Справа №: 671/651/15-ц

Провадження № 2/671/269/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

при секретарі Щербініній І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину житлового будинку по вул. Кирпиченка, 29 в с. Вочківці Волочиського району Хмельницької області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до погосподарської книги № 2 Ожиговецької сільської ради народних депутатів с. Вочківці на 1986, 1987, 1988, 1989, 1999 роки, особовий рахунок № 420, двір за вищевказаною адресою відносився до суспільної групи господарств – колгоспний двір, головою якого був батько позивача – ОСОБА_2, членами двору: мати позивача- Атаманюк М.Б. та позивач.

На підставі рішення виконкому Волочиської районної ради народних депутатів № 24 від 16 лютого 1989 року було видано свідоцтво на право власності колгоспного двору, головою якого являвся ОСОБА_2

Таким чином, як вказано в позовній заяві, виходячи з норм чинного на момент виникнення правовідносин законодавства, майно колгоспного двору на праві сумісної власності належить батькові позивача- Атаманюку Б.Я., матері позивача- Атаманюк М.Б. та позивачу.

Згідно зі ст. ст. 121, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до набрання чинності Закону України «Про власність» станом на 15 квітня 1991 року ніхто із вищевказаних осіб не втратив право на частку в майні колгоспного двору.

31 травня 2014 року ОСОБА_1 померла та після її смерті, як зазначає позивач, він прийняв спадщину.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що в даному житловому будинку йому на праві власності належить ? частина житлового будинку (1/3 частина, що належить позивачу на праві сумісної власності та 1/6 частина в порядку спадкування після смерті матері).

В ході розгляду справи судом було залучено до її участі у якості іншого відповідача доньку ОСОБА_1- ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з викладених у позові підстав.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання 17 червня 2015 року не з’явилась. Опитана раніше, підтримала вимоги ОСОБА_1 з викладених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 17 червня 2015 року не з’явився. Опитаний раніше, проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 в суді проти позову заперечили, вважають його безпідставним та необґрунтованим.

ОСОБА_3 пояснила, що в 1983 році вибула з членів колгоспного двору, у шестимісячний строк після смерті матері- Атаманюк М.Б. за прийняттям спадщини не зверталась, оскільки першим звернувся її брат- Атаманюк М.Б., а також не встигла звернутись в строк у зв’язку з тим, що захворіла. Вважає, що має право на частку у житловому будинку.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 в суді показала, що проживає по сусідству зі спірним будинком. Бачила, що в цьому будинку проживали ОСОБА_2, його дружина- Атаманюк М.Б. та син- Атаманюк М.Б., не бачила, щоб ОСОБА_7 там проживала, а з’явилась вона там, зі слів свідка, коли ОСОБА_1 була тяжко хвора. Свідок показала, що позивач ОСОБА_1 робив деякі ремонтні роботи в будинку – білив, красив, встановив парове опалення, за чиї кошти – свідку невідомо.

Допитана у якості свідка ОСОБА_8 в суді показала, що проживає з ОСОБА_1 однією сім’єю близько 9 років, за цей період вони неодноразово приїжджали до батьків у спірний житловий будинок, де робили ремонтні роботи, встановлювали опалення, робили добудови тощо, це було в період з 2006 року по 2013 рік. Показала, що ОСОБА_1 вкладав свою працю та кошти в облаштування будинку та його покращення.

Допитані у якості свідків діти ОСОБА_8- ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дали в судовому засіданні аналогічні показання, вказали, що неодноразово з ОСОБА_1 та своєю матір’ю приїжджали до спірного будинку, де всі разом допомагали ОСОБА_2 та ОСОБА_1, позивач робив ремонтні роботи в будинку, допомагав по господарству, вкладав свої кошти в покращення будинку, однак в 2013 році відносини позивача з його батьком погіршились та зі слів ОСОБА_1 їм відомо, що батько- Атаманюк Б.Я. вигнав його з будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ч.1 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що згідно із записом у погосподарській книзі житловий будинок № 29 по вул. Кирпиченка в с. Вочківці Волочиського району Хмельницької області відносився до суспільної групи господарств – колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2

Членами колгоспного двору, які не втратили право на частку в його майні, станом на момент набрання чинності Законом України “Про власність”, були: відповідач ОСОБА_2, його дружина- Атаманюк ОСОБА_11 та син- Атаманюк ОСОБА_12 (позивач у справі), які мали рівні частки в майні колгоспного двору (тобто по 1/3 частині).

31 травня 2014 року померла ОСОБА_1, після смерті якої була заведена спадкова справа № 466/2014, що підтверджується даними зазначеної спадкової справи та свідоцтва про смерть серії І-БВ № 232374 від 02 червня 2014 року.

Спадкоємцями за законом першої черги померлої ОСОБА_1, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, є її чоловік – ОСОБА_2 та син – ОСОБА_1

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_1 увійшла 1/3 частина житлового будинку № 29 по вул. Кирпиченка в с. Вочківці Волочиського району Хмельницької області, тобто спадкоємцям кожному належить право на 1/6 частину житлового будинку (1/3 : 2).

Спадкоємець за законом першої черги після смерті ОСОБА_1 – ОСОБА_1 (її син) звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, однак в оформленні спадкових прав на житловий будинок йому було нотаріусом відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на нерухомість (а.с. 101).

Згідно з висновком про технічний стан житлового будинку № 29 по вул. Кирпиченка в с. Вочківці Волочиського району Хмельницької області, житловий будинок перебуває у задовільному стані (а.с. 103).

Доказів того, що ОСОБА_3, яка в 1983 році вибула з членів колгоспного двору, не втратила право на частку в його майні, а також факту прийняття нею в передбаченому законом порядку спадщини після смерті ОСОБА_1, в судовому засіданні не надано та судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на ? частину спірного будинку є обґрунтованими та підлягають задоволенню (1/2 частина = 1/3 частина житлового будинку, що належить позивачу на праві сумісної власності як члену колгоспного двору, + 1/6 частина житлового будинку в порядку спадкування після смерті матері позивача).

Керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України; ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР 1963 року; постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”; ст. ст. 328, 1216, 1217, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку № 29 по вул. Кирпиченка в с. Вочківці Волочиського району Хмельницької області (у висновку Волочиського районного БТІ № 313 від 16 червня 2015 року позначеного літерою «А-1», житловою площею 51,9 кв.м., загальною площею 57,1 кв.м.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд Хмельницької області шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Бабій