Справа №2-1033/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Процько Я.В.

при секретарі Гнатенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Тернопільській області про визнання неправомірною відмови батька щодо виїзду дитини за кордон, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_2., Відділу громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Тернопільській області про визнання неправомірною відмови батька щодо виїзду дитини за кордон, посилаючись на те, що з 17.10.1998 року сторони перебували у шлюбі, який 05.09.2007 року розірвано. Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась дочка ОСОБА_3. ВГІРВО УМВС України в Тернопільській області було відмовлено ОСОБА_1. у виготовленні проїзного закордонного документу для доньки в зв'язку із відсутністю письмової згоди батька дитини -відповідача по справі ОСОБА_2., яку від відмовляється безпідставно надати, тому просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4. в судовому засіданні змінила позовні вимоги та просить залишити без розгляду позов в частині зобов'язання Відділу громадянської імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Тернопільській області виготовити проїзний документ для ОСОБА_3. без згоди батька ОСОБА_2., в решті позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2. повторно в судове засідання не з'явився, хоча судом були прийняті всі необхідні міри для його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги вимоги ст. ст. 77, 169 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і не з'явився у судове засідання без поважних причин, а тому слухати дану справу можливо без особистих пояснень відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з приводу яких виник спір. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив такі факти:

Сторони з 17.10.1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 05.09.2007 року згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.09.2007 року розірвано.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого 01.04.1999 року Киданівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, актовий запис №2, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

В зв'язку з важким матеріальним становищем, яке склалось на даний час, та з метою кращого забезпечення життя доньки, позивач має намір виїхати з ОСОБА_3. за кордон (в Італію) на постійне місце проживання.

Відповідно до змісту пп.1 п.22 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ №57 від 27.01.1995 року виїзд за межі України громадян, які не досягли 16/річного віку, у супроводі одного із батьків здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.

2

Батько дитини - відповідач по справі ОСОБА_2., безпідставно відмовляється надати дозвіл на виїзд дочки за кордон, не пояснюючи причину відмови, не зважаючи на те, що він не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться її здоров'ям.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Також в ст. 3 вказаної Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України» від 21.01.1994 року, за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п.18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №380, проїзний документ дитини, за наявності заперечень одного з батьків, може бути оформлений на підставі рішення суду.

Аналізуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги необхідність забезпечення інтересів неповнолітньої дитини, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1. слід задовольнити, дозволивши малолітній ОСОБА_3 виїхати за межі території України у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1989 року, ст. 16 Закону України „Про охорону дитинства", ст. ст. 157, 159 Сімейного Кодексу України, Законом України „Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України" від 21.01.1994 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 щодо надання згоди на виїзд неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження на постійне місце проживання в Республіку Італія та на виготовлення проїзного документу разом із матір'ю ОСОБА_1.

Надати дозвіл на виїзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження на постійне місце проживання в Республіку Італія, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, у супроводі матері ОСОБА_1, яка зобов'язується забезпечити перебування доньки ОСОБА_3. за кордоном, несе відповідальність за її життя і здоров'я.

Копію заочного рішення надіслати ОСОБА_2. рекомендованим листом з повідомленням не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.