ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13.02.09 р. Справа № 28/20пд
Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 05393056
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м.Маріуполь, ЄДРПОУ 00645211
про часткове розірвання договору та стягнення 136800грн.00коп.
Представники:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 26.02.2009р. по 13.03.2009р
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м.Маріуполь про розірвання договору договір №КV218-04 від 18.05.2004р. в частині п.6 Специфікації № 13 Додаткової угоди № 14 від 29.11.2006р. до договору №КV218-04 від 18.05.2004р., який стосується виготовлення товару „електромагнітна муфта Мd=350 кГм (вузол вала з муфтою у зборі)” та постачання його покупцеві; стягнення грошової суми в розмірі 114000грн.00коп., яка була перерахована за електромагнітну муфту; стягнення штрафу у розмірі 22800 грн. 00 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №КV 218-04 від 18.05.2004р., додаткові угоди до даного договору, специфікацію до договору, видаткову накладну №РН-0294 від 22.06.2007р., рахунок-фактуру №СФ-0177 від 22.06.2007р., платіжне доручення №7630 від 22.06.2007р., акти №115 від 05.07.2007р., №1 від 06.07.2007р., №6 від 01.02.2008р., №1 від 20.02.2008р., листи, претензії, сертифікат якості.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.07.2008р. порушив провадження у справі № 28/20пд та призначив її розгляд на 30.07.2008р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву та додаток до відзиву, відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись їх необґрунтованість, в зв’язку з закінченням строку дії спірного договору на момент укладення додаткової угоди № 14 від 29.11.2006р. до нього, пропуском позивачем строку позовної давності щодо стягнення штрафу, крім того, відповідач зазначив, що електромагнітна муфта Мd=350 кГм була їм виготовлена у відповідності з кресленнями позивача.
Сторони неодноразово надавали пояснення по суті справи.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, на підставі відповідного клопотання сторін, суд продовжив строк розгляду справи до 15.10.2008р.
02.09.2008р. відповідачем надане клопотання б/н та дати про проведення технічної експертизи по справі №28/20пд.
Ухвалою від 11.09.2008р. господарський суд призначив судову інженерно-технічну експертизу по справі №28/20пд, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Лівенка, 4).
Провадження у справі було зупинено на строк проведення експертизи.
07.10.2008р. на адресу суду від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №4828/14 від 25.09.2008р., зі змісту якого вбачається, що останній не може вирішити поставлені в ухвалі господарського суду від 11.09.2008р. питання, у зв`язку з відсутністю необхідного для проведення дослідження лабораторного устаткування, а також фахівців з галузі електротехнічного дослідження.
Листом від 17.10.2008р. господарський суд звернувся до Міністерства юстиції України з проханням надати перелік установ та організацій, які мають необхідне для проведення судової інженерно-технічної експертизи лабораторне устаткування, а також фахівців з галузі електротехнічного дослідження для вирішення поставлених питань по суті.
Однак, 27.11.2008 р. до суду надійшов лист Міністерства юстиції України від 18.11.2008р., в якому зазначено, що питання, поставлені в ухвалі суду від 11.09.2008р. не можуть бути вирішені фахівцями науково-дослідних установ Мін`юсту.
Ухвалою від 09.12.2008 р. суд ухвалив сторони з’явитися до суду 12.01.2009 р. для вирішення питання про поновлення провадження по справі, крім того суд зобов’язав сторони надати перелік установ та фахівців з галузі електротехнічного дослідження, які зможуть провести експертизу.
У зв`язку з неможливістю проведення експертизи, ухвалою від 12.01.2009р. господарський суд поновив провадження по справі №28/20пд та призначив розгляд справи на 29.01.2009р.
12.02.2009р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 114000грн.00коп., яка була перерахована за електромагнітну муфту та штраф у розмірі 22800грн. 00коп. Суд приймає до уваги заяву про уточнення позовних вимог та розглядає справу в рамках позовних вимог, зазначених у даній заяві.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, на підставі відповідного клопотання сторін, суд продовжив строк розгляду справи до 16.03.2009р.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у попередніх судових засіданнях, господарським судом встановлено наступне:
Між позивачем, Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, м.Дніпропетровськ та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м.Маріуполь був укладений договір №КV 218-04 від 18.05.2004р. (договір).
Відповідно до п.1.1 зазначеного договору продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує змінне обладнання, в подальшому – товар, що вказаний в специфікації №1 додатку №1 до даного договору.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець постачає товар покупцю автотранспортом продавця на склад покупця. Разом з товаром продавець надає покупцю: товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, сертифікат якості. Датою поставки товару вважається дата, зазначена на товарно-транспортній накладній при отриманні товару (п.2.3, 2.4 договору).
Згідно п.11.2 договору даний договір набирає законної сили після його підписання та діє до 31.12.2004р.
Втім, як вбачається з матеріалів справи строк дії договору пролонговувався такими додатковими угодами:
додатковою угодою №4 від 17.12.2004р. – до 31.03.2005р.;
додатковою угодою №5 від 29.03.2005р. – до 01.07.2005р.;
додатковою угодою №6 від 13.07.2005р. – до 31.12.2005р.;
додатковою угодою №8 від 31.10.2005р. – до 30.12.2006р.;
додатковою угодою №11 від 10.04.2006р. сторони дійшли згоди про виготовлення відповідачем електромагнітної муфти для позивача;
додатковою угодою №14 від 29.11.2006р. – до 31.12.2007р.
Зазначені додаткові угоди підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств (копії угод залучені до матеріалів справи).
Відповідно до специфікації №13 додаткової угоди №14 від 29.11.2006р. до вказаного договору, сторони дійшли згоди про те, що продавець зобов`язується виготовити та передати покупцеві товар, в т.ч. електромагнітну муфту Мd=350 кГм (вузол вала з муфтою у зборі) у кількості 1 штука вартістю 114000грн.00коп.
На виконання умов договору та специфікації №13 додаткової угоди №14 від 29.11.2006р., відповідач поставив на адресу позивача електромагнітну муфту Мd=350 кГм (вузол вала з муфтою у зборі) у кількості 1 штука вартістю 114000грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0294 від 22.06.2007р., копія якої залучена до матеріалів справи.
На сплату отриманого товару відповідачем на адресу позивача виставлений рахунок-фактура №СФ-0177 від 22.06.2007р.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору оплата товару здійснюється шляхом виставлення та розкриття акредитиву на користь продавця. Вид акредитиву – безвідкличний, непокритий, ділимий. Акредитив виконується без акцепту, за наступними документами: рахунок - оригінал, сертифікат якості - оригінал, товарна накладна за підписом уповноважених осіб продавця та покупця - оригінал, довіреність – копія, завірена печаткою покупця на отримання товару уповноваженою особою покупця, податкова накладна – оригінал.
За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім здійснено оплату отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням №7630 від 22.06.2007р. на суму 114000грн.00коп. з призначенням платежу: оплата по сч.№СФ-0177 від 22.06.2007р. за електр.муфту, згідно дог. КV 218-04 від 18.05.2004р., в т.ч ПДВ 19000,00грн. Відповідач не заперечує щодо отримання від позивача зазначеної суми.
Таким чином, позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, здійснивши оплату отриманої продукції.
Розділом 5 договору №КV 218-04 від 18.05.2004р. встановлені вимоги щодо якості товару, зокрема:
За приписом п.5.1 договору, якість поставляємого товару повинна відповідати технічним умовам або стандартам, передбаченим в специфікації №1 додатку №1 до даного договору та підтверджуватися сертифікатом якості виробника, який направляється покупцю разом із супроводжувальними документами на товар.
Якщо поставляємий товар виявиться дефектним або не відповідаючим умовам договору, продавець повинен замінити дефектний товар новим або сторони узгоджують ціну на дефектний товар (п.5.2 договору).
Відповідно до п.5.3 договору, покупець має право перевірити якість та кількість товару та його відповідність вимогам сертифікату якості заводу-виробника. При виявленні покупцем невідповідності товару сертифікату якості заводу-виробника, покупець повинен протягом 20 днів викликати представника продавця для спільного вирішення питання якості поставляємого товару, а продавець повинен з`явитися за викликом у встановлені строки згідно Інструкціям №П-6, П-7 (три доби і дорога).
Згідно п.6.2 договору, приймання товару за якістю, кількістю та комплектності здійснюється сторонами у відповідності до вимог Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, Інструкції №П-6 „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” та Інструкції №П-7 „Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”.
За твердженням позивача, при прийманні продукції, яка поставлена відповідачем згідно видаткової накладної №РН-0294 від 22.06.2007р., було встановлено невідповідність якості електромагнітної муфти Мd=350 кГм (вузол вала з муфтою у зборі) сертифікату якості заводу-виробника, а саме продукція не відповідає вимогам креслення №57189А, що є браком.
Сторонами складено двосторонній акт №115 від 05.07.2007р., відповідно до якого продавець (відповідач) зобов’язався забракований товар забрати, доробити та до 02.08.2007р. повернути покупцеві з актом випробувань та новим сертифікатом якості.
Вказане зобов`язання відповідача закріплене додатковою угодою №16 від 02.07.2007р., яке є невід`ємною частиною договору.
Як вбачається з акту приймання-передачі неякісної продукції для доробки постачальнику №1 від 06.07.2007р., електромагнітна муфта Мd=350 кГм передана для доробки постачальнику.
Однак, позивач зазначає, що у встановлений в додатковій угоді та акті строк (02.08.2007р.) відповідач не повернув дороблену продукцію.
Листами позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про виконання договірних зобов`язань.
Листом № 02-09/745 від 13.09.2007 р. відповідач запевнив позивача, що в поточному місяці поставка електромагнітної муфти буде проведена.
Як зазначено позивачем, 31.01.2008р. відповідач привіз, нібито, виправлений товар.
Однак, при прийманні товару 01.02.2008 р. позивачем у присутності представника відповідача була виявлена невідповідність товару вимогам креслення, що є браком, про що був складений двосторонній акт №6 від 01.02.2008р. приймання продукції по якості, кількості та комплектності за підписами обох сторін (копія акту наявна в матеріалах справи). Як вбачається з зазначеного акту сторони вирішили, що відповідач до 05.02.2008р. зобов’язується забрати для доробки електромагнітну муфту Мd=350 кГм та повернути її позивачу до 29.02.2008 р.
20.02.2008р. була здійснена передача товару покупцем продавцю згідно акта №1 від 20.02.2008р. приймання-передачі неякісної продукції для доробки відповідачу.
04.06.2008 р. позивач направив відповідачу претензійний лист № 250/8-199 від 04.06.2008 р. з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 114000 грн. 00 коп., які були перераховані позивачем відповідачу за електромагнітну муфту та сплатити штраф у розмірі 22800грн. 00коп. (докази направлення зазначеного листа наявні в матеріалах справи).
За твердженням позивача, до теперішнього часу відповідач не повернув дороблений товар та не вчинив жодних дій, спрямованих на повернення грошових коштів, сплачених позивачем за цей товар, у зв`язку з чим Відкрите акціонерне товариство „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, м.Дніпропетровськ просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м.Маріуполь грошові кошти в розмірі 114000грн.00коп.
Дослідивши у сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення грошових коштів в розмірі 114000грн.00коп., яка була перерахована за електромагнітну муфту 25.06.2007р. підлягають задоволенню з наступних підстав:
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з приписами ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Актом №6 від 01.02.2008р. відповідач зобов`язався забраковану електромуфту до 05.02.2008р. забрати, в умовах свого підприємства доробити та до 29.02.2008р. повернути на адресу позивача з актом випробування та новим сертифікатом якості.
За приписом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки у встановлений строк відповідач не виконав свої зобов`язання, тому він є таким, що прострочив виконання відповідного зобов`язання.
За приписом п.1 ст.673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до п. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Пунктом 5 ст. 268 Господарського кодексу України передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару (п.2 ст.678 Цивільного кодексу України).
Таким чином, в контексті зазначених норм, вимоги позивача в частині стягнення грошової суми в розмірі 114000грн.00коп. є правомірними.
Позивач 04.06.2008 р. направив відповідачу претензійний лист № 250/8-199 від 04.06.2008р. з вимогою повернути протягом 7 днів з моменту одержання листа 114000грн. 00коп., які були перераховані за електромагнітну муфту та сплатити штраф у розмірі 22800грн. 00коп. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №420930 претензія була отримана відповідачем 13.06.2008р.
Одночасно, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що поломка електромуфти викликана помилками в кресаннях, наданих позивачем.
Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки підписавши акти №115 від 05.07.2007р. та №6 від 01.02.2008р., представник відповідача визнав, що продукція не відповідає вимогам креслення (а не навпаки).
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки б/н від 05.09.2008р. вбачається, що Зигура Д.О. (особа, яка підписала акт №115 від 05.07.2007р.) працює в ВАТ „МДЕЗ”, а посилання відповідача на те, що вказана особа не мала повноважень для підписання актів, судом до уваги не приймається, оскільки інтересів позивача не повинна стосуватись неспроможність відповідача організувати належним чином роботу своїх працівників. Крім того, додатковою угодою № 16 від 02.07.2007 р., яка є додатком до договору №КV 218-04 від 18.05.2004р. відповідач погодився, що товар був неякісний, в зв’язку з чим він забирає зазначений товар та повертає його до 02.08.2007 р.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів за неякісний товар, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача про стягнення суми в розмірі 114000грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.
Відповідно до умов додаткової угоди №14 від 29.11.2006р. сторони узгодили, що в разі поставки неякісного товару в 20-ти денний строк продавець повинен здійснити заміну з моменту виявлення недоліку з обов`язковим складанням двостороннього акту. При порушенні вказаних строків, продавець сплачує штраф в розмірі 20% від вартості неякісної поставки. При цьому сплата штрафних санкцій не звільняє продавця від виконання своїх зобов`язань за договором.
На підставі вищезазначеного пункту додаткової угоди позивачем нарахований штраф в розмірі 22800грн.00коп.
Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, враховуючи прострочення відповідача, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 22800грн.00коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно, стосовно заперечень відповідача щодо пропуску строку позовної давності стосовно вимог до стягнення штрафу, суд зазначає наступне:
Відповідно до п.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Одночасно, згідно п.8 ст.269 Господарського кодексу України, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Отже, враховуючи, що акт №6 приймання продукції по якості, кількості та комплектності був підписаний сторонами 01.02.2008р., суд вважає, що початком перебігу позовної давності є саме ця дата.
Таким чином, беручи до уваги те, що позов подано до суду 15.07.2008р., суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності, таким чином заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивач в позовній заяві зазначив як вимоги майнового характеру (стягнення з відповідача 136800 грн. 00 коп.), так і вимоги немайнового характеру (розірвання договору).
Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру встановлено ставку державного мита в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн. 00 коп.).
Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 1453грн.00коп.
Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №6051 від 11.06.2008р. було сплачено державне мито в розмірі 1368 грн. 02 коп.
За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви недоплатив державне мито в розмірі 85 грн. 00 коп.
За таких обставин, з позивача на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі підлягає державне мито в сумі 85грн.00коп.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод”, м.Маріуполь задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод” (за адресою: вул.Карла Лібкнехта, 105, м.Маріуполь, Донецька область, 87528, р/р 26003188579011 в КБ „Приватбанк”, м.Маріуполь, МФО 335429, код ЄДРПОУ 00645211) на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (за адресою: вул.Маяковського, 3, м.Дніпропетровськ, 49064, р/р 26006132019018 в КБ „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 05393056) грошову суму у розмірі 114000грн.00коп., штраф в розмірі 22800грн.00коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1368грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59грн.00коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (за адресою: вул.Маяковського, 3, м.Дніпропетровськ, 49064, р/р 26006132019018 в КБ „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 05393056) на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.
Видати накази після набуття рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У судовому засіданні 13.03.2009р. оголошено повний текст рішення.
Суддя