ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.06.06 № 18/238/06-АП
суддя Туркіна Л.П.
За позовом : Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 4
про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Суддя Туркіна Л.П.
Секретар Младенов О.П.
У засіданні приймали участь представники:
Від позивача - ОСОБА_2 (дов. НОМЕР_3)
Від відповідача - Рожук Д.В. (дов. № 10244 від 10.05.2006р.)
У засіданні, відкритому 31.05.2006р., оголошувались перерви. Засідання суду завершено 21.06.2006р.
Відповідно до ст. 160 КАС України, судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови
Подано позов про визнання нечинними
- рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_1, яким позивачу, згідно з п.1 ст.17, ст.22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, нараховано штрафні санкції у сумі 1860,00 грн. за порушення п.п. 1, 2, 13 ст. 3 зазначеного Закону.
- рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_2., яким позивачу, згідно з ст.8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, нараховано штрафні санкції у сумі 125,00 грн. за порушення ст. 7 Закону “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”
Позивач вважає спірні рішення такими що не відповідають вимогам діючого законодавства, порушують його права та підлягають скасуванню. В обґрунтування своїх вимог приватний підприємець посилається на наступне :
“19 грудня 2005 року ДПІ У Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову перевірку ІНФОРМАЦІЯ_2 „ІНФОРМАЦІЯ_1”, який належить ПП ОСОБА_1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
В результаті перевірки ДПІ було винесено два Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій на суму відповідно 125 грн. та 2525 грн.
20 січня 2006 р. нами було отримано дані рішення. 30 січня 2006 року за вих. №НОМЕР_4 до ДПІ було надано скаргу на повідомлення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 на суму 125 грн. В даній скарзі вказано, що 20 січня до ПП ОСОБА_1 надійшло рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому зафіксовано ніби -то порушення ст. 7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. Зазначена стаття передбачає, що „Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду”. Однак, де саме повинен бути розміщений торговий патент „ІНФОРМАЦІЯ_2” у даній статті Закону не вказано. 17 лютого 2006 року від ДПІ у Шевченківському районі надійшло рішення про результати розгляду первинної скарги, в якому зазначено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій правомірне, адже : „Під час проведення перевірки торговий патент був заставлений пляшками з алкогольними напоями. Візуально торгового патенту не було видно”. Слід зазначити, що в Акті проведення перевірки не фіксується заставлення пляшками з алкогольними напоями торгового патенту.
В рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2 р. встановлено ніби -то порушення ПП ОСОБА_1 п.п. 1,2,13 ст. 3 Закону України „про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
В акті перевірки №НОМЕР_5 перевіряючі посилаються на те, що розрахунковий документ на сплачений аванс (передплата) за заказ на проведення банкету в сумі 500 грн. не видавався. Кафе -бар „ІНФОРМАЦІЯ_1” має двох володільців -ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3 Готуванням банкетів займається ПП ОСОБА_3, тому всі замовлення на проведення банкету приймаються співробітниками ПП ОСОБА_3 Працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 „ІНФОРМАЦІЯ_1” при прийнятті попереднього замовлення на проведення банкету було виписано Товарний чек №НОМЕР_6, який був виданий замовнику банкету. В зазначеному товарному чеку є посилання на здійснену передплату на проведення банкету. Беручи до уваги положення ст. 2 Закону України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, можна стверджувати, що ПП ОСОБА_1 даного Закону порушено не було”.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на обставини, викладені у запереченні від 26.05.2006р. №НОМЕР_7, вказуючи, що рішення про застосування фінансових санкцій №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2. є такими, що відповідають чинному законодавству.
Розглянувши матеріали справи, суддя
встановив:
Як свідчать матеріали справи, зокрема свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності з ІНФОРМАЦІЯ_3.
Як свідчить долзвіл №НОМЕР_8 на розміщення обєкту торгівлі та сфери послуг, ПП ОСОБА_1 має господарську одиницю -підприємство громадського харчування - кафе-бар по АДРЕСА_2
19.12.2005р., фахівцями відділу КПР ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, відповідно до Наказу ДШ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 16.12.2005 р. № 567 та на підставі направлення на проведення перевірки від 16.12.05 р. за № НОМЕР_9, проведено позапланову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу у господарській одиниці ПП ОСОБА_1 - кафе-бару по АДРЕСА_2.
За результатами перевірки складено акт № НОМЕР_10.
У акті зазначено : “Перевіряючими зроблений заказ на проведення банкету на загальну суму 1901,5 грн. та сплачено аванс (передплата) в сумі 500 грн., а також куплена 1пач. сигарет “Кент” з сірниками по ціні 4,50 грн. Розрахунковий документ не видавався, сума на РРО не набиралась.
Невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній в Х-звіті на 0,5 грн.
Торговий патент знаходився не на видному, доступному для огляду місці.
Гроші у сумі 500 грн. (передплата за банкет) отримала адміністратор кафе. Прізвище, ім'я, по-батькові назвати відмовилась. Приватний підприємець надати дані про адміністратора відмовився.
Від підпису та надання пояснень ПП ОСОБА_1 відмовився”.
Від підпису акту перевірки та надання пояснень або заперечень до акту ПП ОСОБА_1 відмовився, про що свідчать пояснення відповідача та додаток до акту “Пояснення”, де ПП ОСОБА_1 зазначив : “С разницей не согласен. По заданным вопросам пояснить ничего не могу”.
В результаті проведеної перевірки виявлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм п. 1, 2, 13 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 1776-Ш від 01.06.2000 р. (надалі Закону про РРО), ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 р. (далі Закон №98/96-ВР), та складено акт перевірки від 19.12.05 р. за № НОМЕР_5.
На підставі висновку акту перевірки та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затверджений Наказом ДПА України від 21.06.2001р. № НОМЕР_11 зареєстрованого в Мінюсті України за №НОМЕР_12 прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою "С" від 28.12.2005р. № НОМЕР_13 (на суму 2525,00 грн.) та №НОМЕР_14 ( на суму 125,00 грн.).
Оспорюючи рішення про застосування штрафних санкцій, ПП ОСОБА_1 наполягає на тому, що кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" перебуває у володінні ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_3, і всі замовлення на проведення банкету приймаються співробітниками останнього, якими було виписано товарний чек №НОМЕР_6.
Дані доводи не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного :
- як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, саме ПП ОСОБА_1 є орендарем приміщення по АДРЕСА_2 та саме йому належить господарська одиниця -кафе-бар, на бланку замовлення , виданому при перевірці, значиться, що замовлення прийнято кафе-баром “ІНФОРМАЦІЯ_1”.
Згідно відповіді ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 19.05.2006р. за №НОМЕР_15 (на запит ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.05.2006р. за №НОМЕР_16) ПП ОСОБА_3 свідоцтво єдиного податку отримував з ІНФОРМАЦІЯ_4 без найманих працівників.
Так відповідно, до п. 5 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. за №599, зареєстрованим Мін'юстом України 02.10.1999р. за №752 визначено, якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, включаючи членів його сім'ї, яка перебуває з ним у трудових відносинах, видається Довідка про трудові відносини з платником єдиного податку (додаток 2 до Порядку), яка затверджується податковим органом.
За таких обставин слід зробити висновок, що замовлення на проведення банкету було прийнято працівником ПП ОСОБА_1
Зазначений факт також підтверджується тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка підписала замовлення, не надали податковій пояснень щодо відсутності між ними трудових відносин.
Наданий Позивачем товарний чек №НОМЕР_6, оформлений ПП ОСОБА_3, не може бути прийнятий до уваги, оскільки будь-які докази видачі його під час перевірки відсутні.
Відповідно до ст. 7 Закону “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”,
“Торговий патент повинен бути розміщений:
- на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату;
- на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
- на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;
- у пунктах обміну іноземної валюти;
- у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.
Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.”
Отже, доступність торгового патенту для огляду є обов'язковою умовою його використання.
Як свідчить акт перевірки, “патент знаходився не на видному , доступному для огляду місці”.
Будь-яких заперечень щодо висновку перевіряючи або пояснень, які б спростовували такі висновки, ПП ОСОБА_1 під час ознайомлення з актом перевірки та оформлення пояснень до нього не надав. У поясненнях зауважив , що не згодний тільки з різницею (“с разницей не согласен”).
Оцінивши встановлені факти, суд дійшов висновку, що позивач допустив порушення правил ведення господарської діяльності, передбачені п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(далі - закон № 264/95), ст. 7 Закону “Про патентування деяких видів господарської діяльності” (далі - закон № 98/96), за що до нього правомірно застосовано фінансові санкції згідно п. 1ст.17 та ст. 22 закону № 264/95, та ст. 8 закону № 98/96, а також у зв'язку з чим спірне рішення не може бути визнане протиправним, з підстав зазначених у позові.
На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про
що постановляється ухвала.
Постанову підписано 07.07.2006. року.
Суддя Туркіна Л.П.