У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2005 року.

         Цим вироком засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Александровськ Пермської області Російської Федерації,

громадянина України,

раніше судимого: 4.03.1997 року Красноармійським міським судом за ч. 1 ст. 206, ч. 3 ст. 222 КК України на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 16.07.1997 року постановою  Красноармійського міського суду відстрочку виконання вироку скасовано з направленням засудженого в місця позбавлення волі; 23.03.1999 року постановою  Дзержинського міського суду Донецької області звільнений умовно-достроково на 11 місяців 11 днів,

за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2005 року зазначений вирок залишений без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він, 9 грудня 2003 року, ввечері, знаходячись у будинку, АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, руками й ногами наніс декілька ударів в обличчя, голову та тулуб своїй співмешканці - потерпілій ОСОБА_2, а також, руками й ногами наніс чисельні удари в обличчя, голову та тулуб ОСОБА_2, яка вступилася за свою доньку. Цього ж вечора ОСОБА_1, перебуваючи в домоволодінні АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, знову руками й ногами наніс декілька ударів в обличчя, голову та тулуб потерпілій ОСОБА_2 Внаслідок цих дій ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження; ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла 12 грудня 2003 року.

                У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_3 зазначають, що досудове та судове слідства проведені односторонньо, неповно, із застосуванням незаконних методів слідства та з істотними порушеннями кримінального й кримінально-процесуального законів і ставлять питання про скасування постановлених судових рішень. Крім цього, потерпіла ОСОБА_2 вказує, що під час розгляду справи в апеляційному порядку були порушені її права, оскільки не розглянута її апеляція на вирок суду.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про необхідність задоволення скарг частково, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, у встановлений законом строк потерпіла ОСОБА_2 та захисник засудженого - його мати ОСОБА_4 подали до Красноармійського районного суду Донецької області апеляції на вирок цього суду від 30 грудня 2004 року ( а.с. 440 - 446, 456 - 459).

Постановами судді Красноармійського районного суду від 13 січня 2005 року зазначені апеляційні скарги на підставі ст. 352 КПК України були залишені без руху та скаржникам був установлений строк для усунення недоліків ( а.с. 448, 464 ).

На виконання вказаної постанови суду 18 та 20 січня 2005 року до місцевого суду надійшли  апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4, які були прийняті судом і про їх надходження  у відповідності до вимог ст. 351 КПК України суд повідомив прокурора та інших осіб, інтересів яких вони стосуються ( а.с. 451- 452, 471- 472 ).

27 січня 2005 року до Красноармійського районного суду з Апеляційного суду Донецької області для належного оформлення надійшли апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4, які останні подали безпосередньо до апеляційного суду ( а.с. 495 - 499, 503-506 ).

Постановами  судді Красноармійського районного суду від 31 січня 2005 року зазначені апеляційні скарги на підставі ст. 352 КПК України були залишені без руху з установленням строку для усунення недоліків ( а.с. 502, 511 ).

Постановами судді Красноармійського районного суду від 16 лютого 2005 року вказані апеляції потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4, які надійшли з апеляційного суду визнані такими, що не підлягають розгляду ( а.с. 513, 515 ).

Як убачається з ухвали апеляційного суду, при розгляді справи в апеляційному порядку розглядалися тільки апеляції засудженого та захисника ОСОБА_3 ( а.с. 642 - 643 ).

При цьому, апеляційна інстанція не звернула уваги на те, що постанови судді від 16 лютого 2005 року про визнання апеляцій потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 такими, що не підлягають розгляду стосувалися тільки тих апеляцій, які надійшли  27 січня 2005 року до районного суду з апеляційного суду і не мають відношення до апеляцій, які були подані 18 та 20 січня 2005 року вказаними особами безпосередньо до місцевого суду та, які були місцевим судом прийняті до розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, не розглянувши апеляції потерпілої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4, допустив цим істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили йому повно та всебічно розглянути справу і постановити обґрунтоване рішення та порушили право засудженого на захист.

Отже посилання у касаційних скаргах потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 про порушення апеляційною інстанцією їх процесуальних прав є обґрунтованими.

Крім того, відповідно до вимог ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляції, а згідно з ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою, однак апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, не дотримався цих вимог закону - залишив апеляції ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 без задоволення, але в ухвалі не навів підстав, через які вони визнані необґрунтованими.

Зокрема, в апеляціях є посилання на те, що суд дав невірну оцінку показанням потерпілої ОСОБА_2, яка заперечувала вчинення ОСОБА_1 злочину щодо її матері - ОСОБА_2, а також ігнорував показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6; що під час досудового слідства не були перевірені посилання ОСОБА_1 про наявність у нього алібі, про застосування до нього недозволених методів слідства, про порушення права на захист. Ці та інші доводи засудженого та його захисника не спростовані, в ухвалі не наведено переконливих мотивів, через які апеляції визнані необґрунтованими.

Наведені порушення колегія суддів вважає такими, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення по суті, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду й направлення справи на новий апеляційний розгляд, під час якого мають бути розглянуті всі, подані у встановленому законом порядку, апеляційні    скарги, перевірені належним чином викладені у них доводи та прийнято законне рішення.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 липня 2005 року скасувати, а справу направити в той же апеляційний суд на новий апеляційний розгляд.

Судді:

Верещак В.М.           Гошовська Т.В.         Кривенда О.В.