ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.06 № 18/129/06-АП
суддя Туркіна Л.П.
За позовом Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, смт. Куйбишеве
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірми “Авангард”, с. Кузнецовка, Запорізької області
Третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні позивача:
1.Відділення Державного казначейства у Розівському районі Запорізької області, смт. Рогівка
2.Відкрите акціонерне товариство “Розівський елеватор”, смт. Розівка Запорізької області
про стягнення заборгованості по бюджетній позичці в сумі 12090,51 грн.
Суддя Туркіна Л.П.
Секретар Непомнящий Я. В.
У засіданні приймали участь представники:
Від позивача – Ходько В.М. (дов. № 96 від 27.03.2006р.).
Від відповідача - Губицький І.Й. (ген. директор, протокол зборів № 1 від 11.01.2002р.)
Антоненко Ю.С. (дов. б/н від 22.02.2006р.),
Мінько І.В. (дов. б/н від 10.05.2006р.)
Від третьої особи № 1 : Грановська І.І. (дов. №1від 22.02.2006р.)
Від третьої особи № 2 : не прибув.
У судовому засіданні, відповідно до ст. 160 КАС України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Подано позов про стягнення 1157 грн. простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою за договором про надання бюджетної позички на закупівлю запасних частин до тракторів, сільськогосподарських машин для виконання держконтракту на зерно 1996р. від 15.03.1996р., та пені, нарахованої у зв’язку із несвоєчасною сплатою позички у сумі 434,23 грн., а також про стягнення 8200 грн. заборгованості за бюджетною позичкою, наданою згідно Розпорядження КМУ від 19.09.1997р. № 515р. “Про виділення з державних ресурсів насіння озимих культур на осінню сівбу поточного року” та 2299,28 грн. пені, нарахованої у зв’язку із несплатою названої позички у встановлений строк. Як зазначає позивач, позички було надано КСП “Авангард” , правонаступником якого є відповідач.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що будь-яка заборгованість перед бюджетом у ТОВ “АФ “Авангард” відсутня. Як свідчать баланси підприємства , які надавались до податкової, та акти перевірки підприємства, будь-яких боргів за підприємством не обліковується з 1999р.
За позичками, які взагалі надавались, усі борги було списано на підставі Закону “Про списання реструктуризації заборгованості сільськогосподарських товаровиробників та заготівельних підприємств за отриманими бюджетними позичками” від 24.09.1999р.
Крім того, постанови та розпорядження КМУ, на які посилається позивач, не передбачали розрахунки у грошовій формі, оскільки згідно них надавались насіннєві бюджетні позички.
Будь-яких оплат після 1999р. підприємство не здійснювало.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд
В С Т А Н О В И В :
Як свідчать статутні документи відповідача та пояснення сторін, ТОВ “Агрофірма “Авангард” є правонаступником КСП “Авангард”.
Позивач просить стягнути з відповідача 1157 грн. простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданою за договором про надання бюджетної позички на закупівлю запасних частин до тракторів, сільськогосподарських машин для виконання держконтракту на зерно 1996р. від 15.03.1996р., та пені, нарахованої у зв’язку із несвоєчасною сплатою позички у сумі 434,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення суми боргу 1157 грн. та 434,23 грн. пені позивач надав наступні документи :
- оригінал договору №1 від 15.03.1996р., відповідно до якого Розівський райфінвідділ зобов’язується надати КСП “Авангард” бюджетну позичку на суму 1071 грн., шляхом оплати платіжних доручень КСП “Авангард” на заготівлю паливно-мастильних матеріалів, насіння, добрив, техніки, а КСП “Авангард” приймає на себе обов’язок не пізніше 26.08.1996р. повернути позичку фінвідділу.;
- платіжне доручення № 03 від 08.07.2004р. та копію заяви керівника ТОВ “АФ “Авангард” Губицього І.Й. до Розівського відділення державного казначейства (вх. №882 від 06.07.2004р.), відповідно до яких за рахунок бюджетного відшкодування з ПДВ по бюджетній позичці погашено суму 553 грн.. Факт подання заяви представник позивача Губицький І.Й. визнав.;
- копію акту звірки заборгованості по бюджетній позичці, наданій товаровиробникам у 1997-1999р.р. станом на 01.01.2003р. між ВАТ “Розівський елеватор” та ТОВ “АФ “Авангард”, підписаного керівником елеватору та керівником ТОВ “АФ “Авангард” Губицьким І.Й. та завіреного печаткою відповідача.
Представник відповідача генеральний директор ТОВ “АФ “Авангард” у судовому засіданні факт підпису акту, копію якого надано суду, визнав та підтвердив, що сума 1710 грн. вказана по позичці 1996р.
За наявності зазначених доказів та підтвердження їх дійсності керівником відповідача Губицьким І.Й., який підписував заяву та акт, суд вважає доведеними наступні факти :
- укладення угоди щодо надання бюджетної позички у сумі 1071 грн.,
- сплату відповідачем боргу за зазначеною позичкою у розмірі 553грн.,
- факт визнання ТОВ “АФ “Авангард” наявності боргу у 2003р. та 2004р.
На підставі зазначених фактів слід дійти висновку що позовні вимоги відносно стягнення боргу за договором №1 від 15.03.1996р. про надання бюджетної позички на фінансування державного контракту 1996р. на поставку до державних ресурсів у сумі 518 грн. (01071-553) є обґрунтованими та відповідають п. 3.2 Договору.
Позовні вимоги податкової у цій частині підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону “Про державний бюджет України на 2006р.” державна податкова служба визнана органом стягнення простроченої заборгованості за бюджетними позичками.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного :
- Відповідно до п. 1.1 договору №1 від 15.03.1996р., розмір бюджетної позички повинен складати 1071 грн. суми, отримані понад зазначену, є такими, що отримані безпідставно, і питання відносно їх повернення повинно розглядатися у відповідності до ст. 469 ЦК УРСР ,1212-1215 ЦК України.
- Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору, до прийняття Закону “Про державний бюджет України на 1996р.” до відповідача могли бути застосовані штрафні санкції , передбачені ст. 9 Закону “Про державний бюджет України на 1995р.”. Які санкції можуть бути застосовані до відповідача після зазначеної події у договорі не визначено.
Позивач просить стягнути пеню, розраховану на підставі наказу ДПА від 11.06.2003р. № 290 “Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби”. Вимоги щодо стягнення пені на підставі зазначених нормативних актів є необґрунтованими, виходячи з наступного :
Відповідно до п. І Інструкції нею встановлюється порядок ведення органами податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв’язку із і несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов’язання.
Відповідно до п. 2.10 Інструкції до узгоджених податкових зобов’язань відносяться :
а) податкові зобов'язання, самостійно визначені платником податків у податковій декларації, з дня подання такої податкової декларації;
б) податкові зобов'язання платника податків, нараховані податковим органом, щодо яких платником податку отримано податкове повідомлення (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом (2181-14) терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження);
в) податкові зобов'язання платника податків, нараховані податковим органом з дня закінчення процедури адміністративного оскарження або прийняття судом рішення по суті;
г) податкові зобов'язання, нараховані податковим органом, щодо яких є звернення платника податків до податкового органу з заявою про розстрочення (відстрочення) такого податкового зобов'язання.
Отже, сума заборгованості з погашення бюджетної позички не може розглядатися у якості узгодженого податкового зобов’язання відповідно до зазначеної Інструкції. Таку суму не можна віднести до податкових зобов’язань і відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на виконання якого розроблено зазначену Інструкцію. Таким чином, нарахування та стягнення пені за прострочку погашення бюджетної позички не може відбуватися на підставі Інструкції, затвердженої наказом ДПА від 11.06.2003р. № 290.
Крім того у розрахунку, наданому суду невірно визначено кількість показники.
Позивач просить стягнути 8200 грн. заборгованості за бюджетною позичкою, наданою згідно Розпорядження КМУ від 19.09.1997р. № 515р. “Про виділення з державних ресурсів насіння озимих культур на осінню сівбу поточного року” та 2299,28 грн. пені, нарахованої у зв’язку із несплатою названої позички у встановлений строк.
Факт наявності угоди про надання позички позивач обґрунтовує другим екземпляром накладної витрат № 387 від 27.09.1997р., виписаної Розівським елеватором КСП “Авангард”, на отримання пшениці у кількості 30050 на суму “8200” та копіями товарно-транспортних накладних на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом №№ 119981, 119982, 119984, виписаними Камиш-Зорянським елеватором (вантажовідправником) Розівському елеватору (вантажоотримувачу). Зазначені документи свідчать про відвантаження пшениці Розівському елеватору. Будь-яких документів, які б підтверджували подальшу передачу пшениці відповідачу, суду не надано.
Зокрема, у накладній витрат№387 від 27.09.1997р. підписи осіб, що видали або одержали товар відсутні.
За таких обставин, враховуючи, що суду не надано жодного документу, підписаного відповідачем відносно отримання пшениці у кількості 30050 кг на суму 8200, слід визнати, що накладну витрат№387 від 27.09.1997р та товарно-транспортні накладні №№ 119981, 119982, 119984 у сукупності не можна вважати документами, що свідчать про наявність між елеватором, казначейством, фінвідділом та КСП якоїсь конкретної угоди. Слід також зазначити, що названі документи не містять умов повернення товару або розрахунків за нього, посилань на акти уповноважених органів, які б регулювали відносини, пов’язані із отриманням зерна. За відсутності угоди неможливо з’ясувати, хто є її учасниками, та які вони мають права.
За таких обставин, правовідносини осіб, пов’язаних із одержанням зерна на суму 8200 за товарно-транспортними накладними №№ 119981, 119982, 119984, повинні регулюватися не законодавством що регулює правовідносини, пов’язані із бюджетними позичками, а ст.ст. 469 ЦК УРСР, ст.ст. 1212-1215- ЦК України, на які позивач не посилається та про які не йдеться у ст. 42 Закону “Про Державний бюджет України на 2006рік”.
Крім того, слід зазначити, що розпорядження КМУ України від 19.09.1997р. № 515, на підставі якого, як пояснює позивач, було надано насіннєву бюджетну позичку на суму 8200, передбачає обов’язок здійснити повернення позички продовольчим зерном або сортовим насінням до 01.09.1998р. за еквівалентом, визначеним виходячи з вартості відпущеного насіння з урахуванням накладних витрат.
Про будь-які грошові розрахунки у розпорядженні не йдеться.
На підставі викладеного вище позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у частині стягнення основного боргу на суму 581 грн.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ “Агрофірми “Авангард”, с. Кузнецовка Розівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 03749000 за позовом Куйбишевської МДПІ Запорізької області, смт. Куйбишеве, код ЄДРПОУ 20527100 518 грн. бюджетної заборгованості.
Зарахування здійснити на відповідний рахунок Державного бюджету Розівського району.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанову підписано _12.07.2006р.
Суддя господарського суду Туркіна Л.П.