У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницької районного суду Вінницької області від 6 квітня 2006 року, якою

         ОСОБА_1,

         ІНФОРМАЦІЯ_1,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 1ст. 185 КК України, передано під нагляд батьків, а кримінальну справу щодо неї на підставі ст. 7-3 КПК України провадженням закрито.

         В апеляційному порядку справа не переглядалась.

         Як зазначено у постанові суду,  6 грудня 2005 р. неповнолітня ОСОБА_1, знаходячись в класі англійської мови загальноосвітньої школи у АДРЕСА_1, викрала з сумки вчительки ОСОБА_2 гаманець із грішми у сумі 430 грн.

         У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову суду у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що  судом не було встановлено тривалість заходів виховного характеру, як це передбачено ч. 3 ст. 105 КК України. Крім того зазначає, що судом не в повній мірі з'ясовано дані про особу обвинуваченої та її батьків, і не з'ясовано чи здатні батьки здійснювати контроль за поведінкою неповнолітньої.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до ч. 1 ст. 7-3 КПК України постановою слідчого закрито кримінальну справу і вона в порядку ст. 232-1 КПК України направлена прокурором до суду для застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітньої ОСОБА_1, оскільки нею вчинене суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1ст. 185 КК України до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд дійшовши висновку про доведеність винності неповнолітньої у вчиненні суспільно-небезпечного діяння та дотримуючись  вимог ст. 105 КК України, правильно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передавши її під нагляд матері - ОСОБА_3. При цьому, судом виконано усі вимоги, передбачені статтями 7-3, 447-448 КПК України, якими передбачено процедуру розгляду справ даної категорії.

Із протоколу судового засідання убачається, що судом виконано й вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 від 15 травня 2006 року “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру” щодо встановлення даних про особу неповнолітньої та її батьків.

Даних, які б свідчили про те, що мати неповнолітньої ОСОБА_1 не здатна здійснювати виховний вплив на неї та контроль за її поведінкою, перевіркою матеріалів справи не встановлено, не наведено таких даних і в касаційному поданні прокурора.

Що стосується доводів касаційного подання, про те що судом не встановлено терміну передачі неповнолітньої під нагляд батьків, то це питання може бути вирішено судом, який постановив рішення, в порядку ст. 409 КПК України.

Виходячи із викладеного, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов¢язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

          Керуючись  ч. 2 ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

         касаційне подання заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення.

         Рекомендувати суду першої інстанції, в порядку ст. 409 КПК України,  встановити тривалість заходів виховного характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_1.

судді:

              Кравченко К.Т.              Лавренюк М.Ю.           Канигіна Г.В.