ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.03.09Справа №2-а-1506/08
об 11:59
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В., за участі представників сторін
від позивача - Клочков О.Г., Кульбачний І.В.;
від відповідача - Окул Н.Л., Савицька Т.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Центральної міської лікарні м. Красноперекопська
до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим
про визнання рішення недійсним
Суть спору: Центральна міська лікарня м. Красноперекопська (далі – лікарня, позивач) звернулась до адміністративного суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим (далі – відповідач) про визнання недійсним акту ненормативного характеру: рішення №20 від 04.04.2008 про стягнення з позивача економічних санкцій у розмірі 46212,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 92424,00 грн. Позов мотивовано тим, що, висновки відповідача про необґрунтоване отримання виручки від надання платних послуг і завищення вартості платних медичних послуг за рахунок необґрунтованого включення прибутку до структури плати, які стали підставою для прийняття спірного рішення, суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки встановлення надбавки за надання платних послуг здійснене з урахуванням граничного рівня рентабельності платних послуг відповідно до постанови Ради Міністрів АР Крим від 25.07.2000 № 232 «Про регулювання тарифів на платні послуги», крім того, виручка, яка поступає від надання платних послуг лікарнею, зараховується на спеціальні реєстраційні рахунки і є доходом місцевого бюджету.
Ухвалами суду від 05.08.2008 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 10.12.2008 зупинено провадження у справі за клопотанням представника позивача для отримання документів, ухвалою від 05.03.2009 провадження у справі поновлено.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті справи.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, відповідачем надано письмові заперечення на позов (а.с. 36), в яких відповідач пояснив, що включення до ціни платних послуг прибутку у розмірі 20% від собівартості послуг є неправомірним і таким, що порушує п. 6 ст. 2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , ст. 4 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні».
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 03.12.1990 №507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідно до п.п. 1, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки. Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, зокрема, приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Враховуючи викладене, відповідач, під час здійснення владних управлінських функцій у спірних відносинах, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Позивач є лікувально-профілактичною установою і знаходиться в комунальній власності Красноперекопської міської ради, є юридичною особою, здійснює свою діяльність за рахунок засобів міського бюджету (а.с. 19).
Судом встановлено, що відповідачем з 21.03.08 по 03.04.08 на підставі плану роботи відповідача на 1 квартал 2008 року і наказу від 25.02.2008 року №44 проведена планова перевірка позивача з питань порядку формування и застосування плати за платні послуги за період з 01.01.2007 по 01.03.2008. За результатами перевірки складено акт від 03.04.08 №0046, в якому, зокрема, встановлені порушення п. 6 ст. 2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні».
На підставі матеріалів перевірки відповідачем прийнято спірне рішення від 04.04.2008 №20 про вилучення в дохід Державного бюджету 46212,00 грн. і вилучення в дохід Державного бюджету штрафу у сумі 92424,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов’язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
У зв’язку з цим, суд звертає увагу відповідача на порушення вимог закону під час проведення перевірки і прийняття спірного рішення, які виявились в наступному.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України від 03.12.90 №507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Разом з тим, згідно із спірним рішенням відповідача передбачене вилучення в дохід Державного бюджету України 46212,00 грн. і вилучення штрафу у сумі 92424,00 грн. в дохід Державного бюджету України.
Пояснення відповідача з цього приводу з посиланням на норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки Законом України «Про ціни і ціноутворення» передбачено окремо стягнення суми виручки і штрафу до відповідного бюджету та позабюджетного фонду.
Спірне рішення вмотивовано порушенням позивачем п. 6 ст. 2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , ст. 4 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні». Такі ж самі висновки зроблено і в акті перевірки. При цьому в акті перевірки зазначено про порушення цих вимог у зв’язку з безпідставним завищенням плати за послуги на суму прибутку, який безпідставно включався до ціни послуг.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Пунктом 7.11 ст. 7 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій.
Статтею 4 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем вимог п. 3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. N 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238, відповідно до якого в актах перевірок зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення.
Судом встановлено, що підставою прийняття спірного рішення є висновки за актом перевірки про порушення вищезазначених вимог закону. За даними акту перевірки обставини виявленого порушення полягають в тому, що позивач неправомірно завищував розмір платних послуг за проведення шоферської комісії, медичних оглядів декретованої групи населення, наркологічного огляду, медичного огляду працівників підприємств і організацій, психіатричного огляду, медичних оглядів для отримання довідки дозвільної системи, формуючи розмір плати за ці послуги з урахуванням двадцятивідсоткового або десятивідсоткового рівня рентабельності.
Суд зазначає, що відповідно до абз. 5 п. 12 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548) до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим віднесено встановлення тарифів на платні послуги, що надають лікувально-профілактичні державні і комунальні заклади охорони здоров'я.
Керуючись зазначеними повноваженнями Рада міністрів АР Крим постановою від 26.09.06 №552 скасувала абзац 3 пункту 2 постанови Ради міністрів АР Крим від 26.08.05 №396, якою була визнана такою, що втратила чинність, постанова Ради Міністрів АР Крим від 25.07.2000 N 232 «Про регулювання тарифів на платні послуги». Таким чином, постанова Ради Міністрів АР Крим від 25.07.2000 N 232 «Про регулювання тарифів на платні послуги» була чинною на момент виникнення спірних відносин.
Відповідно до вказаної постанови встановлено граничний розмір рентабельності на платні послуги, які надають лікувально-профілактичні, санітарно-профілактичні державні комунальні заклади охорони здоров'я за проведення медичних оглядів працівників організацій і закладів, які підлягають обов’язковому медичному огляду за рахунок коштів організацій і закладів, а також окремих громадян у розмірі 20%; за проведення профілактичного наркологічного огляду громадян – у розмірі 10%.
Таким чином, встановлюючи надбавку до собівартості платних послуг за проведення шоферської комісії, медичних оглядів декретованої групи населення, наркологічного огляду, медичного огляду працівників підприємств і організацій, психіатричного огляду, медичних оглядів для отримання довідки дозвільної системи, позивач діяв відповідно до постанови Ради Міністрів АР Крим від 25.07.2000 N 232 «Про регулювання тарифів на платні послуги», в зв’язку з чим одержану ним виручку не можна вважати такою, що одержана необґрунтовано.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки перевірка додержання вимог цього Закону не входить до компетенції відповідача, а отримання позивачем коштів від надання платних послуг не можна вважати його прибутком. Посилання позивача на те, що виручка від надання платних послуг зараховується до спеціальних реєстраційних рахунків, на яких ведеться облік доходів місцевого бюджету відповідачем у встановленому законом порядку не спростована. Доводи відповідача не є підставою для висновку про позбавлення позивача статусу неприбуткової установи або про порушення умов здійснення господарської діяльності у якості такої установи.
З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішення відповідача недійсним, а не про визнання його протиправними та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
У зв’язку зі складністю справи судом 16.03.09 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 20.03.09 постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим №20 від 04.04.08 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін про вилучення у Центральної міської лікарні м. Красноперекопська в дохід Державного бюджету виручки у сумі 46212,00 грн. і штрафу у сумі 92424,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Центральної міської лікарні м. Красноперекопська судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя підпис Циганова Г.Ю.