У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого-судді	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

 

     Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 квітня 2006 року

                ОСОБА_1,

  ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Градижськ Полтавської області, жителя м. Дніпродзержинська, раніше неодноразово судимого, останній раз

02.03.2000 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 142 КК України на 5 років позбавлення волі, 09.07.2003 року умовно-достроково звільненого на 10 місяців 29 днів,

 

засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 1ст. 129 КК України до 6 місяців арешту.

На підставі ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України ОСОБА_1 шляхом повного складання призначених покарань призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 березня 2000 року і визначено ОСОБА_1 остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 72 КК України зараховано в строк відбування ОСОБА_1 покарання 8 місяців й 3 дні утримання його під вартою і остаточно  визначено до відбування 4 роки 3 місяці 27 днів.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 110 грн.

 

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено - пом'якшено призначене за ч.3 ст.185 КК України покарання до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці  21 день.

 

 Як визнав суд, 20 жовтня 2003 року близько 8 години 15 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території дитячого садка НОМЕР_1 в м. Дніпродзержинську, маючи на меті отримати від ОСОБА_3 належні йому гроші, які він напередодні їй передав,   погрожував їй  вбивством. При цьому він направив на неї  іграшковий пістолет, який ОСОБА_3 сприйняла за вогнепальну зброю та, реально побоюючись здійснення цієї погрози, зайшла в приміщення пункту прийому вторинної сировини, де звернулася по допомогу до своєї знайомої ОСОБА_4 Коли остання стала виганяти засудженого, він приставив до її скроні цього пістолета, висловлюючи погрози вбити і її. Цю погрозу ОСОБА_4 також сприйняла  за реальну.

Крім того, 6 грудня 2003 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_5 (засудженимо вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.09.2004 р.), маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, проникли до  комори в будинку  АДРЕСА_1, звідки викрали різне майно ОСОБА_2, вартістю 360 грн.

  

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що він не вчиняв злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України; що  вирок постановлений з обвинувальним ухилом та ґрунтується на показаннях ОСОБА_5, який обмовив його у вчиненні крадіжки; що на досудовому слідстві до нього  застосовувалися недозволені методи слідства, було порушено його право на захист, а суд безпідставно   відмовив у задоволенні його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що засудженому слід відмовити у задоволенні його касаційної скарги.

 

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, і є правильними.

 

Як убачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 на досудовому слідстві давав показання, за яких обставин він разом із ОСОБА_5 скоїв крадіжку майна потерпілої ОСОБА_2.

 

Ці показання засудженого повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_2 та підтверджуються іншими наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку. 

 

Посилання засудженого на те, що ОСОБА_5 обмовив його, спростовуються матеріалами справи.

 

Твердження про порушення права на захист є безпідставними, оскільки, як убачається із матеріалів справи, на досудовому слідстві засудженому було роз'яснено право на захист, але він від участі у справі захисника відмовився.

 

Доводи засудженого про те, що до нього застосовувалися недозволені методи слідства, є безпідставними, оскільки при перевірці справи не встановлено даних, які б могли про це свідчити.

 

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив засудженому у клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи, не відповідають дійсності. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 знайомився з її матеріалами під час виконання вимог ст.218 КПК України і в подальшому при судовому розгляді справи, а тому не має підстав вважати порушеним його право на ознайомлення  з матеріалами кримінальної справи.

 

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 Висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.

 

Як убачається із матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження засуджений висловлював у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі засудженого не наведено інших доводів, якими б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями. 

 

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

 

При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

ухвалила:

 

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.

 

 

Судді:

 

 

Кармазін Ю.М.                    Кліменко М.Р.                   Глос Л.Ф