справляється у розмірі один відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру встановлена у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту клопотання, позивач змінюючи предмет та підставу позову заявляє позовні вимоги майнового та немайнового характеру, при цьому доказів сплати державного мита в установленому законом порядку не додає, що суперечить нормам господарсько-процесуального законодавства.
За таких обставин, у задоволенні клопотання позивача про зміну підстави та предмету позовних вимог належить відмовити.
Судом також приймається до уваги, що позивачем не надано доказів ринкової вартості майна ( квартири по вул. Торгова плаща1 в м. Кам’янець-Подільський), а тому суд позбавлений можливості у разі прийняття заяви про зміну підстави та предмету позову за результати розгляду спору вирішити питання про розподіл господарських витрат.
Відповідач - ТОВ „Котло-монтаж”, в судове засідання не з'явився. На адресу суду 02.03.09 р. надіслав відзив на позов, в якому проти позову не заперечує, позовні вимоги визнає та вважає правомірними, по предмету позову претензій до позивача немає. Просить позов розглядати за його відсутності.
Відповідач - Міжрайонне бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на нерухоме майно Кам'янець-Подільської міськради, в судове засідання не з'явився. На адресу суду 27.02.09 р. надіслав відзив на позов, в якому вказує, що представлений правочин між позивачем та відповідачем нотаріально не посвідчений та просить суд розглядати справу без його участі. Крім того, зазначає, що ніяких претензій до позивача немає та будь-яких стосунків з позивачем не виникало.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
10 липня 1996 року між відповідачем-1 та позивачем укладено договір за № 8.
Відповідно до рішення арбітражного суду Хмельницької області від 25 травня 2001 року по справі №6/52-пр даний договір визнано „фактичним договором міни”.
Згідно умов договору № 8 від 10.07.1996 р. (п. 1.1, п 1.2) позивач продає, а відповідач-1 купляє кран КС-3575-А. Відповідач-1 гарантує провести розгахунок за одержаний автокран квартирами, які будуть побудовані в житлових будинках, забудовником яких є відповідач-1.
За умовами даного договору, предметом є 3-х кімнатна квартира, яка будується за адресою вул. Смірнова, 6, та 3-х кімнатна квартира, яка будується за адресою вул. Торгова площа, 1.
Відповідно до п. 4.1 моментом переходу права вимоги на зазначені предмети договору є виконання своїх зобов’язань за договором.
Згідно п. 6.12 даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов’язань.
Згідно акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від вересня 2005 року житловий будинок по вул. Торгова площа, 1, прийнято в експлуатацію.
Відповідно до акту прийому-передачі від 24.01.2008 року Позивачу, Відповідачем-1 передано у власність незавершену будівництвом 2-х кімнатну квартиру в будинку № 1, по вул.. Торгова площа у м. Кам’янець-Подільський. На момент передачі квартири будівництво будинку, а також квартири, що передається –не заверщена і вартість її становить 42 090,98 грн. Подальше будівництво квартири передається позивачу та здійснюється за рахунок останнього.
Акт приймання - передачі підписаний повноважними представниками сторін та скріплений гербовими печатками.
Аналізуючи надані сторонами докази, наведенні міркування, судом приймається до уваги наступне.
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У позовній заяві позивачем не вказано яким чином його права і охороню вальні законом інтереси порушують чи оспорюють відповідачі. Крім того, зі змісту відзивів на позов вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Каньйон” претензій до позивача не має, позовну заяву визнає та вважає правомірною, Міжрайонне бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав власності на нерухоме майно Кам'янець-Подільської міськради ніяких стосунків та претензій до позивача не має.
Згідно листа Верховного Суду України від 24.11.2008 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” суди повинні перевіряти, чи підлягав правочин нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно ухилялася сторона від його посвідчення і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства). У кожному конкретному випадку суддям необхідно встановлювати, який правочин вчинено та яка форма передбачена саме для цього правочину законом, що діяв на момент вчинення.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 1996 р. (тобто з часу підписання договору) між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Каньйон” виникли цивільні правовідносини, зокрема відносини що випливають з договору міни. За таких обставин, до даних правовідносин застосовуються норми ЦК УРСР.
Відповідно до п.1 ст. 241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.
Згідно ст. 242 ЦК УРСР до договором міни застосовуються відповідно правила про
договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Аналізуючи главу 20 ЦК УРСР суд приходить до висновку, що лише договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
В даному випадку предметом договору міни є квартири житлового будинку та кран, а не жилий будинок, як це передбачено нормами ЦК УРСР. Крім того, суб’єктами договору міни (що є предметом позову) є юридичні особи, проте за нормами ЦК УРСР нотаріально посвідченим повинен бути правочин, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
За таких обставин, на момент вчинення правочину, діюче законодавство України не вимагало нотаріального посвідчення договору №8 від 10 липні 1996 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, судом враховується, що позивачем не доведено факту ухилення відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Каньйон”) від нотаріального посвідчення договору. Так, з матеріалів справи, а саме з відзиву вбачається, що останній визнає позов та претензій до позивача не має.
Відповідно до п.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Враховуючи зазначену норму ЦК України, акт прийому-передачі від 24.01.2008 р., акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкту за 2005 р., суду також є незрозумілим, яким чином та яка саме квартира передавалася відповідачем (товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Каньйон”). Так, згідно акту передавалася квартира в будинку, будівництво якого ще не завершено.
Також судом враховано, що за договором №8 від 10.07.1996 р. гарантувалось передача прав дольовика в будівництві двох 3-х кімнатних квартир, проте за актом приймання передачі передавалась двох кімнатна квартира.
Враховуючи викладене, у позовних вимогах в частині визнання дійсним договору №8 від 10.07.1996 р. відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно, суперечать вимогам чинного законодавства та не підтверджені будь-якими доказами.
Згідно додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.02р. за № 7/5 встановлено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.
Позивач також у позовній заяві просить суд зобов'язати Кам'янець-Подільське МБТІ зареєструвати даний договір як правовстановлюючий документ позивача. Відповідно до вищевказаного положення, а саме п.1.3. бюро технічної інвентаризації здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, а тому не наділений процесуально повноваженнями реєструвати договори.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з позовними вимогами, в частині зобов'язання Кам'янець-Подільське МБТІ зареєструвати даний договір як правовстановлюючий документ, а тому в задоволенні даних позовних вимог належить відмовити.
Також судом враховано, що позивач на час звернення з позовом до суду не звертався до відповідача (Кам'янець-Подільське МБТІ ) з вимогою зареєструвати даний договір як правовстановлюючий документ.
У відповідності до ст. ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на позивача, в зв’язку з відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Каньйон”, м.Кам'янець-Подільський до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Котло-монтаж”, м. Кам'янець-Подільський, до 2. Міжрайонного бюро технічної інвентаризації і реєстрації прав на нерухоме майно, м.Кам'янець-Подільський про визнання договору №8 від 10.07.1996року дійсним та зобов'язання Кам'янець-Подільського МБТІ зареєструвати даний договір як правовстановлюючий документ позивача відмовити.
Суддя С.В. Заверуха