РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.09                                                                                 Справа № 19/12.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Придніпровський”, с.Привільне Нікопольського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „Співдружність””, м.Луганськ

про стягнення 38490 грн. 80 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Штойко Д.С., довіреність № б/н від 02.02.2009;

від відповідача –Токарев М.В., довіреність № б/н від 01.01.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставку товарів в сумі 38490 грн. 80 коп.

Як було встановлено рішенням по справі № 9/135 від 03.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Придніпровський” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова фірма „Співдружність””, (відповідачем) був укладений договір поставки № 3 від 02.01.2004, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар.

Позивачем були здійснені поставки продукції у період з 01.01.2004 по 31.12.2004 з урахуванням часткового повернення продукції на суму 255896 грн. 73 коп., що підтверджується відповідними накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідачем було сплачено товар на суму 215857 грн. 03 коп., таким чином заборгованість станом на 01.01.2005 складала 40039 грн. 70 коп. (за даними відповідача 40000 грн.).

У період з 01.01.2005 по 31.12.2005 відповідачу відвантажено продукцію на суму 220512 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідач повернув згідно з актами товар на суму 509 грн. та сплатив на рахунок позивача 236027 грн., таким чином заборгованість станом на 01.01.2006 становила 24015 грн. 70 коп., яка була остаточно погашена у 2006 році відповідними платіжними дорученнями.

01.01.2006 між сторонами було укладено договір поставки № 27 (за даними відповідача № 207), за яким у період з 01.01.2006 по 31.12.2006 позивач відвантажив товар на загальну суму 143644 грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

У той же час відповідачем повернуто за відповідними актами продукцію на суму 1485 грн. та сплачено на рахунок позивача 93625 грн. 80 коп. Таким чином, станом на 01.01.2007 заборгованість відповідача складала 48533 грн. 20 коп.

Ця заборгованість була частково погашена у 2007 році у розмірі 35428 грн. 90 грн. та у 2008 році у розмірі 1600 грн., всього на суму 37028 грн. 90 коп.

Таким чином, на час розгляду справи № 9/135 заборгованість відповідача за договором від 01.01.2006 на думку позивача складала 11504 грн. 30 коп.

У період з 01.01.2007 по 31.12.2007 позивач відвантажив продукцію на суму 26986 грн. 50 коп., що підтверджується накладною № 4052 від 20.02.2007 та довіреністю на отримання товару від цієї ж дати. Ця сума не оплачена у повному обсязі.

Заборгованість з поставок продукції за накладною № 4307 від 19.12.2006 за договором від 01.01.2006 та за накладною № 4052 від 20.02.07 станом на 22.09.2008 становить 38490 грн. 80 коп.

Оскільки, як встановлено рішенням по справі № 9/135, ні договором поставки від 01.01.2006, ні накладними про відвантаження продукції сторони не визначили строк оплати товару, тому має діяти правило ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, за яким якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не слідує із договору або актів цивільного законодавства.

21.10.2008 позивач направив відповідачу кур'єрською службою вимогу про виконання зобов'язання вих. №347 шляхом сплати заборгованості по поставкам, що підтверджується авіатранспортною накладною № 4830778901 від 21.10.2008. Дана вимога була направлена на адресу м.Луганськ, вул.Лутугінська, б.133.

Таким чином у відповідача, на думку позивача, з'явився обов'язок оплати поставленої продукції 24.10.2008, останній строк оплати 30.10.2008.

Однак відповідач станом на 09.12.2008 так і не оплатив поставлений товар, на підставі чого позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2009 було порушено провадження по справі та розгляд справи призначений на 29.01.2009.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача та не наданням ним документів.

У судовому засіданні 26.02.2009, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва до 10.03.2009.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з відомості доставки від 23.10.2008 та з листа кур'єрської служби від 31.10.2008, відправлення було доставлено отримувачу за вказаною адресою 23.10.2008 та вручено Ноисенко.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ № 969965 місце знаходження відповідача у справі м.Луганськ, вул.2-га Краснознамьонная, б.16 „в”.

В поясненні від 09.02.2009 позивач зазначив, що на виконання ухвали господарського суду від 29.01.2009 направив на нову адресу відповідача позовну заяву від 12.12.2008, два акти звірки взаємних розрахунків від 02.02.2009, але у підтвердження цього надав до матеріалів справи описи вкладення від 06.02.2009 з зазначеною адресою: м.Луганськ, вул.Краснознамьонная, 16 "в" (а.с.51, 53).

Поясненням від 26.02.2009 позивач повідомив суду про часткову оплату відповідачем заборгованості у сумі 1000 грн., також позивач зазначив, що повторно 12.02.2009 відповідачу направлена вимога про виконання зобов'язання за новою адресою, у підтвердження цього він надав опис вкладення від 12.02.2009 та фіскальний чек № 3231 від 12.02.2009.

Відповідач отримав зазначену вимогу про виконання зобов'язання 16.02.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового вкладення (а.с.127).

У судовому засіданні 26.02.2009 представник відповідача подав клопотання, в якому просить відмовити в прийнятті позовної заяви позивача, посилаючись на ст.62 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви якщо мається рішення по такому ж предмету спору та між тими ж сторонами.

Дане клопотання судом залишено без задоволення, оскільки позовна заява вже прийнята до провадження та п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору. Господарським судом Луганської області розглядалась справа № 9/135 із спору між тими ж сторонами, про той же предмет але з інших підстав.

Також відповідач подав заяву № б/н від 26.02.2009 про надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи. Подана заява була задоволена господарським судом.

У судовому засідання 10.03.2009 позивачем було надано до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 2000 грн.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву № 55 від 10.03.2009, в якому повідомив, що з доводами та вимогами позивача не згоден, вважає їх необґрунтованими та не визнає їх в повному обсязі, а позовну заяву вважає такою, що не може бути задоволеною.

В обґрунтування своїх доводів він зазначив, що ніякої вимоги про виконання обов'язку від позивача він не отримував, та відповідно не міг знати про її пред'явлення, тобто вона останньому не була пред'явлена.

Твердження позивача про пред'явлення вимоги відповідачу шляхом направлення 21.10.2008 відповідачу кур'єрською службою вимоги про виконання зобов'язання вих.№ 347 та отримання її відповідачем 23.10.2008 є безпідставним, до того ж додані до позовної заяви документи не підтверджують факт пред'явлення (отримання відповідачем) вимоги про виконання обов'язку щодо оплати, оскільки:

-          в доданій до позовної заяви копії авіатранспортної накладної 4830778901 зазначена адреса: м.Луганськ, вул.Лутугінська, 133, в той час як підприємство відповідача зареєстровано та знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.2-га Краснознамьонная, б.16 „в”, що підтверджується відповідними документами;

-          надані суду позивачем копії відомостей доставки від 23.10.2008 та листа кур'єрської служби від 31.10.2008 не містять відомостей про зміст кореспонденції, що відправлялася, тобто, виходячи з цих документів неможливо встановити, що саме було відправлено позивачем та чи була це вимога;

-          в пред'явлених позивачем відомості доставки від 23.10.2008 та листі кур'єрської служби від 31.10.2008 зазначене прізвище особи яка отримала конверт –Ноисенко, однак не зазначено ні посади цієї особи ні чим підтверджуються її повноваження, тобто не має відомостей про те, яке відношення має ця особа до підприємства відповідача. В той час на підприємстві відповідача особи з таким прізвищем не працювало, що підтверджується офіційною документацією підприємства – табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2008 року та розрахунково-платіжною відомістю за жовтень 2008 року.

Оскільки факт направлення відповідної вимоги позивачем не доведений, то така вимога підприємству відповідача на момент подачі позовної заяви не пред'явлена, а відтоді, з урахуванням положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, термін виконання обов'язку не наступив, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня та, відповідно, у останнього відсутнє право її вимоги в судовому порядку, тобто на момент пред'явлення позову права позивача не порушені.

Додані позивачем до матеріалів справи документи про відправлення відповідачу вимоги про виконання зобов'язання –опис вкладення до поштового відправлення та повідомлення про вручення на адресу відповідача: м.Луганськ, вул.2-га Краснознамьонная, б.16 „в”, датовані 12.02.2009, тобто після подачі позовної заяви до суду, а тому не можуть братися судом до уваги та розглядатися в рамках даної судової справи.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Суд не приймає надані позивачем документи в якості належних доказів, оскільки претензія була направлена за адресою, за якою відповідач не знаходився (м.Луганськ, вул.Лутугинська, б.133 замість м.Луганськ, вул.2-га Краснознамьонная, б.16 "в"), а отримання поштової кореспонденції Ноисенко не є належним доказом, оскільки за наданими відповідачем документами, Ноисенко на даному підприємстві на той час не працював.

Таким чином, суд вважає, що за відсутності пред'явлення вимоги про оплату продукції у відповідача відсутній обов'язок щодо її оплати.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.03.2009 за згодою представників сторін були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 33-35, 49, 62, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.530 Цивільного кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення : 16.03.2009.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова