ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
17.03.09 |
Справа №2а-3719/08/4 |
о 16:12
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В., за участю представників сторін
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом СПД ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Совєтському районі АР Крим, смт. Совєтський
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Совєтському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.01.2006 №5576/17-01/1/2.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач незаконно визначив в спірному податковому повідомленні-рішенні суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафних санкцій, в той час, як позивач не є платником цього податку.
Ухвалою суду від 16.10.2008 відкрито провадження у справі, ухвалою від 08.12.2008 закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні 17.02.2009 позивач позов підтримав, надав пояснення по суті справи, в судові засідання 05.03.2009 і 17.03.2009 позивач не з'явився, направив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що перевіркою проведеною податковим органом встановлено порушення позивачем п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній протягом періоду, охопленого перевіркою), яке полягало в тому, що позивач здійснював торгівлю за готівкові кошти в 2003, 20004 роках і нараховував податок на додану вартість. Штрафні санкції застосовано відповідно до п. 15 Указу Президента України від 07.08.1998 №857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» в розмірі податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму продажу. Крім того, просив застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду, відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).
Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи владні управлінські функції у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Судом встановлено, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, ідентифікаційний код 2229514618 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 27) його узято на податковий облік згідно із довідкою про взяття на податковий облік платника податків (а.с. 28).
Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 31.06.2005, за результатами якої складено акт 19.09.2005 №2886/17-0/2229514618. За висновками даного акту перевіркою встановлено, що в порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) позивачем не обчислені податкові зобов'язання за перевірений період з 01.01.2003 по 31.12.2004 від реалізації товарно-матеріальних цінностей за готівку у сумі 3565,83 грн.
Згідно із даним актом перевірки позивач повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість, але таку реєстрацію не здійснив, і податкові зобов'язання з цього податку не обчислював.
На підставі даного акту перевірки і відповідно до пп. 17.1.3 п. 17. 1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2005 №0003171700/0, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем 3565,83 грн. і за штрафними санкціями 1782,92 грн.
Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону №2181. За наслідками розгляду повторної скарги рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 05.01.2006 №6/7/25-007 податкове повідомлення-рішення від 05.10.2005 №0003171700/0 скасовано, відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2006 №0003171700/2, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем 3902,89 грн. і 9180,00 грн. за штрафними санкціями, застосованими на підставі підпунктів 17.1.1 і 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.
Відповідно до п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 номер податкового повідомлення складається з таких частин:
порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення, - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення);
номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера;
через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.
Якщо за результатами розгляду скарги платника податків нарахована сума податкового зобов'язання збільшується, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення, то в номері такого податкового повідомлення через дріб також проставляється номер скарги, за результатом розгляду якої відбулося таке збільшення.
Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначена сума податкового зобов'язання на загальну суму 13082,89 грн. містить номерНОМЕР_1, а не №5576/17-01/1/2, як зазначено позивачем, крім того відповідачем не виконанні вимоги п. 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, щодо направлення платникові податків окремого податкового повідомлення-рішення на суму збільшення податкового зобов'язання за наслідками розгляду скарги платника податків.
Судом встановлено, що згідно із п. 2.3 ст. 2 Закону про ПДВ в редакції, що діяла до внесення змін згідно із Законом України від 25.03.2005 N 2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 31.03.2005 особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством є платником податку на додану вартість. Відповідно до п. 9.3 ст. 9 цього Закону в редакції, чинній на момент спірних відносин, особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України, а згідно із п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Відповідальність за не здійснення особою реєстрації у якості платника податку була встановлена ст. 15 Указу Президента України від 07.08.1998 року №957/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні». Зазначеною нормою було встановлено що в разі коли особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію протягом строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби застосовує, зокрема, такі санкції:
у разі здійснення такою особою після закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації її як платника податку на додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) без нарахування податку на додану вартість, - штраф у розмірі податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менш як 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податку або підлягає амортизації, а в разі здійснення продажу таких товарів (робіт, послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими картками - додатково фінансові санкції, передбачені законодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів такого готівкового продажу.
Таким чином, суд дійшов висновку що визначення у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобов'язання в розмірі 3902,89 грн. є визначенням суми санкцій відповідно до ст. 15 Указу Президента України від 07.08.1998 року №957/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні».
Разом з тим, відповідно до п. 18 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 25.03.2005 N 2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», Указ Президента України №857/98 від 07.08.1998 «Про деякі зміни в оподаткуванні» відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України є таким, що втратив чинність.
Після набрання чинності Законом України від 25.03.2005 N 2505-IV «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», Закон про ПДВ не встановлював обов'язку щодо реєстрації особи у якості платника податку на додану вартість у разі здійснення підприємницької діяльності з торгівлі за готівкові кошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Згідно із актом від 19.09.2005 №2886/17-0/2229514618 перевірку позивача завершено 19.09.2005, таким чином, на день завершення перевірки Указ Президента України №857/98 від 07.08.1998 «Про деякі зміни в оподаткуванні» втратив чинність, у зв'язку з чим у податкового органу не було законодавчих підстав для застосування санкцій, встановлених цим Указом.
Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Керуючись зазначеною нормою податковий орган у спірному податковому повідомленні-рішенні визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 4590,00 грн. із розрахунку 170 грн. х 27 податкових періодів.
Разом з тим, відповідно до п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 N 166, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за N 250/2054 (в редакції, чинній на момент спірних відносин) декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону з урахуванням норм, установлених Указом Президента України від 07.08.98 N 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні", а також особою, яка здійснює облік результатів спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність.
Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій меншими ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, у тому числі особи, зареєстровані як платники податку за власним бажанням (добровільно зареєстровані платники податку), а також особи, зареєстровані як платники податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку (кредитні дебетові картки або комерційні чеки), до податкового періоду, в якому ними досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій, подають декларацію за скороченою формою (податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену).
Таким чином, зазначений порядок унеможливлює подання декларації з податку на додану вартість особою, не зареєстрованою у якості платника цього податку.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач протягом періоду з 01.01.2003 по 31.12.2004 не був зареєстрованим у якості платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача в частині визначення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями, передбаченими пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.
Відповідно до п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Штрафні (фінансові) санкції в сумі 4590,00 грн. які застосовані ДПІ на підставі підпункту 17.1.2 пункту 17.1 ст. 17 Закону №2181, не відповідають вимогам цього підпункту, оскільки згідно із цим підпунктом передумовою застосування встановлених ним штрафних (фінансових) санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків, що випливає із правила цього підпункту щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій у відсотках від суми недоплати (заниження) податкового зобов'язання платником податків. Враховуючи, що визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ визнано судом таким, що не відповідає вимогам Закону, нарахування позивачу штрафної санкції за цією нормою також має бути визнано протиправним.
Крім того, сума за основним платежем в спірному податковому повідомленні-рішенні складає 3902,89 грн., а сума штрафних санкцій є більшою за 50 відсотків від цієї суми, і взагалі перевищує її.
Розглядаючи питання про можливість застосування до спірних відносин вимог ст. 100 КАС України щодо наслідків пропуску звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181 платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності.
Строки давності, встановлені ст. 15 цього Закону. Разом з тим, норми цієї статті не передбачають строків звернення платника податків до суду із позовом про скасування рішення податкового органу про визначення суми податкового зобов'язання, але встановлюють строки, протягом яких податковий орган може розпочати процедуру примусового стягнення податкового боргу (1095 календарних дня від дня узгодження податкового зобов'язання).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово підкреслювалось, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом («Кресс проти Франції», п. 72; «Ф.С.Б. проти Італії», рішення від 28.08.1991, п. 33; «Т. проти Італії», рішення від 12.10.1992, п. 26; «Кайя проти Австрії», п. 28 від 08.06.2006; «Надточий проти України», рішення від 15.05.2008, п. 26).
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення реалізації принципу рівності сторін суд вважає можливим застосувати до спірних відносин строки давності, встановлені ст. 15 Закону №2181.
Приймаючи до уваги те, що спірне податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 19.01.2006, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового повідомлення, рішення за результатами розгляду скарги ДПА України від 17.02.2006 №2969/7/25-0315 про залишення повторної скарги без розгляду отримано позивачем в лютому 2006 року, а позов подано 15.10.2008, суд вважає що зазначений строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів позивачем не пропущено.
Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомленні-рішення, а не про визнання його протиправними та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії і невірно зазначив номер спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У зв'язку зі складністю справи судом 17.03.2009 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22.03.2009 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Совєтському районі від 18.01.2006 №0003171700/2 про визначення податкового зобов'язання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 13082,89 грн., в тому числі за основним платежем 3902.89 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 9180,00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємцяОСОБА_2 з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя підпис Циганова Г.Ю.