РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.09                                                                                 Справа № 19/9

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, м.Луганськ

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

про стягнення 178467 євро 64 євроцента та 20209 грн. 22 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Рубан О.Г., довіреність № 6254 від 14.11.2008;

від відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 1863 від 06.07.2007.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 012/11-53/001 від 16.11.2006 в сумі 178467 євро 64 євроцента та 20209 грн. 48 коп., з них: 172231 євро 36 євроцентів - заборгованість за кредитом; 6236 євро 28 євроцентів - заборгованість за відсотками; 15407 грн. 85 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 4201 грн. 37 коп. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; 600 грн. -штраф за ненадання фінансової звітності.

Між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (позивачем) в особі Луганської обласної дирекції та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1(відповідачем) 16.11.2006 було укладено кредитний договір № 012/11-53/001 (далі -кредитний договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати кредит у сумі 230000 євро на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач, як позичальник, -здійснити повернення заборгованості за кредитом до 22.11.2011 та сплачувати 13% річних за кредитом у відповідності до умов п.1.1. кредитного договору.  

На умовах цього договору кредитором відкритий позичковий рахунок № 20633643 та надані з нього позичальнику кредитні кошти в сумі та термін, обумовлені цим договором за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.

Сторони обумовили, що кредитні кошти надаються кредитором на підставі письмової заяви позичальника шляхом їх перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника № 2600115237 у Луганському відділенні № 7 ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 304007 або для валютних кредитів: шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку за реквізитами імпортних контрактів (п.5.1. кредитного договору).

Відповідно до п.6.1. кредитного договору, проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих процентів кредитора № 206872948 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування Позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку або шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника згідно умов цього договору.

Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток № 1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом.

Пункт 6.2 договору передбачає зобов'язання позичальника сплачувати кредитору додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит, неустойку, пеню та інші штрафні санкції, передбачені ст.10 даного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушення умов п.п.6.5, 6.6, 6.7, 6.11 цього договору.

Згідно п.6.5 договору позичальник зобов'язується надавати кредитору щоквартально, до 25 числа наступного місяця, бухгалтерський баланс. Звіт про фінансові результати та їх використання, та додатково, за запитом кредитора, і інші матеріали з видачі, перевірки забезпечення кредиту та контролю за його використання і поверненням в тому числі інформацію про рух коштів по основному та додатковим поточним рахункам, інші документи про діяльність позичальника.

У разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати відсотків по ньому, виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки), порушення умов п.п.6.5, 6.6, 6.7, 6.11 цього договору кредитор має право стягувати неустойку, пеню та інші штрафні санкції, що передбачені ст.10 договору (п.7.2 договору).

Кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції зокрема у випадку невиконання позичальником зобов'язань передбачених розділом 6 цього Договору (п.7.4 кредитного договору).

За порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, передбачених у п.1.1., п.6.1. даного кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення (п.10.2. кредитного договору).

У п.10.4 кредитного договору зазначено, що у разі невиконання зобов'язань, передбачених п.п.6.5, 6.6, 6.7, 6.11 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 600 грн.

На підставі письмової заяви відповідача від 17.11.2006, позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 230000 євро, що підтверджено розпорядженням № 8378 від 17.11.2006 та меморіальним валютним ордером № 34/18 від 17.11.2006 (а.с.19, 20).

За листом № 02-12/627 від 12.11.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.21).

У зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, а саме, з 10.09.2008 заборгованість за кредитом не сплачується, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2009 по справі № 19/9 розгляд справи був призначений на 22.01.2009.

У зв'язку із задоволенням поданих відповідачем клопотань, розгляд справи неодноразово відкладався.

10.03.2009 у судовому засіданні, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10.03.2009 об 15 год. 20 хв.

10.03.2009 представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження по справі від 10.03.2009, на підставі порушення стосовно ОСОБА_1. кримінальної справи, яка знаходиться в провадженні СВ ПМ Ленінської МДПІ в м.Луганську, та просить зупинити провадження по справі № 19/9 до вирішення питання по кримінальній справі.

Позивач стосовно поданого клопотання надав заперечення № 01-32/291 від 10.03.2009, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача, у зв'язку з його необґрунтованістю. 

Подане представником відповідача клопотання залишено господарським судом без задоволення, оскільки ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Інша справа повинна бути у провадженні суду. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами Антимонопольного комітету, податковими органами, правоохоронними органами тощо) не є підставою для зупинення провадження у справі, про що свідчить практика Верховного Суду України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.08.2003 у справі за позовом ВАТ „Нерухомість столиці” до ВАТ „Український науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування” про стягнення 10719786 грн. боргу).

Відповідно до ст.3 Закону України „Про судоустрій України” судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Отож, під судом слід розуміти суди загальної юрисдикції, зокрема спеціалізовані (господарські, адміністративні), та Конституційний Суд України. У п.13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” зазначається, що „іншим судом, про який йдеться у ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із ст.3 та ч.1 ст.18 Закону України „Про судоустрій України”, а також створений відповідно до закону арбітраж (третейський суд)”.

Представником відповідача у судовому засіданні не були надані ніякі пояснення або заперечення стосовно заявлених позовних вимог. 

Ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.4³ Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 012/11-53/001 від 16.11.2006 позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 230000 євро, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі розпорядженням № 8378 від 17.11.2006 та меморіальним валютним ордером № 34/18 від 17.11.2006 (а.с.19, 20).

Відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором з погашення кредиту та відсотків відповідно до п.1.1. та п.6.1. кредитного договору, що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до умов п.10.2. кредитного договору, позивачем було обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за порушення строків погашення кредиту у сумі 15407 грн. 85 коп. та пеня за порушення строків погашення відсотків у сумі 4201 грн. 37 коп.

За листом № 02-12/627 від 12.11.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.21).

Відповідачем не були виконані умови п.6.5 розділу 6 кредитного договору та не надана фінансова звітність, у зв'язку з чим у відповідності до вимог п.10.5 кредитного договору, за невиконання зобов'язань, передбачених п.6.5-6.8, п.6.10-6.12 даного договору, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 600 грн. 00 коп.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи.  

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання  заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилася та складає 172231 євро 36 євроцента - заборгованість за кредитом, 6236 євро 28 євроцента -заборгованість за відсотками за користування кредитом, станом на 18.12.2008,  15407 грн. 85 коп. -пеня за порушення строків погашення кредиту, 4201 грн. 37 коп. -пеня за порушення строків погашення відсотків та 600 грн. 00 коп. -штраф за ненадання фінансової звітності.   

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем при поданні позовної заяви, за платіжним дорученням № 61/5 від 05.01.2009, державне мито в сумі 0 грн. 01 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.03.2009 за згодою представників сторін були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4³, 33, 34, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Луганськ, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, м.Луганськ, вул.Радянська, б.61, код ЄДРПОУ 24197094  - заборгованість за кредитним договором № 012/11-53/001 від 16.11.2006 у сумі 172231 євро 36 євроцента, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 6236 євро 28 євроцента, пеню за порушення строків погашення кредиту у сумі 15407 грн. 85 коп. та  пеню за порушення строків погашення відсотків у сумі 4201 грн. 37 коп., штраф за ненадання фінансової звітності у сумі 600 грн. 00 коп., державне мито у сумі 1784 євро 68 євроцента та 202 грн. 09 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, м.Луганськ, вул.Радянська, б.61, код ЄДРПОУ 24197094 зайве сплачене за платіжним дорученням № 61/5 від 05.01.2009 державне мито в сумі 0 грн. 01 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення : 16.03.2009.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова