ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
10.03.09 |
Справа №2а-4431/08/6 |
(16 год. 30 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної РеспублікиКрим
у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. ,
при секретарі Лєбєдєвій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
,
за позовом ОСОБА_1, смт. Приморський, м. Феодосія
до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, м. Сімферополь,
про зобов'язання до нарахування щомісячної державної соціальної допомоги
Суть спору: ОСОБА_1. (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, у якому просить відновити строк звернення до суду та зобов'язати ГУ ПФУ в АР Крим нарахувати недоплачену, як “дитині війни” державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733, 30 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку ПФУ.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2008 року залучено до участі у справі у якості відповідача УПФУ в м. Феодосія.
Представники Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим та Управління ПФУ в м. Феодосія АР Крим у судове засідання не з'явилися, надіслали заперечення на позов у яких позовні вимоги не визнали з підстав викладених у запереченнях. Справу просять розглянути за відсутністю їх представників.
Суд вважає за можливе розглянути справу у сторін відповідно до заявлених ними клопотань на підставі наявних доказів.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.
Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст. 6 вказаного Закону.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений (набув чинності 02.04.06), тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст. 6 Закону не існувало.
Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Частина 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визначає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати, як: Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 грн.: Січень - березень (350,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 315,00 грн.; Квітень-вересень (359,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 646,20 грн; Жовтень-грудень (366,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 329,40 грн.
Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1442,70 грн.: Січень - березень (380,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 342,00 грн.; Квітень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 730,80 грн.; Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.
Судом встановлено, що позивач протягом 2006 - 2007 років не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.
Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2006 рік в сумі 1290,60 грн., за 2007 рік в сумі 1442,70 грн.
Посилання відповідача на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов'язаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься , зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання , інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Постанови КМУ №1261 приходить до висновку, що саме Управління ПФУ в м. Феодосія АРК повинно здійснювати виплату позивачу підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд визнає, що належним відповідачем у цій справі є Управління Пенсійного фонду в м. Феодосія АРК, виходячи з такого.
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
У той же час, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. розділу 2 Положення "Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за №208/14899 основними завданнями Головного управління Пенсійного фонду України в АРК є забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку. На Головне управління ПФУ в АРК не покладені обов'язки щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.
Суд визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідачі у запереченнях наполягають на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Позивач звернувшись до суду з позовною заявою 14 жовтня 2008р. пропустив річний строк звернення до суду у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006р., за липень-вересень 2007р. Поважності причин пропуску строку суду не надав, що є підставою для відмови позовних вимог у цій частини. Таким чином, на користь позивача підлягає нарахуванню 369,90 грн. щомісячної соціальної допомоги за жовтень - грудень 2007 року (411,00 грн. х 30%) х 3 міс.).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у частині задоволених вимог в сумі 0,50 грн.
Під час судового засідання, яке відбулось 10.03.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 16.03.2009року.
Керуючись ст. ст.94, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2 .Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44) нарахувати ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 369,90 грн. за жовтень-грудень 2007 року.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 0,50 грн.
4.В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.