ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 5023/1668/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Марченко О.П. (довіреність 04.12.2014р. №620/14-Н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_7, м. Харків (вх.№ 2694 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від "08" грудня 2014 р. у справі № 5023/1668/12

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. у справі №5023/1668/12 (суддя Дзюба О.А.) клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів задоволено; накладено арешт на нерухоме майно, що належало боржнику - ФОП ОСОБА_3: нежитлова будівля в літері "А-3" загальною площею 1490, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 08.12.2014р., фізична особа ОСОБА_7 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.05.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2015р. у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р. розгляд справи відкладено на 09.06.2015р. Апелянта зобов'язано надати апеляційному господарському суду письмові пояснення з правовим обґрунтуванням щодо порушених прав апелянта оскаржуваною ухвалою; докази наявності права власності на спірне майно.

29.05.2015р. від апелянта надійшли пояснення по справі (вх. №8506), в яких викладені доводи в обґрунтування підстав скасування ухвали господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. у даній справі. Крім того, апелянт також просить розглянути апеляційну скаргу без її участі.

03.06.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В., розпорядженням секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. розгляд справи відкладено на 18.06.2015р.

В судовому засіданні 18.06.2015р. представник ПАТ «Райффайзен банк Аваль» надала пояснення стосовно оскаржуваної ухвали, просила залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2012року по справі №5023/1668/12 фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Самойленко Ольгу Миколаївну, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 лютого 2013 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Самойленко О.М. про звільнення її від виконання повноважень ліквідатора у справі; звільнено арбітражного керуючого Самойленко О.М. від виконання обов'язків ліквідатора Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3; припинено провадження у справі в частині розгляду скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Самойленко О.М.; призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Комаровську Ірину Юріївну, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, докази надати суду, а також надати суду письмові відзиви на заяву ПАТ "Укрсоцбанк" (вх.№ 15597) про виключення майна банкрута з ліквідаційної маси, на клопотання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх.№ 1456) про накладання арешту на нерухоме майно банкрута та заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вх.№ 3973) про визнання аукціону та укладених в його рамках договорів купівлі - продажу недійсними.

03.12.2014р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з клопотанням про забезпечення вимог кредиторів, в якому просив вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, правочини за яким оспорюються, а саме: нежитлова будівля в літері «А-3» загальною площею 1490,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Свою заяву банк обгрунтовує тим, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 01.02.2013р. звернулось до суду з заявою про визнання недійснимм торгів та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що належало боржнику. Вказана заява не розглянута судом першої інстанції у зв'язку з систематичними неявками в судові засідання ліквідатора, наступного набувача майна та необхідністю витребування документів щодо здійснених правочинів. Як вбачається з матеріалів справи, наступним набувачем спірного майна є фізична особа ОСОБА_6, яка на підставі іпотечного договору передала у власність вказане майно ОСОБА_7 (апелянту). ОСОБА_7 (апелянт) в свою чергу передано спірні нежитлові приміщення в оренду ТОВ «Торговий дім «Локсі».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2014р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2015р., заява банку про забезпечення вимог кредиторів та накладення арешту на нерухоме майно, що належало боржнику, задоволена. Накладено арешт на нерухоме майно, що належало боржнику - ФОП ОСОБА_3: нежитлову будівлю в літері «А-3» загальною площею 1490,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що йому на праві власності належить нежитлова будівля в літері «А-3» загальною площею 1490,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Оскаржувана ухвала порушує його право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

З`ясовуючи питання наявності права у ОСОБА_7, як у особи, права якої порушені оскаржуваною ухвалою, на оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 08.12.2014 р., колегією суддів встановлено наступне.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Отже, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність майнових прав ОСОБА_7 на спірне нерухоме майно, та визнано за ним право власності на це майно, колегія суддів дійшла висновку про порушення оскаржуваною ухвалою у даній справі прав та інтересів ОСОБА_7 та наявності у останньої права на звернення до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. у даній справі.

Отже, розглянувши по суті апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. у справі №5023/1668/12, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції станом на момент порушення справи, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

В пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 3 зазначеної постанови також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як зазначає банк, на даний час нерухоме майно, аукціон та правочини щодо реалізації якого оспорюються - нежитлова будівля в літері "А-3" загальною площею 1490,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Якіра, буд. № 40, вільно можуть бути відчужені третіми особами, що значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення заяви про визнання торгів та договорів купівлі-продажу недійсними, та застосування наслідків недійсності правочинів.

Вільне здійснення набувачем майна прав власності, зокрема розпорядження нерухомим майном: нежитлова будівля в літері "А-3" загальною площею 1490,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Якіра, буд. № 4, може мати наслідком його подальшого відчуження.

Заява банку про забезпечення позову обґрунтована зверненням до суду в рамках справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3 з заявою про визнання недійсними торгів та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що належало боржнику. Розгляд заяви про визнання торгів та договорів купівлі-продажу недійсними може призвести до визнання правочинів щодо відчуження майна ФОП ОСОБА_3 - боржника недійсними та необхідності застосування наслідків такої недійсності.

Стаття 216 ЦК України, визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у пункті 10 судам надані наступні роз'яснення:

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Отже, з метою забезпечення права на захист своїх інтересів шляхом подання вказаного позову, та у разі задоволення його судом, накладення арешту на нерухоме майно добросовісного набувача є гарантією виконання судового рішення про витребування нерухомого майна.

Що стосується ознак заходів забезпечення, обраних банком, колегія суддів вважає їх адекватними та пов'язаними з заявою про визнання недійсними торгів та правочинів, укладеними за результатами торгів, враховують забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

До того ж, накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності апелянту, не позбавляє останнього вільно користуватись та розпоряджатись спірним майном. А доводи апелянта щодо обмеження вільного володіння вказаним майном є в даному випадку, недоречними, оскільки обрані банком заходи забезпечення позову направлені на запобігання порушення прав банку у разі відчуження апелянтом вказаного майна, а неодноразові передання спірного майна у власність та оренду дає підстави вважати про можливе утруднення або неможливість виконати рішення суду.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що для забезпечення майнових iнтepeciв кредиторів по справі та з урахуванням ймовiрностi утруднення у майбутньому виконання рішення суду, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлова будівля в літері "А-3" загальною площею 1490,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Якіра, буд. № 4.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. у справі №5023/1668/12, через що відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись 66, 67, 99, 101, п. 1, ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_7 м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. по справі №5023/1668/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.06.2015р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов