УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11-70 2007 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 185 ч.3 СТАРОДУБ О.В.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
ШКРЕБА Р.Д.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного су; Черкаської області в складі:
головуючого ІЛЬЧЕНКА A.M.
суддів ШКРЕБИ Р.Д., ЛИГИ М.П.
з участю прокурора ДЕМИДЕНКО С.А.
розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий: -19 липня 2006 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, -
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Уманського міськрайонного суду черкаської області від 19 липня 2006 року та остаточно визначено до відбуття чотири роки один місяць позбавлення волі.
Питання про речові докази вирішене.
Згідно вироку ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за те, що він будучи раніше судимим на шлях виправлення не став і в період випробувального строку знову вчинив умисний злочин.
Так, він з урахуванням судимості, повторно, ЗО липня 2006 року близько 2 години 30 хвилин, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу проник до приміщення сараю біля будинку № АДРЕСА_1 в місті Умані Черкаської області; звідки таємно викрав дюралевий складний човен в комплекті з двома веслами та бронзовий чохол до нього загальної вартістю 850 гривень, заподіявши потерпшому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1. не оспорюючи доказаності його вини і правильності кваліфікації його дій, посилаючись на суворість призначеного йому покарання, ставить питання про його пом'якшення.
У запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_1. ст. помічник прокурора м. Умані вказує на законність і обгрунтованість вироку відносно засудженого.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1., думку прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши справу та обміркувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до слідуючого.
Висновок суду про винність ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який він засуджений, грунтується як на показаннях засудженого так і на інших доказах, досліджених судом в порядку ст. 299 КПК України, а тому колегія суддів не перевіряє фактичні обставини справи оскільки ОСОБА_1. позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи, що до речі, не оспорюється в апеляції засудженого.
Дії засудженого ОСОБА_1. за ст. З 85 ч. З КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
При призначенні покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Суд обгрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1. лише при умові ізоляції від суспільства і в призначений судом строк в межах встановленого вироком суду строку мінімально можливого.
Так як ОСОБА_1. раніше судимий і в період випробувального строку знову вчинив умисний злочин, проте суд і на цей раз знайшов за можливе виявити поміркованість та гуманність призначивши ОСОБА_1 за ч. З ст. 185 КК України мінімально можливе за розміром покарання, то це і є достатнім проявом полегкості, якої засуджений знову просить у своїй апеляції.
Разом з тим, за правилами ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків за своїм розміром у будь-якому разі повинно бути більшим, як від покарання призначеного за новий злочин, так і не відбутої частини покарання за попереднім вироком. При вчиненні в період іспитового строку нового злочину застосування іншого ніж позбавлення волі покарання, а також повторне застосування ст. 104 КК України -виключається. Що і було фактично зроблено судом першої інстанції.
Тому підстав для задоволення апеляції засудженого і ще більшого пом'якшення покарання засудженому, колегія суддів судової палати не вбачає.
Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування вироку суду, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2006 року - без змін.