Справа №22-Ц-261 Головуючий в 1 інстанції Пи рожен ко О. В.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Сліпченка О.І.
суддів: Голуб С.А., Коцюрби О.П.,
при секретарі Некорі А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року позивачка пред "явил а в суді названий позов. В
позові посилалась на те, вона є власником квартири АДРЕСА_1.
15 вересня 2004 року у важкому стані вона потрапила у кардіологічне відділення Васильківської ЦРЛ, в якій проходила лікування до 5 жовтня 2004 року.
28 вересня 2004 року до неї в лікарню прийшла її дочка ОСОБА_3 і запропонувала поїхати до лікаря-стоматолога. Оскільки позивачка погано себе почувала, дочка зробила їй укол у вену, після чого вона на протязі декілька годин нічого не пам"ятала де в цей час знаходилась і що робила.
В листопаді 2004 року до позивачки прийшла ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1, яка є дочкою ОСОБА_3 і заявили вимогу про звільнення позивачкою квартири, оскільки квартира є власністю ОСОБА_1
Після звернення до різних інстанції, а саме правоохоронних органів, нотаріуса, позивачка з"ясувала, що квартира була відчужена на підставі договору дарування.
Оскільки позивачка не розуміла значення своїх дій при укладання договору дарування, вона просила визнати його недійсним, виселити відповідачку із спірної квартири і стягнути з неї моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
<
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9
листопада 2006 року позов задоволено частково. Відмовлено в стягненні моральної
шкоди.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права.
2
Зокрема зазначає, що суд безпідставно прийняв до розгляду позовну заяву, оскільки вона підписана не позивачкою, повноваження представника позивачки не були підтверджені довіреністю, отже його участь у процесу була незаконною.
Також апелянт вважає, що обставини справи, які суд вважав встановленими не доведені в судовому засіданні. Так, суд виніс рішення, поклавши в його основу висновок судово-психіатричної експертизи. Разом з тим, суд не дав оцінки іншим доказам, які є в справі, зокрема показам свідків.
Крім того апелянт вважає, що судом при винесенні рішення не застосована позовна давність.
Просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання договору дарування недійсним і виселення і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта та заперечення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена з наступних підстав.
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи НОМЕР_1 від 20 вересня 2006 року ОСОБА_2 1928 року народження страждає на органічне ураження головного мозку, за своїм психічним станом на 28 вересня 2004 року при підписання договору дарування могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, але не повною мірою, тобто вона була обмежено дієздатною.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як встановлено висновком судово-психіатричної експертизи під час вчинення правочину позивачка не в повній мірі усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними, тобто вона не мала повного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає висновки суду щодо визнання правочину недійсним правильним і доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
з
Суд першої інстанції правомірно застосував ст. 216 ЦК України щодо правових наслідків недійсності правочину. Відповідачка зобов'язана повернути позивачці квартиру, яку вона отримала на виконання правочину.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Оскільки ОСОБА_2 має право вимагати усунення порушень її прав
власника на користування квартирою, яке можливе лише шляхом звільнення
квартири ОСОБА_1, то суд першої інстанції правомірно своїм рішенням виселив ОСОБА_1 із квартири .
Суд першої інстанції також не порушив вимоги закону щодо застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до ч.З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки відповідна заява відповідачки в матеріалах справи відсутня, незастосування судом позовної давності є правомірним.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.
Враховуючи, що рішення суду винесене з додержанням норм процесуального та матеріального права, воно має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.