№2а-34/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 березня 2009 р.                                                              Староміський районний суд м.Вінниці

у складі:  головуючого, судді Білоуса О.В.,

      при секретарі Олійник Т.П.,

      з участю прокурора Коханець І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Соломахи М.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці адміністративну справу за позовом прокурора Староміського району м.Вінниці, що звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

    Прокурор Староміського району м.Вінниці звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, дане положення Закону не виконується, чим порушуються законні права та інтереси ОСОБА_1 Просить визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Староміському районі м.Вінниці щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії (а.с.1,2).

    Прокурор Коханець І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала за обставин викладених у позові, просила його задовольнити.

    ОСОБА_1 вважає дії відповідача неправомірними та просить стягнути на її користь недоплачені суми з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.  

              Представник управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці Соломаха М.В. в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року передбачено фінансування виплат із коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада Україна, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст.6 Закону. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається у ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною третьої якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений у частині першій цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не для розрахунку підвищень. Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючим з 09.07.2007 р.

    Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.  Посилаючись на наведене, представник управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов прокурора Староміського району м.Вінниці в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. До такого висновку суд дійшов із наступного.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнаний таким, що має право користуватись пільгами відповідно до вимог цього Закону, про що управлінням праці та соціального захисту населення Староміського району м.Вінниці надано відповідну довідку (а.с.6).

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

            Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають  Конституції України (є неконституційними), положення ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України  "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від  розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

         Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Разом з тим, ч астиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, враховуючи клопотання представника відповідача щодо врахування ст.ст.99,100 КАС України при винесенні постанови, а також те, що ні прокурор ні позивач не просять суд визнати причину пропущення строку звернення із позовом до суду поважною, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем у справі пропущено річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст.99 КАС України. Позивач мав знати про підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ще з 09.07.2007 року проте у встановлений законом строк до суду не звертався, поважності пропущення строку звернення до суду ні прокурор, ні ОСОБА_1 не вказали, з клопотанням про поновлення  пропущеного з поважних причин процесуального строку не звертались.  

              В силу ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

    Відповідно до ст.ст.11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

            Таким чином, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 112, 158-163, 186, 254 КАС України,

п о с т а н о в и в:

    В задоволенні адміністративного позову прокурора Староміського району м.Вінниці, що звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м.Вінниці про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка в свою чергу може бути подана  протягом десяти днів після проголошення даної постанови.

 Постанова в повному обсязі складена 23.03.2009 року.

Суддя: