ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.06.06 № 18/195/06-АП
суддя Туркіна Л.П.
За позовом Приватного підприємства “Фліккер”, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 16/44
До відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 1-А
про скасування рішення №75 від 14.10.205р. та податкових повідомлень 1/240 та 2/518
Суддя Туркіна Л.П.
Секретар Непомнящий Я.В.
Присутні у судовому засіданні представники :
Від позивача : Подоляк С.В. (дов. № 12-юр від 30.12.2005р.)
Від відповідача : Григор І.А. (дов. №5545/10/10 від 12.05.2005р.)
У засіданні судом проголошено ухвалу про завершення судових дебатів та підготовку вступної та резолютивної частини постанови.
Позивачем заявлено клопотання про зміну позовних вимог. Відповідач проти задоволення клопотання заперечує, вказуючи, що задоволення буде суперечити законодавству.
Клопотання відхилено судом, виходячи з такого :
- відповідно до п. 1 ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет позову в будь-який час до закінчення судового розгляду,
- як свідчить системний аналіз ст. 152 та п.2 ст. 153 КАС України, судовий розгляд закінчується процесуальною дією, передбаченою ст. 152 КАС України, а саме судовими дебатами.
На інших стадіях провадження у справі зміна позовних вимог можлива лише у випадку прийняття судом ухвали про поновлення судового розгляду, що у даному випадку не відбувалось.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Подано позов про скасування рішення начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя №75 від 14.10.205р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, а також про скасування податкових повідомлень 1/240 від 24.03.2005р. та 2/518 від 23.06.2005р.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним :
“Підприємство здійснює операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, а саме використання гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем. Свою діяльність здійснюємо відповідно до чинного законодавства України та Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Відповідно до п. 19 ст. 14 Закону України ”Про систему оподаткування”, за право здійснювати свою діяльність, ми сплачуємо загальнодержавний податок у вигляді плати за торговий патент.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону:
“…Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), …… не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування…”
“… Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року…”
Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону:
“… Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України.
Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік…”
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” ставки податку змінювались у наступному порядку:
Починаючи з 2000р. ставка податку для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем складала - 1400 гривень;
Підстава: Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування грального бізнесу” (N 1160-XIV)
У 2004р. ставка податку була встановлена ст. 57 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” у розмірі –2800 гривень, що суперечило ст. 7 Закону України ”Про систему оподаткування”.
Під загрозою скасування патентів, яка (погроза) надійшла від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, ми були вимушені сплатити безпідставно завищену суму.
Надмірна переплата податку у 2004р. склала –28 000грн.
Розрахунок: 20 гральних автоматів Х 2800грн.= 56 000грн. (належна сума: 20 Х 1400= 28 000)
У 2005р. був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” (N2505-IV), розділом 15 якого (Закону) ставку податку було збільшено до –4200грн.
Зазначений Закон було прийнято з додержанням умов викладених у ст. 1 Закону України ”Про систему оподаткування”, тобто Закон оприлюднили за півроку до нового бюджетного періоду –2006р.
Але знов-таки під тиском податкової інспекції ми були вимушені сплачувати податок за перший квартал 2005р. із розрахунку 2800грн. за один гральний автомат (2800 : 4 Х 20 = 14000грн.), а вже за другий, третій, четвертий квартал 2005р. по –4200грн. (4200 : 4 Х 3 Х 20 = 63 000грн.) Загальна сума сплаченого –77 000грн.
Надмірна переплата податку у 2005р. склала –49 000грн. (77000 –= 49000).
За рахунок неправомірних дій ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя нами переплачено до бюджету 77 000 грн., а по даним ДПІ у нас мається заборгованість по податку у зв’язку з чим останніми було прийнято рішення, яке ми оскаржуємо.
Враховуючи те, що до нашого підприємства застосовані санкції на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, вважаємо за доцільне та необхідним застосування при розгляді справи п. 4.4. зазначеного Закону в частині вирішення питання врегулювання “Конфлікту інтересів”.
Посилаючись на Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідач не врахував те, що :
- Відповідно до ст. 5 Закону, наше податкове зобов’язання не було узгодженим, так як ми звернулися до суду.
- Податкове повідомлення №9279/10/151 від 03.08.2005р. не відповідає вимогам, викладеним у п. 6.1 ст. 6 Закону.
В порушення п. 6.2 ст. 6 Закону, податкові вимоги були прийняті раніше податкового повідомлення, а тому, знов –таки вважаємо, що податкове зобов’язання не є узгодженим.
В порушення п. 6.2.3 ст. 6 закону, перша податкова вимога не зазначає про факт узгодження податкового зобов’язання.
Враховуючи зазначені недоліки, вважаємо, що відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 Закону прав на податкову заставу у ДПІ не виникло.”
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи таке :
“Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону 2181, У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.
Форма рішення “Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу” встановлена Порядком стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затв. Постановою КМУ від 15.04.2002р. №538.
Таким чином, рішення № 75 від 14.10.2005р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу винесено правомірно та з урахуванням діючого законодавства.
Згідно з Законом 2181 :
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 цього ж Закону контролюючими органами, зокрема, є податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів
Відповідно п. 6.1 ст. 6 закону 2181, У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань…
П.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону встановлено : “Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган”.
На підставі вищезазначеного, керуючись п.п. “г”п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону 2181, ст. 47 Закону “Про державний бюджет України на 2005рік”та ст. 5 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, ДПІ у Ленінському районі 03.08.2005р. було направлено на адресу ПП “Фліккер” податкове повідомлення № 9279/10/15 від 03.08.2005р.
Позивачем, на вищезазначене податкове повідомлення, скарга до ДПІ у Ленінському районі не надсилалась.
Таким чином, сума різниці вартості торгових патентів є узгодженою сумою податкового зобов’язання.
Згідно п.п. 6.2.1 ст. 6 Закону 2181, У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму
податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Форма податкових вимог затверджена порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затв. Наказом ДПА України від 03.07.2001р. № 266, за реєстр. у Мін’юсті за № 595/5786 від16.07.2001р.
Відповідно до п.п. “а”п.п. 6.2.3 ст. 6 Закону 2181, податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до п.п. “б”п.п. 6.2.3 ст. 6 Закону 2181, податкові вимоги надсилаються: друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п.п.6.3.2. ст. 6 Закону 2181, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Таким чином, надіслання податкових вимог позивачу є цілком правомірним та таким, що здійснено відповідно до діючого законодавства”.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд
встановив :
Приватне підприємство “Фліккер” є юридичною особою, суб’єктом підприємницької діяльності, що надає послуги у сфері грального бізнесу з використанням гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем.
14.10.2005р. ДПІ У Ленінському районі було винесено рішення №75 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яким передбачено стягнення коштів та продаж інших активів ПП “Фліккер” в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу підприємства.
Позивач зазначає, що за станом на 14.10.2005р. підприємство податкового боргу не мало, а прийняття рішення є необґрунтованим та незаконним.
Представник відповідача у засіданні пояснив, що “керуючись п.п .”г” п.п. 4.2.2 ст. 4 закону 2181, ст. 47 Закону “Про Державний бюджет на 2005рік” та ст.5 Закону “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, ДПІ У Ленінському районі відповідно до п. 6.1 ст.6 Закону 2181, 03.08.2005р. було направлено на адресу ПП “Фліккер” податкове повідомлення № 9279/10/151 від 03.08.2005р.
Позивачем, на вищевказане податкове повідомлення, скарга до ДПІ у Ленінському районі не надсилалась.
Сума різниці вартості торгових патентів, сплаченої підприємством та визначеної із урахуванням норм ст. 47 Закону “Про Державний бюджет на 2005рік” , є узгодженою сумою податкового зобов’язання, оскільки її не сплачено у строки визначені п.5.3.1 ст. 5 Закону 2181”.
Представник відповідача також пояснив, що позивачу 24.03.2005р. та 23.06.2005р. направлялись податкові вимоги.
Розглянувши документ, який податкова визначає у якості податкового повідомлення, суд встановив, що він не може визначатися у якості останнього, виходячи з наступного :
Відповідно до п. 6.1 Закону 2181 податковим повідомленням є документ “ в якому зазначаються підстава нарахування податкового зобов’язання, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності)”
Документ, копію якого надано податковою суду, ніким не підписано, у ньому відсутня сума податку чи збору, належного до сплати, граничні строки погашення, відомості щодо наслідків несплати.
Отже, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення, як документ, передбачений ст.. 6 закону 2181, який породжує у платника певні обов’язки та права, ПП “Фліккер” не направлялось, а отже, підстави вважати, що у підприємства виникло податкове зобов’язання, передбачене п. 4.2 ст. 4 Закону 2181, відсутні.
Доказів наявності інших форм узгодження несплачених податкових зобов’язань відповідач не надав.
Відповідно до п. 5.4 ст. 5 закону 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Отже, у разі відсутності узгодженої суми податкових зобов’язань є неможливим виникнення податкового боргу та наслідків його несплати.
Відповідно до п. 10.1.1. ст.. 10 Закону 2181, рішення про стягнення коштів та продаж активів платника податків є заходом погашення податкового боргу платника. Вжиття таких заходів за відсутності боргу є необґрунтованим та суперечить п. 10.1.1. ст.. 10 Закону 2181.
На підставі викладеного вище рішення № 75 від 14.10.2005р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків - ПП “Фліккер” слід визнати протиправним та скасувати.
При розгляді справи також встановлено, що податкові повідомлення №1/240 від 24.03.2005р. та № 2/518 від 23.06.2005р. позивачу не направлялись, у зв’язку з чим вимоги щодо їх скасування слід вважати необґрунтованими.
На підставі викладеного вище позов підлягає задоволенню частково. У частині визнання протиправним скасування рішення № 75 від 14.10.2005р.про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати підлягають присудженню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Рішення начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 14.10.2005р. № 75 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету 1 грн. 20 коп. судових витрат.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову підписано _12.07.2006р.
Суддя Туркіна Л.П.