ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2009 р. Справа № 61/23-09
вх. № 709/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Молочко Н.Г., довіреність від 04.03.09р. №1275;
відповідача - не з’явився;
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
до товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта", м. Харків
про стягнення 5346,09 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Астарта" про стягнення 5346,09 грн. заборгованості, з яких: 1114,86 грн. заборгованість за щомісячне користування місцем за договором № 6280 від 22.01.2008 р., 275,92 грн. пеня за неповну сплату платежів за договором, 509,66 грн. пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 22.01.2008 р. по 17.04.2008 р. за договором № 6280 від 22.01.2008 р., 3445,65 грн. пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 22.04.2008 р. по 28.01.2009 р. Також позивач просить зобов’язати відповідача самостійно демонтувати спеціальну конструкцію - щит на фасаді (3.50х2х1) за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 17 та повернути місце для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 17, що знаходиться у комунальній власності, позивачу на підставі акту приймання-передачі. Також позивач просить стягнути з відповідача 102,00 грн. та 85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
25.02.2009 р. позивач звернувся до суду з уточненням позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 5349,09 грн. заборгованості, 102,00 грн. та 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу, а також позивач просить стягнути з відповідача 26,76 грн. судових витрат пов’язаних з отриманням довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ (а.с.39).
Суд дослідивши уточнення позовних вимог позивача, керуючись положеннями статті 22 ГПК України, приймає їх до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням наданих уточнень.
Присутній в судовому засіданні 10.03.2009 р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судові засідання не з’являвся, документи витребувані ухвалами суду не надав. Ухвала суду направлена на адресу відповідача, відомості про яку наявні в матеріалах справи, а саме: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, дана ухвала була повернута на адресу суду з довідкою поштового відділення зв’язку про неможливість вручення її адресату у зв’язку з тим, що останній вибув.
Відповідно до наданого представником позивача витягу з ЄДРПОУ адресою відповідача станом на 17.02.2009 р. є: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317 (а.с.44), ухвала суду від 17.02.2009 р., направлена на вказану адресу, однак до суду не повернулась, отже є такою, що отримана адресатом.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ТОВ „Астарта”, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
На підставі вказаного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
22 січня 2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №6280 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкції, за яким КП „Міський інформаційний центр” надає ТОВ „Астарта” в тимчасове платне користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (а.с. 17).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.п. 1.3. та 3.2.1. договору передбачено, що позивач зобов’язується передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі, згідно з переліком зазначеним у додатку № 1, про що 22 січня 2008 р. було складено акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача місце, яке розташовано за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 17 (а.с.19-20).
Пунктом 2.1 договору встановлено строк дії договору з 22 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., згідно з пунктом 2.2. цей договір може бути пролонгований на тих самих умовах тільки за письмовою згодою сторін. „Користувач” має пріоритетне право на пролонгацію цього договору у випадку належного виконання всіх його умов.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У статті 604 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.п. 4.1. договору розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором складає 147,00 грн. на місць; ПДВ 20% складає – 29,40 грн., загальний розмір плати (з ПДВ) 176,40 грн.
Відповідно до п.п. 4.2. договору розмір плати за користування з дня укладення цього договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за договором (в період дії пріоритету на місце), відповідач щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за договором у розмірі 25% від суми передбаченої п.4.1. цього договору, що складає 44,10 грн.
Згідно з п.4.4. договору плата за фактичне користування місцями, зазначеними у додатку № 1, до укладення цього договору з 22 вересня 2006 р. по 21 січня 2008 р. здійснюється протягом 3 банківських днів з дня укладення договору та складає: 2984,74 грн.
Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце, у відповідача виникла заборгованість за щомісячне користування місцем у сумі 1114,86 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість по договору та сплатити пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1. договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов’язань, про що свідчить повідомлення № 5559 від 17.03.2008 р. та претензія № 2216 від 24.04.2008 р. (а.с. 23-24).
Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ніяких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.
Згідно з п.п. 8.1.2 договору цей договір припиняє свою дію, якщо відповідач не платить, несвоєчасно або в неповному обсязі вносить платежі за користування місцями, передбаченими розділом 4 цього договору.
Відповідно до п.п. 8.1.5 договору цей договір припиняє свою дію, якщо відповідач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором, протягом строку на який було встановлено пріоритет.
Таким чином, станом на 17 квітня 2008 р. договір № 6280 від 22.01.2008 р. вважається таким, що припинив дію.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов’язання згідно договору № 6280 від 22.01.2008 р. виконав належним чином, але відповідач свої зобов’язання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання за договором № 6280 від 22.01.2008 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документів, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором № 6280 від 22.01.2008 р., у розмірі 1114,86 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до п. 6.1 договору сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно з п.п. 6.6. договору „У випадках, передбачених пунктами 6.1.-6.5. договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано не припиняється.”
За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 275,92 грн., розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому є такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з п. 3.4.2. відповідач зобов’язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
Відповідно до п. 6.3. у разі порушення зобов’язань, передбачених пунктом 3.4.2. пункту 3.4. розділу 3 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1. договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов’язань.
Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 17.01.2008 р. відповідачем встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування 22.09.2006 р. Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами не отримав, чим саме і порушив умови договору.
У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, внаслідок чого позивачем обгрунтовано нараховано пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 22.01.2008 р. по 17.04.2008 р. у розмірі 509,66 грн.
Згідно з пунктом 2.1 строк дії договору встановлено з 22.01.2008 року по 31.12.2008 року.
Відповіднодо п.п. 8.1.5 п. 8.1 договір припиняє свою дію, якщо користувач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет.
Відповідно до довідки про встановлення пріоритету (арк. спр. 21) відповідачу було встановлено пріоритет з 17.01.2008року на 3 місяці тобто до 17.04.2008 року.
Оскільки відповідач у визначений термін дозволу на розміщення зовнішньої реклами не отримав, а пріоритет закінчив свою дію, договір оренди припинив свою дію з 17.04.2008 року на підставі п.п. 8.1.5 п. 8.1 договору.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.п. 5.1. договору користувач зобов’язаний протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийму-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.
Згідно з п.п.5.2 договору № 6280 від 22.01.2008 р.: „Місця вважаються фактично повернутими „КП” з моменту підписання Актів прийому-передачі.”
Відповідач протягом вказаного терміну не демонтував спеціальну конструкцію, а також між сторонами не було підписано акт прийому-передачі після припинення дії договору, тобто відповідачем були порушені умови договору щодо повернення місць після закінчення строку дії договору оренди.
Згідно з п. 6.2. договору у разі прострочення повернення місць, наданих в користування, відповідача сплачує позивачу пеню у розмірі 7% від суми передбаченої пунктом 4.1. цього договору, за кожен день прострочення виконання зобов’язання щодо повернення місць за цим договором.
Таким чином позивач нарахував відповідачу пеню за кожен день прострочення виконання зобов’язання щодо повернення місць за період з 25.04.2008 р. по 28.01.2009 р. у розмірі 3445,65 грн., судом перевірено розрахунок, та визнано нарахування пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача самостійно демонтувати спеціальну конструкцію та повернути позивачу місця за актом прийому-передачі, суд керуючись положеннями п.п. 5.1. та статті 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу , або у стані, який було обумовлено в договорі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу , а також витрати у сумі 26, 76 грн. на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612, 785 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 231, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Астарта” (юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 30883122, р/р 26006184130000 в ХФ АКІБ „УкрСіббанк” ХРУ, МФО 351641) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) –5346,09 грн., а саме: заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором № 6280 від 22.01.2008 р. у розмірі –1114,86 грн.; пеня за неповну сплату платежів за договором № 6280 від 22.01.2008 р. у розмірі – 275,92 грн.; пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 22.01.2008 р. по 17.04.2008 р. за договором 6280 від 22.01.2008 р. у розмірі –509,66 грн.; пеня за прострочення повернення місць за договором № 6280 від 22.01.2008 р. за період з 25.04.2008 р. по 28.01.2009 р. у розмірі –3445,65 грн., а також 102,00 грн. та 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 26,76 грн. судових витрат, пов’язаних із розглядом справи.
Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Астарта” (юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 30883122, р/р 26006184130000 в ХФ АКІБ „УкрСіббанк” ХРУ, МФО 351641) демонтувати спеціальну конструкцію –щит на фасаді (3,50х2х1) за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 17.
Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Астарта” (юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 30883122, р/р 26006184130000 в ХФ АКІБ „УкрСіббанк” ХРУ, МФО 351641) повернути Комунальному підприємству „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 17.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 13 березня 2009 року.
Суддя