Справа №22-ц-111 2007 p. Головуючий у 1 інстанції - Гетьманенко А.І.
Категорія 44 Суддя-доповідач - Шевченко В.А.
РІШЕННЯ
іменем України
24 січня 2007 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
при секретарі - Назаровій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця та придбання пам'ятника,
встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з позовом, в якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті їхньої матері ОСОБА_4 відкрилася спадщина на буд.АДРЕСА_1, щодо якого їй заповідалася, а відповідачам - по 1А його частині.
У зв'язку з тяжкою хворобою матері вона з 1992 року постійно надавала їй допомогу, доглядала за нею, а потім і поховала та встановила пам'ятник.
Оскільки відповідачі участі в цих витратах не приймали, позивачка просила стягнути з них у судовому порядку половину від всіх цих коштів у розмірі 33086 грн. 91 коп., які пішли на придбання продуктів харчування, одягу, ліків, палива для опалення будинку, скрапленого газу, миючих засобів, оплату за електроенергію, водопостачання, користування телефоном, на сам догляд, поховання і ритуальні заходи, придбання та встановлення пам'ятника.
У подальшому позивачка, неодноразово змінюючи й уточнюючи свої вимоги, остаточно просила у зв'язку з вказаними витратами стягнути з відповідачів 6802 грн. 80 коп., і крім того 1900 грн. і 441 грн. 14 коп. на часткове відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань та оформленням договору довічного утримання між нею і спадкодавцем, який було визнано недійсним.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2006 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 1381 грн. 75 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено за його необґрунтованістю.
2
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_1особисто та від імені ОСОБА_3, ставиться питання про скасування рішення і повну відмову в позові у зв'язку з невірним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковій зміні внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими і невірним застосуванням норм матеріального права.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 1997 року між позивачкою і ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, за яким належний останній будинок АДРЕСА_1 був переданий у власність ОСОБА_2, а остання зобов'язувалася, зокрема, здійснювати матеріальне забезпечення її (харчування, одяг, догляд, необхідна допомога), розмір якого сторони визначили в 50 грн. (а. с. 117).
Рішенням Глухівського міськрайсуду від 17 вересня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 січня 2005 року, даний договір з підстав невідповідності його вимогам закону визнано недійсним, а рішенням Глухівського міськрайсуду від 3 травня 2006 року за кожним з відповідачів визнано право власності на частину вказаного будинку (а. с. 118-121, 122).
До того ж, зазначеним рішенням від 17 вересня 2004 року встановлений той факт, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним договором виконала. Це також підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші.
За таких умов суд у справі, про яку йде мова, обгрунтовано стягнув з відповідачів на користь позивачки суму матеріального забезпечення за договором у розмірі 1800 грн. за трирічний період до смерті спадкодавця з березня 1998 року по березень 2001 року, що грунтується на положеннях ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, ст. 216, ч. 2 ст. 1232, ст. 1281, 1282 ЦК України.
За принципом двосторонньої реституції у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Після визнання за відповідачами права власності на спадкове майно позивачка, будучи в зазначених межах кредитором спадкодавця, вправі пред'явити до них ці вимоги.
Заявлені позивачкою витрати на поховання, зокрема, на придбання хусток, тканини, рушників, хреста, вінків, труни, на оплату транспортних послуг, місця на кладовищі, придбання і встановлення пам'ятника, поминального обіду, свічок і оплату панихиди, підтверджені письмовими доказами та показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, є розумними і такими, що підлягають відшкодуванню відповідачами пропорційно до одержаних ними спадкових часток з огляду на положення ст. 556 ЦК УРСР по аналогії закону (ч. 7 ст. 8 ЦПК України).
Відносно ж витрат на оформлення договору довічного утримання в розмірі 101 грн. 47 коп., придбання ліків на суму 669 грн. 53 коп. та на вечерю і обіди після дня поховання -1452 грн., то їх суд стягнув безпідставно, оскільки 101 грн. 47 коп.ОСОБА_4 за договором не отримувала, а здійснення витрат на лікування не входило за цим договором до його змісту. Крім того, позивачка взагалі не надала доказів про придбання саме нею за свої кошти ліків на вказану суму.
З наданих позивачкою рецептів і довідки (а. с. 4) цього теж не вбачається.
Відшкодування ж витрат на вечерю в день поховання і обіди після дня поховання на думку колегії не охоплюється змістом ч. 1 ст. 1232 ЦК України, так як вони безпосередньо не пов'язані з самим похованням, а пов'язані зі згадуванням померлої.
3
У зв'язку з викладеним, рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення загальної суми витрат, понесених позивачкою з 5527 грн. до 3305 грн.: на 1452 грн. щодо витрат на поховання, 669 грн. 53 коп. щодо витрат на придбання ліків і 101 грн. 47 коп. відносно оформлення договору довічного утримання, а всього на суму 2222 грн. (5527 грн. - 2222 грн. = 3305 грн.).
Доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки порушення права позивачки необхідно пов'язувати не з днем відкриття спадщини, а з набранням законної сили рішенням суду про визнання за кожним відповідачем права власності на 1А частину будинку, який на момент смерті їхньої матері юридично перебував у власності позивачки.
Таким чином, з кожного відповідача на користь позивачки підлягає стягненню по 846 грн. 25 коп. (3305 грн. : 2 = 1652 грн. 50 коп.; 1652 грн. 50 коп. :2 = 846 грн. 25 коп.).
Крім того, на підставі ст. 81 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог (1652 грн. 50 коп. від 9143 грн. 94 коп. = 18%) необхідно стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 10 грн. 89 коп. судових витрат (121 грн. сплачених судових витрат х 18% = 21 грн. 78 коп.; 21 грн. 78 коп. : 2 = 10 грн. 89 коп.).
Керуючись ч. 2 ст. 48, ст. 556 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 1232, ст. ст. 216, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст.303, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2006 року в даній справі частково змінити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 846 грн. 25 коп., а не по 1381 грн. 75 коп. як зазначено в рішенні.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 10 грн. 89 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.