ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 910/24854/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),

за участю представників від:

позивачаШтифурко Ю.І., представник,

відповідачаДороніна О.М. представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.04.2015

у справі№ 910/24854/14 Господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 47372,41 грн 3% річних, 98385,75 грн інфляційних втрат, а всього 145758,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (судді: Самсін Р.І. - головуючий, Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.), позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3% річних в сумі 44035,13 грн, інфляційні в сумі 98385,75 грн та 2848, 41 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в цій частині і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст.526, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а в задоволенні скарги - відмовити.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 21.10.2013 сторонами укладено договір про закупівлю товарів №1310000328 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язувався передати у 2013- 2014 роках у власність покупеця товар - труби та трубки зварні, круглого поперечного перерізу, зовнішнього діаметра більше ніж 406,4мм зі сталі (об'ємом 530, 530 із АКП), зазначений в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору, а відповідач (покупець) - прийняти і оплатити такий товар.

Загальна сума цього Договору становить 15453672,52грн, в т.ч. ПДВ - 2575612,09 грн (п.3.1).

Згідно з п.4.1 Договору покупець оплачує постачальнику товар за фактом поставки протягом 45 календарних днів. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Відповідно до п.5.1 Договору строк поставки товару: постачальник зобов'язується передати узгоджену сторонами партію товару відокремленим підрозділам покупця в зазначені в рознарядці покупця місця поставки з дати підписання цього Договору протягом 1-го року, але в строки не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання рознарядки.

Місце поставки (передачі) товару: постачальник здійснює поставку товару, зазначеного в специфікації, в місця призначення по території України відокремленим підрозділам покупця згідно рознарядки, в якій вказується поштова адреса місця поставки (відвантажувальні реквізити), найменування та кількість товару (п.5.2 Договору).

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору позивачем з 25.11.2013 по 14.12.2013 було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 13721958,26 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями накладних. Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався з порушенням строків, встановлених в договорі.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 47372,41 грн та інфляційних у сумі 98385,75 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановив місцевий господарський суд та підтвердив суд апеляційної інстанції, оплату в загальній сумі поставленого товару - 13721958,26 грн проведено відповідачем 26.02.2014, що підтверджується банківською випискою за 26.02.2014, тобто мало місце прострочення:

- на 47 днів у відношенні поставки від 25.11.2013 на суму 1966927,20 грн (оплата мала бути проведена 09.01.2014 включно);

- на 46 днів у відношенні поставок від 26.11.2013 на суму 1875484,80 грн, на суму 345122,40 грн, на суму 1879516,80 грн, на суму 1912075,20 грн (оплата мала бути проведена до 10.01.2014);

- на 32 дні у відношенні поставки від 10.12.2013 на суму 1213831,34 грн (оплата мала бути проведена до 24.01.2014 включно);

- на 29 днів у відношенні поставки від 11.12.2013 на суму 735685,32 грн (оплата мала бути проведена до 27.01.2014 включно (з урахуванням, що 25.01.2014 субота, вихідний день, а тому відбулось перенесення останнього дня сплати на перший робочий день відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України);

- на 29 днів у відношенні поставки від 13.12.2013 на суму 363781,93 грн (оплата мала бути проведена до 27.01.2014 включно);

- на 28 днів у відношенні поставок від 14.12.2013 на суму 497183,57 грн, на суму 1971456,90 грн, на суму 960892,80 грн (оплата мала бути проведена до 28.01.2014 включно).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого ним товару виконав з порушенням встановлених договором строків, ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача в даній справі.

Здійснивши арифметичну перевірку правильності розрахунку, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 44035,13 грн та інфляційних втрат в розмірі 98385,75 грн.

Доводи скаржника про те, що прострочення сплати коштів обумовлено невиконанням позивачем рознарядки від 11.02.2014 №1030/13-008, не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені. Так, суди встановили, що на момент виконання рознарядки від 11.02.2014 №1030/13-008 вже мало місце порушення умов договору відповідачем відносно останньої поставки за накладними від 14.12.2013, строк оплати за якими настав ще у січні 2014 року. Також суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи відповідача в цій частині, обґрунтовано зазначив, що до предмету спору у даній справі не відноситься встановлення факту виконання договірних зобов'язань сторін в подальшому та з'ясування обставин здійснення інших поставок, оскільки вказані обставини не обумовлені сторонами в договорі, як такі, що звільняють відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат згідно положень ст.625 ЦК України.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі №910/24854/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда