У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі:

 

головуючого	Верещак  В.М.,
суддів	Мороза  М.А.,    Гошовської  Т.В.,
за участю прокурора	Казнадзея  В.В.,

 

розглянувши в судовому засіданні 25 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та касаційними скаргами засуджених,

 

в с т а н о в и л а:

 

         Зазначеним вироком

 

                            ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий,

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимий,  -

 

обидва засуджені:

 

- за ст. 187 ч. 4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

         - за ст. 115 ч. 2 п. п. 4, 6, 9, 12 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

         На підставі статті 70 частини 1 КК України кожному призначено               14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

 

         Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь         ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 2563 грн. та 10000 грн. - відшкодування моральної шкоди.

 

         Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

         25 березня 2006 року близько 12 години у квартирі АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4, в процесі розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_2,    ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які знаходились у нетверезому стані, на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла у бійку.

 

         В процесі бійки у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виник умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_5, поєднаний з його умисним вбивством з особливою жорстокістю, з метою приховання розбійного нападу.

 

         ОСОБА_2 і ОСОБА_1, діючи спільно і узгоджено, впродовж більше двох годин умисно наносили потерпілому чисельні удари руками, ногами по голові, тулубу, кінцівкам.

 

         Крім того, обидва по черзі умисно наносили ОСОБА_5 чисельні удари металевим черпаком, дошкою, коліном, топорищем, молотком, саперною лопатою в область голови, тулуба, кінцівок, усвідомлюючи, що вони спричиняють потерпілому особливий фізичний біль і страждання.

 

         Коли потерпілий ОСОБА_5 впав на підлогу, ОСОБА_1 взяв у руки ніж і у присутності ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому чисельні удари ножем в область правої сідниці, у стегна та в передпліччя. Він же взяв у руки дві автомобільні лампочки і за допомогою напилка засунув їх у ампулу прямої кишки потерпілого, спричинивши йому особливі муки і страждання.

 

         Подолавши опір потерпілого, ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 зняв з ОСОБА_5 джинсову куртку, вартістю 25 грн., і заволодів нею.

 

         Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 на місці події помер.

 

         У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді, просить змінити вирок і виключити з нього обвинуваченняОСОБА_1 і ОСОБА_2 за п. 9 ст. 115 КК України.

 

         У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 покликається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильної кваліфікації його дій та призначення надмірно суворого покарання.

         ОСОБА_1 стверджує, що мотивом застосування насильства до ОСОБА_5 був не розбій, а самозахист у зв'язку з нападом останнього.

         Що ж стосується куртки ОСОБА_5, то ОСОБА_2 вдягнув її на себе помилково.

         Просить виправдати його за статтями 187 та 115 КК України та за вчинене призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

 

         Засуджений ОСОБА_2 покликається, що не мав умислу на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5, куртку якого помилково одягнув на себе. Захищаючись від нападу ОСОБА_5, він змушений був бити його, не маючи умислу на позбавлення життя.

         За змістом скарги ОСОБА_2 вважає, що смерть ОСОБА_5 не знаходиться у причинному зв'язку з його діями.

         ОСОБА_2 просить постановити вирок, не пов'язаний з позбавленням волі.

 

         Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання, пояснення засуджених, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання і касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

 

         Висновок суду про винністьОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, грунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

 

         Не визнаючи себе винним в умисному вбивстві ОСОБА_5, як на досудовому слідстві, так і в суді, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при цьому визнали, що обидва застосовували різного характеру насильство до ОСОБА_5, обумовлене тим, що захищалися від нападу останнього.

 

         Обставини вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_1 підтвердив при відтворенні обстановки і обставин події.

 

         При цьому ОСОБА_1 показав місце, де він взяв автомобільні лампочки, які заштовхнув ОСОБА_5 у пряму кишку.

 

         Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що вони захищалися від несподіваного і неправомірного нападу ОСОБА_5, - безпідставні.

 

         За показаннями на досудовому слідстві як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 конфлікт з ОСОБА_5 виник за ініціативою ОСОБА_2, який не маючи достатніх підстав, звинуватив ОСОБА_5 у крадіжці грошей.

 

         З показань свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що знаходячись впродовж тривалого часу у квартирі, де були ОСОБА_1 і ОСОБА_2, він бачив бійку останнього з ОСОБА_5, яку ОСОБА_1 не погодився розборонити.

         Як показав ОСОБА_6, він бачив, що ОСОБА_5 лежав на підлозі, а на ньому сидів ОСОБА_2 і обидва один одного били.

 

         За даними висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 було нанесено біля п'ятдесяти ударів тупими предметами і п'ятнадцять ударів колюче-ріжучими, з яких більшість - у життєво-важливі органи і зі значною силою.

         З цього ж висновку вбачається, що в ампулі прямої кишки виявлені дві автомобільні лампочки.

 

         За даними протоколу огляду місця події тут виявлені напилок, тупий ключ, ківшик з нержавіючої сталі, на яких було видно плями, схожі на кров.

 

         Ці тілесні ушкодження, як свідчить висновок судово-медичної експертизи, викликали у ОСОБА_5 особливий фізичний біль і страждання.

 

         Фактичні обставини справи як вони встановлені судом і засудженими по суті не оспорюються, а саме те, що вони вдвох били ОСОБА_5, наносячи йому удари у життєво-важливі органи, впродовж тривалого часу, чисельність ударів, нанесених з великою силою, застосування в якості знарядь кількох металевих предметів, включаючи ніж, введення сторонніх предметів в анальний отвір, - спростовують твердженняОСОБА_1 і ОСОБА_2, що вони застосовували насильство до ОСОБА_5 захищаючись від його нападу.

 

         Ці ж докази свідчать, що вбивство ОСОБА_5 було вчинено ними за попередньою змовою між собою, яка виразилась у формі конклюдентних дій, вчинених ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

 

         Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про вчинення його вбивства з особливою жорстокістю.

 

         За даними висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 спричинена зазначена кількість тілесних ушкоджень за життя. Це підтверджується і показаннями ОСОБА_2 таОСОБА_1 на досудовому слідстві з участю захисників, де ОСОБА_1 визнав, що заштовхував лампочки у анус потерпілого, коли той був ще живий і це як випливає із його ж показань бути останні насильницькі дії, застосовані щодо ОСОБА_5.

         Ці показання ОСОБА_2 повністю підтвердив.

 

         Отже, за наведених обставин дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за пунктами 4 та 12 статті 115 КК України.

 

         Разом з тим, з вироку належить виключити обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні вбивства ОСОБА_5 з корисливих мотивів, при розбійному нападі на нього.

 

         За показаннями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 конфлікт з ОСОБА_5, який переріс у бійку і вбивство останнього виник на грунті особистих стосунків і звинувачень ОСОБА_5 у крадіжці грошей.

 

         Засуджені впродовж тривалого часу конфліктували і билися з ОСОБА_5, але при цьому не робили жодних спроб привласнити його майно, не з'ясовували, що з речей, наявних у квартирі, належить ОСОБА_5, не обшукували останнього, коли той вже не чинив опору.

 

         За змістом статті 187 КК України насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або ж з метою його утримання.

 

         Що ж стосується тієї обставини, що, залишаючи квартиру ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 зняв з непритомного ОСОБА_5 куртку вартістю 250 грн., яку потім викинув по дорозі як таку, що не становила цінності, - то такі дії колегія суддів розцінює як ексцес виконавця і вважає необхідним кваліфікувати як відкрите викрадення чужого майна, тобто, грабіж, передбачений частиною 1 статті 186 КК України.

        

         У зв'язку з викладеним підлягає задоволенню і касаційне подання прокурора щодо виключення з обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинення ними вбивства з метою приховання іншого злочину, тобто, пункту 9             статті 115 КК України.

 

         Що ж стосується міри покарання, призначеної ОСОБА_1 і ОСОБА_2, то воно відповідає вимогам статті 65 КК України, оскільки враховує як пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини, так і дані про особи засуджених.

 

         Підстав до пом'якшення покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 колегія суддів не знаходить.

 

         На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

 

у х в а л и л а:

 

 

         Касаційне  подання  прокурора   задовольнити,   касаційні  скарги  ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

 

         Вирок апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня               2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2змінити:

виключити з обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудження їх за п. п. 6, 9ч.2 ст. 115 КК України, а з обвинувачення ОСОБА_1 - ст. 187 ч. 4 КК України.

 

         Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 зі ст. 187 ч. 4 КК України  на  ст. 186 ч. 1 КК України, за якою призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

 

         На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених п. п. 4, 12 ч.2 ст. 115 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

 

         ОСОБА_1 вважати засудженим за п. п. 4, 12ч.2 ст. 115 КК України до міри покарання призначеної судом.

 

         В решті касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок апеляційного  суду  Миколаївської  області  від 20 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без змін.

 

 

С у д д і:

 

 

Верещак  В.М.                     Мороз  М.А.                          Гошовська  Т.В.