Справа № 22ц-3001/07                                  Головуючий у 1-й інстанції Кісілевич П.І.

Категорія № 5                                               Доповідач у 11-й інстанції Сліпченко О.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого Сліпченка О.І., суддів Коцюрби О.П., Голуб С.А., при секретарі Некорі А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київського міського управління юстиції, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, визнання недійсним доручення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Заслушавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

В травні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до суду з названою позовною заявою, яку обґрунтовувала тим, що вона отримала в порядку спадкування будинок АДРЕСА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_6.

В серпні 2003 року їй стало відомо, що її будинок продано 13.03.2003 року та що від її імені діяв раніше їй невідомий ОСОБА_3, якому вона не надавала доручення на право розпорядження майном від 05.03.2003 року. ОСОБА_4 вона також ніякого доручення не надавала. Вважає, що доручення від її імені підроблені. В 2000 та 2001 році у неї було викрадено документи - свідоцтво про право на спадщину на будинок та паспорт, вона зверталась до міліції, але винних осіб не було знайдено.

Вважає також, що державна нотаріальна контора, яка посвідчувала доручення від її імені, завдала їй моральну шкоду на суму 20 000 грн., а приватний нотаріус який засвідчував договір купівлі-продажу спірного житлового будинку завдав позивачці матеріальних збитків на 20 000 грн., тому що грошей за проданий будинок не отримувала. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 липня 2006 року позов задоволено частково та постановлено визнати недійсним доручення на право управляти та розпоряджатись майном від 19.04.2002 року від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4 та від 05.03.2003 року від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 13.03.2003 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 000 грн. у повернення коштів, отриманих за договором купівлі-продажу житлового будинку та стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане судове рішення скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

В суд першої інстанції встановив, та дані обставини не заперечував апелянт, що доручення та відповідно договір купівлі-продажу спірного житлового будинку учинялось поза волею власника - ОСОБА_2.

Визнаючи договір купівлі-продажу квартири недійсним, суд обгрунтовано виходив з вимог ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки вказана угода не відповідає вимогам закону, а саме тому, що договір укладено поза волею власника, доручення не відповідають вимогам передбаченим главі 34 ЦК України (в редакції 1963 року).

ОСОБА_2 не уповноважувала нікого вчинити продаж спірного житлового будинку,а волі до продажу його не виявляла та випадково дізналась про укладення договору.

У зв'язку з цим не можна вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про добросовісність набуття квартири.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене та те, що рішення суду відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.