справа № 2-93

2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області

у складі:

головуючого судді Максимова М.Т.

при секретарі Сакаєвій А.Р., Баклагіній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелена хвиля” про визнання права на отримання винагороди та визнання договору припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у червні 2007 р. звернувся до суду з позовом до ТОВ “Зелена хвиля” про стягнення суми винагороди за договором про надання правової допомоги від 24.01.2004 р. В подальшому позивач змінив предмет позову та зазначив, що його основною професійною діяльністю є адвокатська діяльність. При здійсненні адвокатської діяльності, згідно договору від 24.01.2004 р. він надав правову допомогу відповідачу у вигляді захисту його інтересів та здійснення представництва у господарському суді за позовом до Центрально-Міської МДПІ та відділення Державного казначейства про стягнення експортного відшкодування ПДВ. Зміст та обсяг дорученої правової допомоги визначався змістом заявлених в господарському суді позовних вимог. Згідно п. 4 договору Відповідач повинен був сплатити винагороду в грошовій формі в тижневий термін після отримання експортного відшкодування в розмірі 25 % від суми такого відшкодування та 100 % суми отриманих процентів за затримку експортного відшкодування, та повернути сплачені позивачем за відповідача судові витрати. За своїм змістом укладений сторонами договір відповідає договору доручення. Позивач зазначив, що рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2006 р. по справі № 31/63 на користь ТОВ “Зелена хвиля” стягнуто експортне відшкодування 493603 грн. та проценти 98138,14 грн. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2007 р. рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2006 р. по справі № 31/63 залишено без змін і набрало чинності. За умовами укладеного договору відповідач повинен був сплатити в якості винагороди 23400,75 грн., проценти за затримку експортного відшкодування 98138,14 грн., повернути сплачені позивачем за відповідача судові витрати 1818 грн. Після прийняття судом по цій справі заочного рішення від 17.07.2007 р. відповідач платіжним дорученням № 8 від 06.08.2007 р. добровільно перерахував на рахунок позивача грошові кошти, чим повністю задовольнив заявлені позовні вимоги майнового характеру. У примусовому порядку заочне рішення суду не виконувалося, виконавчий лист не видавався. Але в подальшому відповідач оскаржив заочне рішення суду і зараз заперечує правомірність перерахування на користь позивача грошових коштів та право на отримання грошових коштів за договором від 24.01.2004 р. Тому позивач просить суд визнати правомірним отримання ним від відповідача суми 223 356,89 грн. винагороди за договором від 24.01.2004 р. та суми фактично сплачених по цій справі судових витрат 81 грн., а також визнати договір від 24.01.2004 р. між сторонами припиненим через належне виконання.

У судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник Відповідача ОСОБА_2 вимоги позивача не визнав, пояснив, що вважає отримання позивачем зазначених коштів за надану правову допомогу в якості винагороди неправомірним. Представник відповідача зауважив, що на договорі від 24.01.2004 р. міститься не його підпис, між сторонами існувала лише усна домовленість про оплату послуг в іншому розмірі. Представник відповідача зазначив, що він перерахував грошову суму на рахунок позивача в зв’язку з погрозами. Просив у задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно вимог ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь в справі, не підлягають доказуванню.

З рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2006 р. по справі № 31/63 (а.с.) вбачається, що позивач представляв інтереси ТОВ “Зелена хвиля” у господарському суді. За наслідками розгляду справи у господарському суді на користь ТОВ “Зелена хвиля” стягнуто експортне відшкодування 493603 грн. та проценти за затримку відшкодування 98138,14 грн. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2007 р. (а.с. ) рішення господарського суду залишено без змін. Відповідно до рішення господарського суду експортне відшкодування та проценти за його затримку фактично перераховані на рахунок ТОВ “Зелена хвиля”. Наведені факти відповідачем визнані. Відповідач не оспорює факт того, що позивач дійсно надавав йому правову допомогу, починаючи з 2004 р.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Ст. 1000 ЦК України передбачає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, а відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умовам договору від 24.01.2004 р. (а.с. 8) позивач зобов’язався надати відповідачу передбачену законом правову допомогу у вигляді захисту його інтересів та здійснення представництва в господарському суді за позовом до Центрально-Міської МДПІ та відділення Державного казначейства про стягнення експортного відшкодування ПДВ. Тобто, матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав надане йому відповідачем доручення на представництво інтересів у господарському суді відповідно до умов договору від 24.01.2004 р.

Згідно п. 4 договору між сторонами від 24.01.2004 р. винагорода за виконані позивачем послуги оплачується в грошовій формі в тижневий термін після отримання експортного відшкодування в розмірі 25 % від суми фактично отриманого відшкодування та 100 % суми отриманих процентів за затримку експортного відшкодування. Таким чином, за умовами договору у позивача виникло право на отримання винагороди за виконане доручення у розмірі 25 % від суми експортного відшкодування ПДВ, що складає 493603 грн. х 0,25 % = 123400,75 грн. та 100 % суми отриманих процентів за затримку експортного відшкодування у розмірі 98138,14 грн.

Також у п. 6 договору між сторонами від 24.01.2004 р. зазначено, що позивач за власний рахунок до укладення цього договору оплатив у встановленому порядку державне мито у сумі 1700 грн. та вартість інформаційного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. Зазначені суми підлягають поверненню не пізніше закінчення надання послуг за цим договором незалежно від отримання експортного відшкодування. Факт оплати позивачем судових витрат за розгляд справи у господарському суді у сумі 1818 грн. відповідач не заперечує. Таким чином, сплачені позивачем за відповідача грошові кошти в якості судових витрат у господарському суді, за умовами договору підлягають поверненню на користь позивача.

Ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачає, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об’єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору – за рішенням суду.

Враховуючи, що позивач належним чином виконав надане відповідачем доручення, у позивача виникло право на отримання винагороди у розмірі, передбаченому укладеним сторонами договором. Відповідач, сплативши передбачену договором суму винагороди, зі свого боку вимог про повернення внесеної їм плати не заявляв.

Загальна сума грошового зобов’язання, яке виникло за умовами договору від 24.01.2004 р. складає: 123400,75 грн. + 98138,14 грн. + 1818 грн. = 223356,89 грн. При звернення до суду позивач оплатив 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу (а.с. ). Платіжним дорученням № 8 від 06.08.2007 р. (а.с.33) ТОВ “Зелена хвиля” перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 223437,89 грн., чим повністю задовольнило грошові вимоги, з якими позивач звертався до суду.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи, що на час розгляду справи обидві сторони належним чином і у повному обсязі виконали зобов’язання, передбачене договором від 24.01.2004 р., таке зобов’язання є припиненим.

Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення правовідношення. Відповідачем по справі заперечується правомірність виконання ним договору від 24.01.2004 р. шляхом перерахування коштів на рахунок позивача та право позивача на отримання винагороди за цим договором. Тому майнові права та інтереси позивача за спірними правовідносинами підлягають судовому захисту згідно заявленим позовним вимогам.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що він не підписував договір від 24.01.2004 р., оскільки згідно дослідженому у судовому засіданні висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області від 10.08.2007 р. (а.с.) підпис в договорі від 24.01.2004 р. між адвокатом ОСОБА_1 та директором ТОВ “Зелена хвиля” ОСОБА_2 у графі “довіритель” ймовірно виконана ОСОБА_2 Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З вимогами про визнання недійсним договору від 24.01.2004 р. відповідач не звертався.

Незважаючи на встановлення факту надання позивачем правової допомоги відповідачу протягом тривалого часу з 2004 до 2007 року, з боку відповідача суду не надано жодних доказів того, що між сторонами була укладена інша угода на інших умовах, або доказів оплати послуг позивача іншим чином чи в іншому розмірі, ніж передбачено договором від 24.01.2004 р. Відповідач не довів, що позивач якимось чином змусив його перерахувати на свій рахунок суму винагороди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 130, 174, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 599, 629, 1002 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелена хвиля” – задовольнити.

Визнати право за ОСОБА_1 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелена хвиля” суми 223 356,89 грн. винагороди за договором від 24.01.2004 р. та суми фактично сплачених по справі судових витрат 81 грн.;

Визнати договір від 24.01.2004 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зелена хвиля” припиненим через його належне виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелена хвиля” на користь
держави судовий збір 1649 грн. (одна тисяча шістсот сорок дев’ять грн.)

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: