Справа №2-а-20/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ України

03 березня 2009 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Ільяшук А.В., При секретарі Войнікової Л.Ф.,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області - про визнання незаконними дій Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі та стягнення заборгованості по пенсійним виплатам і моральної шкоди у розмірі 10000 гривен, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з вказаним позовом до відповідача мотивуючи свої вимоги тим, що вона є громадянкою України і у її власності знаходиться квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована у Державному реєстрі бюро технічної інвентаризації. Трудовий стаж позивача в Україні складає 31 рік, з яких вона пропрацювала 29 років медичною сестрою у Роздільнянській лінійній лікарні, а з травня 2000 року їй призначена пенсія по вислузі років у розмірі 132 гривни на місяць по життєво. Оскільки цих коштів для позивача було недостатньо, вона у липні 2000 року виїхала на роботу до Німеччини в місто Вупперталь. 11 липня 2000 року позивач прийнята на облік у Боннському відділенні Посольства України у ФРН, як тимчасово проживаюча та працююча у ФРН. При виїзді за кордон позивачу виплачена пенсія за шість місяців наперед, аз1 липня 2000 року виплату пенсії припинено, а пенсійна справа закрита. Позивач неодноразово зверталася до Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі з заявами про виплату їй пенсії, але Пенсійний Фонд відмовляє їй у цьому, посилаючись на ст. .51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мотивуючи відмову тим, що позивач виїхала на постійне проживання за кордон і права на пенсійне забезпечення не має. Позивач вважає, що відповідач порушує її конституційні права, як громадянки України, а саме ст. .24 і ст. .46 Конституції України. Остання відмова відповідача про виплату позивачу пенсії датована 02 квітня 2008 року. Просить суд визнати рішення Управління Пенсійного Фонду України у Роздільнянському районі про припинення виплати їй пенсії з липня 2001 року незаконним, яке не узгоджується з Конституцією України, ст. .24 і ст. .46 Основного Закону; зобов'язати відповідача зробити всі перерахунки пенсії, починаючи з серпня 2001 року, згідно законодавства України, з урахуванням інфляції, та виплатити їй пенсію; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 гривен.

У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити, наголосив на те, що ст. .51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неконституційною та просив суд це визнати, а також стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 гривен.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала у повному обсязі, надала суду заперечення на позовну заяву, пояснила, що відповідач діяв на підставі закону та у межах своїх повноважень, виплата пенсії ОСОБА_2 припинена у зв'язку з тим, що між Україною та Федеративною Республікою Німеччини, де мешкає позивач, не укладено договір з питань пенсійного забезпечення, а також зазначила, що відповідач ніякої

моральної шкоди позивачу не спричинив. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, оглянувши матеріали пенсійної справи ОСОБА_2, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено наступне. Позивач ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується закордонним паспортом АМ641699, виданим 21.02.2000 року та дійсним до 21.02.2010 року, проживає у ФРН у місті Вупперталь з липня 2000 року по теперішній час та прийнята на облік у Боннському відділенні Посольства України у ФРН з 11 липня 2000 року. До виїзду у ФРН ОСОБА_2 мешкала у місті Роздільна по вулиці Леніна,38 кв.№8, Одеської області у квартирі, що належить їй на праві власності та знята з реєстрації по Роздільнянському району з 16.02.2000 року. Позивачу призначена пенсія 26.05.2000 року за вислугу років Управлінням праці та соціального захисту населення Роздільнянської РДА, оскільки відповідач прийняв на себе повноваження по призначенню пенсій з 01 липня 2002 року. У 2000 році позивач виїхала на постійне місце проживання у ФРН. Згідно ст. .92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і її заяви, ОСОБА_2 було призначено та виплачено пенсію за шість місяців наперед перед виїздом, починаючи з місяця зняття з обліку за місцем постійного проживання у межах України. Вказані обставини підтверджуються оригіналом пенсійної справи позивача ОСОБА_2, яка оглянута судом у судовому засіданні. 02.04.2008 року (вих..№1517) Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, розглянувши заяву ОСОБА_2 про виплату їй пенсії в Україні, роз'яснило, що згідно ст. .51 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» - пенсійне забезпечення громадян України, що живуть за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами (а.с.11). На день розгляду справи у суді з'ясовано, що угоди між Україною та ФРН про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території ФРН - не існує. Конституційний Суд України, до компетенції якого належить визначення та визнання норм законів України такими, що не відповідають Конституції України, не визнав не конституційною ст. .51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаття 49 п.2 вказаного Закону передбачає, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

На підставі ч. 3 ст. .2 КАС України у справах щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень не допустив порушень діючого Закону при прийнятті рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Згідно ст. .23 ЦК України- особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Стаття 1167 ЦК України встановлює, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених

частиною другою цієї статті. Підстав для задоволення позову у частині стягнення моральної шкоди з відповідача суд не вбачає.

Позовні вимоги не основані на законі, не доведені матеріалами справи та іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні, тому не підлягають задоволенню у повному обсязі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. .71 КАС України). Відповідач надав суду докази, які підтверджують заперечення на позов.

Керуючись ст. .ст.84,94,99,160,161,163 КАС України, на підставі ст. .24, ст. .46 Конституції України, статей 49,51,72,73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 23, ст. .1167 ЦК України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі Одеської області - про визнання незаконними дій Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі та стягнення заборгованості по пенсійним виплатам і моральної шкоди у розмірі 10000 гривен - залишити без задоволення у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови відповідно до ст. . 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. .186 ч.5 КАС України.