АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-154 2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія інші справи Смілянець Є.С.
Доповідач в апеляційній Інстанції - Храпко В.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2007 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів ЮвшинаВ.І., Магда Л.Ф.
при секретарі Шанауріна І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду від 22 листопада 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу
встановила:
ОСОБА_1. пред'явив позов до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики. Зазначав, що в 1993 р. він позичив відповідачці 75 листів шиферу, 6 штук дерев'яних брусків, одвірки, 500 штук цегли, 2,5 т вугілля на загальну суму 3506 гривень. Ним також витрачено 200 гривень на транспортні послуги. Поскільки відповідач не повертає борг, то просив стягнути із відповідачки вартість матеріалів 3506 грн. і автотранспортні витрати 200 грн.
Рішенням Лисянського районного суду від 22 листопада 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, поскільки суд неправильно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а по справі постановити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відхилення скарги по наступних підставах:
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
На час укладення договору позики діяв Цивільний кодекс 1963 р. Відповідно до ст. 375 цього Кодексу договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі. А статтею 376 цього Кодексу було передбачено, що у тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі, заперечення за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально-карних дій.
Вказані вимоги передбачені також статтями 1047 і 1051 Цивільного кодексу 2004 р.
Позивач не надав суду достовірних письмових доказів про наявність договору позики між ним і відповідачкою.
Суд правильно розглянув спір по суті, поскільки в суді відсутній оригінал рішення з приводу спору між сторонами раніше розглянутий судом. З наданих до суду документів неможливо . з достовірністю встановити підстави, предмет спору і яке рішення постановлялось. Розгляд справи по суті не вплинув на права та обов'язки сторін.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або можуть призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду від 22 листопада 2006 р. відхилити, а рішення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двох місяців.