КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
04.03.09 р. № 2/271-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Фаловська І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Ждимора О.В. –директор, наказ № 31/ВК від 03 листопада 2008 р.;
від відповідача: не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»на рішення господарського суду Київської області від 23.12.2008 року у справі № 2/271-08 (суддя Конюх О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт», смт. Гостомель Київської області,
про стягнення 511475,29 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»про стягнення 511475,29 грн., з яких 444791,70 грн. заборгованості, 23882,82 грн. пені, 39815,38 грн. штрафу, 2985,36 грн. –3% річних. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму понесених судових витрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2008 р. позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» була прийнята до провадження та порушене провадження у справі № 2/271-08.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.08 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 444791,13 грн. заборгованості, 23882,85 грн. пені, 39815,38 грн. інфляційних втрат, 2985,36 грн. – 3% річних, 5114,75 грн. державного мита, 118 грн. судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що внаслідок невиконання договірного зобов’язання щодо оплати отриманого товару, відповідач заборгував позивачу 444791,13 грн., а не 444791,70 грн., як зазначив позивач, у зв’язку з цим позов задоволено частково. Також, враховуючи, що відповідач не оплатив вчасно отриманий товар, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 54/ю від 03.01.2009 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 23.12.2008 року у справі № 2/271-08, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на порушення норм процесуального права –ст. 22, 77 ГПК України.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження.
Апелянт у судові засідання апеляційної інстанції представника не направляв, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 5259717 та № 5430184. Судове засідання 11.02.2009 р. відкладалось у зв’язку з задоволенням клопотання апелянта.
Наявних у справі матеріалів достатньо для повного, всебічного дослідження усіх обставин справи та винесення судового рішення.
Позивач надав через відділ документального забезпечення суду відзив № 17 від 05.02.2009 р. на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти вимог апеляційної скарги, оскільки вважає її необґрунтованою. Таку ж правову позицію підтримав представник позивача у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між позивачем та відповідачем 02.01.2008р. договір № 40/01-2008 (а.с. 14-16) (далі - договір) відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник (ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані») зобов'язується у відповідності з замовленням у формі заявки, передавати у власність покупцю (ТОВ «Ірпіньнафтопродукт») скраплений вуглеводний газ марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати його оплату в кількості, по цінам та строкам поставки обумовлених в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору. Одиниця виміру товару - тонна.
Згідно пункту 2.2. договору загальна сума договору складає вартість сум всіх додатків підписаних сторонами протягом дії даного договору.
Відповідно до розділу 3 договору постачальник здійснює поставку товару по-частково (товарними партіями) в строки та на умовах, узгоджених сторонами в додаткових угодах. Передачу товару та видачу відповідних документів на товар продавець здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару (типова форма № М-2, затверджена Наказом Мінстату України № 192 від 21.06.1996р.).
Згідно пункту 5.2. договору покупець здійснює оплату за товар на умовах та в строки, які вказані в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
26.06.2008р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 20 до договору № 40/01-2008 від 02.01.2008р., відповідно до умов якої постачальник передає у власність, а покупець приймає партію товару на умовах СРТ (Інкотермс 2000) в кількості 8,522 тонн (+/- 10%) на загальну суму 43888,30 грн. Згідно пункту 2. додаткової угоди № 20 постачальник зобов'язаний поставити товар до 30.06.2008р. Відповідно до пункту 4. додаткової угоди № 20 покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару. Пунктом 5 додаткової угоди № 20 передбачено, що у випадку поставки товарної партії в кількості меншій або більшій, ніж вказано в даній додатковій угоді № 20, оплата проводиться за фактично прийняту кількість товару.
28.06.2008р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 21 до договору № 40/01-2008 від 02.01.2008р., відповідно до умов якої постачальник передає у власність, а покупець приймає партію товару на умовах СРТ (Інкотермс 2000) в кількості 8,507 тонн (+/- 10%) на загальну суму 49340,60 грн. Згідно пункту 2. додаткової угоди № 21 постачальник зобов'язаний поставити товар до 02.07.2008р. Відповідно до пункту 4. додаткової угоди № 21 покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару. Пунктом 5 додаткової угоди № 21 передбачено, що у випадку поставки товарної партії в кількості меншій або більшій, ніж вказано в даній додатковій угоді № 21, оплата проводиться за фактично прийняту кількість товару.
04.07.2008р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 22 до договору № 40/01-2008 від 02.01.2008р., відповідно до умов якої постачальник передає у власність, а покупець приймає партію товару на умовах СРТ (Інкотермс 2000) в кількості 50 тонн (+/- 10%) на загальну суму 312500,00 грн. Згідно пункту 2. додаткової угоди № 22 постачальник зобов'язаний поставити товар до 20.07.2008р. Відповідно до пункту 4. додаткової угоди № 22 покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару. Пунктом 5 додаткової угоди № 22 передбачено, що у випадку поставки товарної партії в кількості меншій або більшій, ніж вказано в даній додатковій угоді № 22, оплата проводиться за фактично прийняту кількість товару.
18.07.2008р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 23 до договору № 40/01-2008 від 02.01.2008р., відповідно до умов якої постачальник передає у власність, а покупець приймає партію товару на умовах СРТ (Інкотермс 2000) в кількості 43 тонн (+/- 10%) на загальну суму 270900,00 грн. Згідно пункту 2. додаткової угоди № 23 постачальник зобов'язаний поставити товар до 05.08.2008р. Відповідно до пункту 4. додаткової угоди № 23 покупець здійснює оплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання товару. Пунктом 5 додаткової угоди № 23 передбачено, що у випадку поставки товарної партії в кількості меншій або більшій, ніж вказано в даній додатковій угоді № 23, оплата проводиться за фактично прийняту кількість товару.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання своїх господарських зобов'язань за договором та додатковими угодами ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані»поставило ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»скраплений газ на загальну суму 577175,09 грн., про що свідчать, підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками видаткові накладні:
від 07.07.2008р. №РН-0001510 на суму 72224,95 грн.,
від 10.07.2008р. №РН-0001511 на суму 36987,48 грн.,
від 11.07.2008р. №РН-0001512 на суму 54674,96 грн.,
від 15.07.2008р. №РН-0001513 на суму 82137,44 грн.,
від 18.07.2008р. №РН-0001514 на суму 60212,46 грн.,
від 19.07.2008р. №РН-0001515 на суму 17010,00 грн.,
від 23.07.2008р. №РН-0001524 на суму 62773,20 грн.,
від 25.07.2008р. №РН-0001525 на суму 48667,50 грн.,
від 28.07.2008р. №РН-0001526 на суму 80942,40 грн.,
від 02.08.2008р. №РН-0001641 на суму 55761,30 грн.
(копії належним чином засвідчених видаткових накладних залучені до матеріалів справи).
Про отримання товару відповідачем свідчать довіреності відповідача ЯПД № 367540 від 01.07.2008р. та ЯПД № 367591/8 від 01.08.2008р., видані повноважній особі відповідача на отримання товару від ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані»(копії довіреностей залучені до матеріалів справи) та підпис уповноваженої особи в вищезазначених видаткових накладних.
Позивач визнає за відповідачем часткову оплату за отриманий договором та додатковими угодами скраплений газ. Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані»та ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»станом на 05.08.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 568791,13 грн. Зазначений акт звірки взаємних розрахунків підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача (копія акта звірки залучена до матеріалів справи).
Позивачем направлялась відповідачу претензія від 10.09.2008р. № 149 з вимогою погасити заборгованість. Про отримання відповідачем зазначеної претензії свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення та копія фіскального чеку «Укрпошти»від 11.09.2008р. № 7691. Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію або сплатив борг.
Крім того, позивачем визнається часткова оплата за отриманий договором та податковими угодами скраплений газ після підписання вищезазначеного акта звірки взаємних розрахунків на загальну суму 124000,00 грн.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи визнану позивачем часткову сплату відповідачем за отриманий товар, заборгованість відповідача перед позивачем складає 568791,13 грн. - 128000,00 грн. = 444791,13 грн., а не як заявлено позивачем - 444791,70 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 444791,70 грн. підлягає задоволенню частково, а саме в сумі - 444791,13 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин обов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як вбачається з пункту 6.3 договору, у випадку затримки розрахунків після поставки товару, передбачених пунктом 5.2. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки. Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 23882,85 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно до частини 2 ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Так, відповідно до ст. 625 ЦК країни боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Таким чином, враховуючи: наявність у відповідача заборгованості за отриманий товар;
строки сплати за отриманий товар, визначені розділом 5 Договору та Додатковими угодами з нього;
фактичні строки та суми сплати відповідачем за отриманий товар: відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену ст. 625 ЦК України; Рекомендації Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ:
оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекс інфляції за відповідний період.
вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 39815,38 грн. та трьох процентів річних в сумі 2985,36 грн. суд першої інстанції обґрунтовано визнав законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає правомірним часткове задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані»та стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»заборгованості в сумі 511474,72 грн., в тому числі основного боргу в сумі 444791,13 грн., пені в сумі 23882,85 грн., збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 39815,38 грн., трьох процентів річних в сумі 2985,36 грн.
У доводах апеляційного оскарження апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права –ст. ст. 22, 77 ГПК України, що полягало у тому, що суд залишив без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу без участі представника відповідача.
З таким твердженням скаржника не можна погодитись, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач заявляв клопотання про відкладення розгляду справи. До апеляційної скарги відповідач додав заяву про перенесення розгляду справи, проте не надав доказів її подання до суду першої інстанції. Доданий до апеляційної скарги фіскальний чек № 0324 від 22.12.2008 р. також не свідчить про заявлення клопотання про відкладення розгляду справи. З фіскального чека не вбачається куди була направлена телеграма та якого вона змісту.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 16943248, то підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»на рішення господарського суду Київської області від 23.12.2008 року у справі № 2/271-08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду від 23.12.2008 року у справі № 2/271-08 залишити без змін.
Копію постанови апеляційної інстанції надіслати сторонам по справі.
Справу № 2/271-08 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Зеленіна Н.І.
Фаловська І.М.
Дата відправки 10.03.09