Справа №22-8602 Головуючий у 1-й інстанції Сизова Л.А.
Доповідач Волошина В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Столбун В.І., Желепи О.В.
при секретарі Гайдай І.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М. , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
03 жовтня 2006 р. позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України.
Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що позивачка разом з неповнолітньою дитиною у 1991 р. добровільно залишила спірну жилу площу, забрала свої особисті речі, не несе витрат по квартирній платі та комунальним послугам. До пред'явлення позову нікому не заявляла про порушення позивачами її та її доньки права на проживання у спірній жилій квартирі, не ставила питання про вселення.
Заперечуючи проти основного позову, відповідачка ОСОБА_1 в своїх та інтересах неповнолітньої доньки подала зустрічний позов про вселення на спірну жилу площу та зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди в користуванні цією площею. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на спірній жилій площі вона не проживає з 1991 р. з поважних причин, так як між сторонами склались неприязні стосунки, виникали сварки, що призвело до того, що вона змушена була залишила спірну жилу площу.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2007 р. позовні вимоги
2
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволені.
Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2, 1991 р. народження такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 просила рішення суду змінити в частині прав та обов'язків неповнолітньої ОСОБА_2 Скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним житлом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зобов'язати позивачів усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1та вселити її у спірну квартиру. При цьому ОСОБА_1 зазначала, що судом при ухваленні рішення були порушені норми житлового та сімейного права, а також Закон України « Про охорону дитинства».
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 за основним позовом та визнаючи ОСОБА_1 та її неповнолітню дочку ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Таких висновків суд дійшов з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних в справі доказів та вищезазначених вимог ст. 71, 72 ЖК України.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції спірна трикімнатна квартира АДРЕСА_1 жилою площею 38, 2 кв.м згідно ордеру від 05 листопада 1972 р. була надана сім'ї позивачів. У 1990 р. позивач ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_1 зареєстрували шлюб і
3
остання поселилась на спірну жилу площу для проживання та була на ній прописана в 1990 р. У 1991 р. у подружжя ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_2, яка також була прописана на спірній жилій площі. На час розгляду справи в суді на спірній жилій площі зареєстровано 6-ть осіб. Ці обставини стверджуються довідкою по формі №3 та копією ордера /а.с. 7-8/. Фактично в квартирі проживає чотири особи.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 спірну жилу площу залишила після народження дочки ОСОБА_2 у 1991 р. разом з дочкою і до пред'явлення позову до суду позивачами ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням / 03 жовтня 2006 р./, не ставила питання про вселення і нікому не заявляла, що її та її дочки право на проживання порушується зі сторони позивачів, не зверталась за захистом свого порушеного права до правоохоронних органів чи житлових органів, не несла витрат по оплаті квартири та комунальних послуг .Доказів таких суду не було надано і про їх наявність не вказано. Ці обставини були підтверджені в судовому засідання сторонами. І лише 31 січня 2007 р. після пред'явлення основного позову відповідачкою в своїх та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 через 16 років після залишення спірної жилої площі був пред'явлений зустрічний позов про вселення.
Суд першої інстанції в межах доводів основного та зустрічного позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, оскільки відповідачка та її неповнолітня дочка не проживають на спірній жилій площі без поважних причин більше шести місяців / ст. 71 ЖК України /, а саме 16 років. Доводи відповідачки про неможливість проживання на спірній жилій площі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку , що відповідачка разом з неповнолітньою дочкою втратила право користування спірним жилим приміщенням, тому правильно відмовив у зустрічному позові про вселення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими, зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цієї справи.
Оскільки рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, то підстав до його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 відхилити.
4
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2007 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.