ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/15796/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року,

встановив:

В листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відділ ДАС), Державного казначейства України та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.06.2009 р. просила:

1) визнати, що станом на 18.06.2009 р. продовжує мати місце незаконна (протиправна) бездіяльність посадових осіб відділу ДВС, яка полягає у невиконанні постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.05.2007 р. в адміністративній справі № 2а-11/2007 та ухвали цього ж суду від 21.01.2008 р. щодо умисного ненадсилання ОСОБА_4 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Кредит-Цента" про стягнення грошових сум;

2) стягнути з відділу ДВС 10000 грн моральної шкоди і 10992,71 грн матеріальної шкоди;

3) зобов'язати Державне казначейство України списати з рахунків відділу ДВС грошові кошти на відшкодування моральної і матеріальної шкоди.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2010 року позов задоволено частково: визнано, що станом на 21.05.2010р. продовжує мати місце незаконна (протиправна) бездіяльність посадових осіб відділу ДВС, яка полягає у невиконанні постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.05.2007 р. в адміністративній справі № 2а-11/2007 та ухвали цього ж суду від 21.01.2008 р. щодо умисного ненадіслання ОСОБА_4 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Кредит - Центр" про стягнення грошових сум; стягнуто з відділу ДВС на користь ОСОБА_4 10992,71 грн матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції і закрито провадження в адміністративній справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до обмеження права позивача на доступ до суду, просить скасувати ухвалене ним рішення та направити справу для продовження апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. забезпечено цивільний позов ОСОБА_4 до ТОВ "Кредит-Центр" про стягнення грошових сум (справа № 2-22/2006) шляхом накладення арешту в межах суми 30438 грн на майно і грошові кошти, що належать ТОВ "Кредит-Центр".

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.05.2007 р. в адміністративній справі № 2а-11/2007 позов ОСОБА_4 до відділу ДВС і прокуратури Дніпровського району м. Києва про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано незаконною бездіяльність відділу ДВС щодо залишення без розгляду двох запитів адвоката Фокія Богдана Васильовича в інтересах ОСОБА_4 та ненадання інформації про виконання ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Кредит-Центр" про стягнення грошових сум; визнано, що незаконна бездіяльність відділу ДВС призвела до істотного порушення права ОСОБА_4 на отримання інформації про виконання ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. у вказаній цивільній справі; зобов'язано відділ ДВС надати ОСОБА_4 повну та вичерпну інформацію про виконання ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти ТОВ "Кредит-Центр".

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.08.2008 р. у цивільній справі № 6-1/2008 за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність відділу ДВС визнано незаконною бездіяльність відділу ДВС щодо виконання ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р., яка полягає в порушенні вимог частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" в частині обов'язку надсилання стягувачу постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язано відділ ДВС надіслати стягувачу - ОСОБА_4 постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. у цивільній справі № 2-22/2006.

Посилаючись на протиправне невиконання відділом ДВС вказаних трьох судових рішень, ОСОБА_4 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції мотивував тим, що матеріали справи підтверджують тривалу бездіяльність відділу ДВС щодо невиконання судових рішень і численні порушення відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для стягнення з нього завданої позивачу матеріальної і моральної шкоди.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору є бездіяльність відділу ДВС щодо виконання ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. у цивільній справі, а також стягнення матеріальної і моральної шкоди, тому ця справа має розглядатись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що підставою позову ОСОБА_4 зазначила невиконання відділом ДВС судових рішень як у цивільних справах (ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 21.03.2006 р. і від 21.08.2008 р.), так і в адміністративній справі щодо розгляду звернень про надання інформації (постанова Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.05.2007 р.).

За приписами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції є, зокрема, спір з приводу оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (пункт 1 частини першої статті 183-2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

З урахуванням наведеного апеляційний суд мав виокремити вимоги, які підвідомчі суду адміністративної юрисдикції, встановити відповідні їм обставини справи та вирішити в цій частині спір по суті.

Виходячи з приписів частини першої статті 227 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направлення справи для продовження апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.