Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу, пені, інфляційних втрат та відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 липня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 13 листопада 2006 року між нею та відповідачкою було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу частини офісного приміщення № 2 у будинку № 6 по           вул. Шолуденка в м. Вишгороді Київської області вартістю 376 289 грн. в строк не пізніше 15 лютого 2007 року. На підтвердження укладення договору вона передала відповідачці аванс у розмірі 55 тис. грн. Однак відповідачка в передбачений строк ухилилась від укладення договору купівлі-продажу; не сплатила кредиту, одержаного під заставу приміщень №№ 2 і 3; продала одне з обумовлених попереднім договором приміщень іншій особі та відмовляється повернути їй одержаний аванс. Крім того,             14 грудня 2006 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю “Інвекс” було укладено договір підряду на проведення ремонтних робіт у зазначеному приміщенні № 2, за умовами якого вона сплатила товариству 80 тис. грн. Оскільки договір купівлі-продажу приміщення укладено не було, вона була вимушена відмовитись від виконання договору підряду, внаслідок чого передоплата їй повернута не була.

Тому позивачка просила стягнути з відповідачки аванс у розмірі             55 тис. грн., пеню в розмірі 55 тис. грн., інфляційні втрати в розмірі            14 573 грн. 05 коп. та матеріальну шкоду в розмірі 80 тис. грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від                   15 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 липня 2008 року, позов задоволено частково та стягнуто з відповідачки на користь позивачки аванс у розмірі 55 тис. грн.  У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про зміну судових рішень у частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат і відшкодування матеріальної шкоди.

 Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для зміни  судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги  правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм  матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від                   15 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від                8 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.