Дата документу: 14.02.2012

Справа № 2-3123/11

Номер провадження 2/818/627/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Корягіній Ю.С., за участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Парамонова-6" про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за невикористану щорічну відпустку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Парамонова-6" про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за невикористану щорічну відпустку, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне.

ОСОБА_2 з 04.03.2008року по 23.06.2011року працював за сумісництвом на посаді Голови правління ОСББ „Парамонова-6" та був переобраний з посади керівника за власним бажанням у зв'язку зі зміною місця проживання відповідно до рішення загальних зборів від 23.06.2011року.

При звільненні розрахунок грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку відповідно до ст. 83 КЗпП України та ст. 24 ЗУ „про відпустки" від 15.11.1996року №504/96 -зроблено не було.

На підставі викладеного просить суд, стягнути з відповідача заборгованість по грошовій компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 04.03.2008року по 23.06.2011року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позові, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача, позов не визнав, надав письмові заперечення та просить у задоволенні позовних вимог відмовити позивачу.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так судом встановлено, що Позивач з 04.03.2008 року по 23.06.2011 року працював у ОСББ "Парамонова-6" на посаді Голови правління.

Згідно ст.3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи чи організації за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Отже ознаками укладеного трудового договору насамперед є:

- виконання працівником роботи визначеною межами трудових обов'язків,

- наявність внутрішнього трудового розпорядку.

- виплата працівникові заробітної плати.

За трудовим договором працівник виконує роботу під керів­ництвом роботодавця, і останній зобов'язаний організувати ро­боту і забезпечити процес її виконання.

Другою стороною трудового договору є роботодавець. У трудово­му законодавстві воно набуло свого належного закріплення і закон роботодавцем називає власника підпри­ємства, установи або організації незалежно від форми власності.

Саме юридична особа є власником підприємства, установи чи організації і діє у правовідносинах через уповноважені органи і є фактичною стороною у трудових зобов'язаннях.

За ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі-Об'єднання) -юридична особа, створена власниками для сприяння використання їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

У стаття 3 Закону зазначено, що діяльність об'єднання регулюється цим Законом та статутом об'єднання.

Основним документом, який встановлює правила внутрішніх відносин у Об'єднанні є Статут (ст.3 Закону).

За ст. 5.1 Статуту вищим органом управління Об'єднання є загальні збори.

Керівництво поточною діяльністю Об'єднання здійснює його Правління, яке обирається загальними зборами (ст.5.5, 5.6 Статуту).

Правління Об'єднання із свого складу обирає Голову правління, який забезпечує виконання рішень загальних зборів членів Об'єднання (ст.5.8 Статуту).

Отже, загальні збори Об'єднання обрали Форму управління і затвердили, що всі функції з управління неподільним та загальним майном виконуватимуть Статутні органи об'єднання на загальних засадах.

Позивач був власником житла в ОСББ і членом ОСББ "Парамонова-6".

Стаття 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" надає право члену об'єднання брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання.

Наявність саме такого права завбачала позивачу можливість ввійти до складу Правління ОСББ та очолити Правління.

В той же час, трудові права працівника забезпечуються поданням заяви про прийняття на роботу.

Ключовим є і те, що у статті 3 Закону міститься застереження про те, що діяльність об'єднання регулюється Цивільним, Житловим та Земельним кодексом України, іншими правовими актами.

З цього випливає, що відносини власників об'єднання, членів ОСББ, його керівних органів перебувають за межами трудових відносин, оскільки у Закону не має згадки про Кодекс законів про працю.

Повинно розумітись, що голова правління виконує (і зобов'язаний за Статутом ст.12.3 ) свої статутні обов'язки на громадських засадах.

Разом з тим, ст.5.12 Статуту Об'єднання теж передбачена і інша Форма правління - можливість на договірній основі прийняти на роботу управителя, в тому числі і за сумісництвом.

Однак таке, рішення за Статутом має бути прийнято виключно загальними зборами Об'єднання. У такому разі, мав би був укладений контракт.

Встановлено, що не існує рішення загальних зборів про прийняття позивача на роботу за правилами Трудового законодавства в тому числі і на контрактній основі.

Закон регулює, що працівник зобов'язаний виконувати роботу в межах трудових зобов'язань.

В такому разі, за загальними правилами, обсяг роботи яку мав би виконувати працівник повинен бути в документі, як-то посадова інструкція чи в Законі або іншому нормативному правовому акті.

Посадова інструкція встановлює коло обов'язків, які Голова правління мав би виконувати (вчиняти дії) за трудовим договором, нести відповідальність за ухилення чи неналежне виконання обов'язків.

Голова правління за трудовим договором виконував би ту роботу, яка йому доручена загальними зборами Об'єднання як вищим органом Об'єднання.

А отже, посадова інструкція і обсяг трудових зобов'язань Голови Правління мав бути затверджений загальними зборами.

Як встановлено, відповідної інструкції у Об'єднання не має. Вона ніколи не обговорювалась і не розроблялась, оскільки Голова правління виконує статутні зобов'язання.

Згідно Положення "Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового

договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Після надання всіх необхідних документів визначених Положенням із працівником-сумісником укладається трудовий договір та оформляється відповідний наказ керівника підприємства про прийняття на роботу за сумісництвом.

З цього питання ні трудовий договір ні наказ про сумісництво з позивачем не укладався і не видавався.

Наведене, також додатково вказує, що сторони не мали трудових відносин і за правилами сумісництва.

Про наявність трудових відносини між працівником і роботодавцем може свідчити і отримання працівником заробітної плати в розумінні Закону "Про оплату праці".

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (Стаття 1).

Важливим є і те, що чинним Статутом Об'єднання не передбачено виплату керівнику Об'єднання саме заробітної плати.

Загальними зборами вирішено, що за виконання статутних обов'язків члени правління, в тому числі і його Голова -отримують -заохочення, розмір якого встановлюють загальні збори Об'єднання.

Викладене говорить про те, що позивач не забезпечувався у Об'єднанні заробітною платою.

Одною із особливостей факту укладення Трудового договору - є винесення наказу про прийняття на роботу.

Такий наказ міг бути прийнятий тільки на підставі рішення загальних зборів Об'єднання, оскільки тільки Правління та його Голова зобов'язані до виконання рішень ухвалених загальними зборами.

Судом встановлено, що подібного наказу не існує і він ніколи не видавався, в тому числі і самим позивачем, як керівником Об'єднання за час його роботи на керівній посаді Об'єднання.

Раніше зазначалось, що відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України однією із правових відзнак Трудового Договору є Правила внутрішнього розпорядку, які закон вимагає і зобов'язує працівника виконувати.

В такому разі, за змістом цієї норми КЗпП неодмінною умовою трудового договору є наявність Правила внутрішнього розпорядку.

Працівник, що працює на умовах трудового договору, зобов'язаний дотримуватись пра­вил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на під­приємстві, і відповідно до ст. 30 КЗпП та виконувати посадову інструкцію.

Умова про час початку роботи установлюється у процесі укладення трудового договору; вона фіксується в письмовій формі трудового договору і в наказі про прийняття на роботу працівника. Ця умова свідчить про укладення трудового договору, виникнення у сторін взаємних прав та юридичних обов'язків. Трудовим договором, як правило, визначається точна дата початку роботи (рік, місяць, число). Договір вважається укладеним, якщо він підписаний його сторонами.

У статті 19 Закону "Про оплату праці" йдеться, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

За п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 3.04.1993 року "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" установлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.

Так як позивач мав основну роботу то він мав і повний робочий день за ключовим місцем роботи.

Отже, у будь-якому разі, час його роботи в ОСББ мав бути конкретно і реально визначений і він повинен бути не менше 4-х годин.

Необхідність графіку роботи перш за все обумовлена для контролю з боку Об'єднання (його членів) за здійсненням Головою правління своїх трудових обов'язків (у разі якщо це трудові відносини).

Одночасно це і право працівника-сумісника знати умови виконання трудових обов'язків в тому числі і годин праці.

У цьому аспекті ст.40 КЗпП передбачає розірвання трудового договору у разі скоєння прогулу чи систематичного невиконання правил внутрішнього розпорядку.

Статтею 142 КЗпП визначено, що Правила внутрішнього розпорядку затверджуються трудовим колективом.

Як встановлено судом, Правила Внутрішнього трудового розпорядку (робочий тиждень, вихідні, режим та час роботи) в ОСББ для Голови правління у Об'єднанні ніколи не утворювались і не затверджувались загальними зборами, так як позивач був не в рамках трудового договору з Об'єднанням.

На підтвердження виконання зазначених вказівок закону заявник не подав будь-яких деталізованих даних про існування внутрішнього трудового розпорядку. За час роботи в Об'єднанні він не був позбавлений права скласти та схвалити згадані умови в розумінні трудового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Парамонова-6" про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за невикористану щорічну відпустку -залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення було виготовлено 17.02.2012року.

Суддя І.А.Крамаренко