У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

     

головуючого-судді	Кармазіна Ю.М.
суддів	Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.
прокурора	Сорокіної О.А.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника цивільного позивача КФГ “Омельянич” - ОСОБА_3 і касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

 

  Вироком Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 9  березня  2006 року                    

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.55 КК України 1960 р. судимості не має,

 

                                     і

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має, 

 

виправдано: першого - за ч.5 ст.191 і ч.2 ст.366 КК України; другого - за ч.2 ст.27 і ч.5 ст.191 КК України за відсутністю в їх діях складів цих злочинів.

 

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2006 року вирок залишено без зміни.

 

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувалися у тому, що вони 04.11.2004 р. у Джанкойському районі Автономної Республіки Крим за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання ОСОБА_1 (директор СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3”) своїм службовим становищем, заволоділи 72 320 кг. рису - сирця, який належав КФГ “Омельянич” і вартість якого складала  90 400 грн., що є особливо великим розміром.

З метою заволодіння зазначеним вище майном ОСОБА_1 ще й учинив службове підроблення документів, що спричинило КФГ “Омельянич” тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків на суму 90 400 грн.

 

У касаційній скарзі представник цивільного позивача КФГ “Омельянич” -ОСОБА_11 і у касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаються на безпідставність виправдання ОСОБА_1 й ОСОБА_2, першого - за ч.5 ст.191 і ч.2 ст.366 КК України, а другого - за ч.2 ст.27 і ч.5 ст.191 КК України та просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України - Глоса Л.Ф., думку прокурора Сорокіної О.А., яка підтримала касаційне подання прокурора та касаційну скаргу представника цивільного позивача КФГ “Омельянич” - ОСОБА_3 та вважає за необхідне скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а справу щодо них направити на новий судовий розгляд, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника цивільного позивача і касаційне подання прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

 

З матеріалів справи вбачається, що свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання першого своїм службовим становищем, заволодіння 72 320 кг. рису - сирця, який належав КФГ “Омельянич” вартістю 90 400 грн., й службового підроблення документів, що спричинило КФГ “Омельянич” тяжких наслідків у виді матеріальних збитків на суму 90 400 грн., органи досудового слідства обґрунтували: показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 та актом планової документальної перевірки дотримання податкового законодавства СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” НОМЕР_1 й іншими документами.

 

Виправдовуючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за цими обвинуваченнями, суд першої інстанції послався на відсутність у їх діях інкримінованих органами  досудового слідства складів злочинів. Ці висновки він обґрунтовував показаннями ОСОБА_1 й ОСОБА_2, показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, актом документальної ревізії КРУ НОМЕР_2 й договором купівлі-продажу НОМЕР_3.

 

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду, оскільки вони зроблені передчасно й на не повно досліджених доказах.

 

Так, суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та дані, які містяться в акті планової документальної перевірки дотримання податкового законодавства СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” від НОМЕР_4 та схемі товарних потоків у розрізі постачальників та покупців СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” за період із 01.01. по 31.12.2004 р.

 

Як видно зі справи, на досудовому слідстві свідок ОСОБА_14 показав, що 06.02.2005 р. ОСОБА_2 попросив його з'їздити до ОСОБА_3 додому та викликати його на розмову, на що він дав згоду. В цей же день він, позвавши ОСОБА_3, був присутній під час цієї розмови, яка відбулася в автомобілі ОСОБА_2 У ході розмови ОСОБА_2 просив ОСОБА_3 забрати заяву, яку той написав до міліції, про вчинення ним (ОСОБА_2) та ОСОБА_1 злочину, оскільки останнього із-за цього утримують у слідчому ізоляторі.ОСОБА_11 повідомив, що заяву забере за умови, що ОСОБА_2 поверне йому гроші за отриманий рис, на що той відмовив, мотивуючи це тим, що грошей у нього немає, оскільки він їх віддав якимось людям. Також він сказав, що, віддавши гроші, він фактично визнає себе винуватим у вчиненні злочину, а цього він робити не хоче. Ні про що конкретно не домовившись, вони роз'їхались. Також свідок ОСОБА_14 показав, що під час спільної господарської діяльності з ОСОБА_2 він бачив у останнього накладні, що завірені печаткою СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” і це його здивувало, оскільки, як було йому відомо, останній службовою особою СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” не був (т.2 а.с.61-62).

 

Свідок ОСОБА_12 на досудовому слідстві показав, що його дружина ОСОБА_15 працює приватним підприємцем і займається вирощуванням і продажем сільськогосподарської продукції. У листопаді 2004 р. вона вирішили продати рис підприємцю на ім'я ОСОБА_16 і у зв'язку з цим 04.11.2004 р. до них на базу приїхали два вантажні автомобілі. Один із них завантажили рисом і тоді приїхав ОСОБА_16 та віддав за відвантажений рис гроші. В подальшому рисом був завантажений і другий автомобіль, водій якого намагався теж їхати з території бази, однак він його зупинив, оскільки гроші за вантаж не були сплачені. Він виставив умови, що поки гроші не будуть сплачені, то вантаж з бази не виїде, про це він повідомив телефоном ОСОБА_1. Останній погодився на такі умови й повідомив, що гроші він особисто привезе, однак у цей день (04.11.2004 р.) гроші він не привіз, а тому завантажений автомобіль залишився на базі. Тільки на наступний день ОСОБА_16 привіз гроші, й автомобіль виїхав із бази (т.2 а.с. 74). Свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві підтвердила, що у листопаді 2004 р. СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” за готівкові кошти купувала у них рис-сирець (т.2 а.с. 75-76).

 

Відповідно до акту планової документальної перевірки дотримання податкового законодавства СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” НОМЕР_5 та схеми товарних потоків у розрізі постачальників та покупців СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” за період із 01.01. по 31.12.2004 р., яка додається до акту, ПП “Індустрія-Сервіс” у якості постачальника або покупця продукції СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” не значиться (т.2 а.с. 165-189, 224).

 

Зазначені докази мають значення по справі, а тому повинні бути належним чином оцінені, чого суд першої інстанції не зробив.

 

Колегія суддів також вважає передчасними висновки, які зробив суд першої інстанції щодо показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а саме: визнав, що показання перших двох є неточними і суперечливими, а показання двох останніх свідків є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки обставини, про які вони вказують, стали їм відомі від ОСОБА_1, який заперечує свою вину. 

 

Так, свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_11 як на досудовому слідстві, так і у суді чітко вказували, що 04.11.2004 р. представникам СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” було відгружено 72 320 кг. рису - сирця, який належав КФГ “Омельянич”, вартістю 90 400 грн. Гроші за отриманий рис службові особи СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” не заплатили, а у подальшому взагалі почали заперечувати факт отримання рису - сирця від КФГ “Омельянич”.

 

Свідок ОСОБА_5 на досудовому слідстві показав, що з 2004 р. він знайомий із директором СТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_3” ОСОБА_1. У лютому 2005 р. останній приїхав до нього в офіс і розповів, що його родич запропонував йому придбати рис-сирець. У зв'язку з цим він уклав договір з підприємством про поставку рису. Після цього рис, який запропонував йому родич, був забраний від продавця та проданий згідно з договором поставки. В подальшому підприємство, яке придбало у них рис, розрахувалося з ним, а тому він передав отримані гроші родичу для розрахунку з підприємством, яке передало йому рис, однак родич цього не зробив. Дізнавшись про це, він був вимушений скласти документи про те, що рис він нібито купив у ПП “Індустрія-Сервіс”. ОСОБА_5 також показав, що під час розмови із ОСОБА_4 той йому повідомив, що до нього приходив ОСОБА_1 і просив підписати якісь документи, пропонуючи за це грошову винагороду (т.3 а.с.119-120).

 

Свідок ОСОБА_6 на досудовому слідстві показав, що у травні 2005 р. він, дізнавшись про те, що у його знайомого ОСОБА_1 проблеми із правоохоронними органами, він із ним зустрівся. Під час зустрічі той йому розповів, що через родича він придбав рис, за який розрахувався, однак родич грошей продавцеві не передав, а тому у нього й виникли проблеми з міліцією (т.3 а.с. 121).

 

Отже, суд, приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_1 і  ОСОБА_2, не дав оцінки частині доказів, а частину доказів неналежним чином оцінив, а тому таке його рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.

 

Апеляційний суд, перевіряючи справу за апеляціями прокурора і представника цивільного позивача КФГ “Омельянич”, не навівши переконливих аргументів, теж передчасно дійшов висновку про обґрунтованість виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2

 

Колегія суддів вважає, що за таких обставин висновки суду першої та апеляційної інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 складів інкримінованих органами досудового слідства злочинів, є непереконливими.

 

З урахуванням викладеного,   судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

 

При новому розгляді справи необхідно ретельно дослідити усі докази по справі,  дати належну правову оцінку діям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

 

касаційну скаргу представника цивільного позивача КФГ “Омельянич” - ОСОБА_3 і касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

 

Вирок Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 9  березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2006 р. щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

Судді:

 

КАРМАЗІН Ю.М.                       КЛІМЕНКО М.Р.                        ГЛОС Л.Ф.