Справа № 2-571/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Степури А.А. при секретарі Вороніної О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місці Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення половини суми виплаченої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

         Позивач  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, де просить винести рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 1705 грн. 20 коп., які були сплачені нею за відповідача в рахунок погашення матеріальної шкоди, 596 грн. 92 коп. індексація від вказаної суми, 89 грн. 52 коп., пеню в розмірі 3% річних від вказаної суми.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 12.07.2002 року з неї та її колишнього чоловіка ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3024 грн., затрати на юридичну допомогу в сумі 30 грн. та судові витрати в сумі 40 грн., а всього на загальну суму 3094 грн. 12 липня 2002 року Крюківським районним судом м.Кременчука був виданий виконавчий лист про примусове стягнення з неї та ОСОБА_2 3094 грн. на користь ОСОБА_3 18 серпня 2005 року вона та ОСОБА_2 шлюб розірвали. Вона повернула собі дошлюбне прізвище – ОСОБА_1. На вихованні та утриманні від шлюбу з ОСОБА_2 має неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з нею. Відповідач сплачує на утримання доньки аліменти в розмірі ј частини від своїх доходів. 5 лютого 2007 року ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука було задоволено подання ВДВС Крюківського району про надання дублікату вказаного вище виконавчого листа, так як оригінал виконавчого листа був втрачений. 11.04.2007 року ухвалою Крюківського районного було задоволено подання ВДВС Крюківського району про заміну сторони виконавчого провадження у зв’язку зі зміною нею прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_1. В березні 2007 року дублікат виконавчого листа був направлений для примусового виконання за місцем її роботи в ВАТ КВБЗ і з квітня 2007 року з її заробітної плати на користь ОСОБА_3 здійснювалися стягнення в розмірі 1/5 частини. З відповідача ОСОБА_2 стягнення на користь ОСОБА_3 не здійснювалися. Так, як стягнення здійснювалося тільки з неї вона неодноразово зверталася до ВДВС Автозаводського та Крюківського району з заявами про здійснення стягнення також з відповідача. У зв’язку з тим, що стягнення з неї всієї суми завданої шкоди в розмірі 1/5 частини від її доходів ставили її сім’ю у важкий фінансовий стан, а суми аліментів, які сплачував відповідач були меншими ніж ті суми, які стягувалися з неї на користь ОСОБА_3 щомісячно, вона в лютому 2008 року звернулася з заявою до Крюківського районного суду про розстрочення виконання рішення і зменшення з неї стягнень  на користь ОСОБА_3 з 1/5 частини до 1/10 частини. Рішенням Крюківського районного суду її заява була залишена без задоволення. Станом на 9 жовтня 2008 року вона повністю погасила завдану ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 3094 грн. Окрім вказаної з неї за постановами ВДВС Крюківського району від 24.02.2007 року та 17.04.2007 року був стягнутий виконавчий збір в сумі 309 грн. 40 коп. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 7 грн. В зв’язку з тим, що вона повністю погасила завдану ОСОБА_3 матеріальну шкоду, в тому числі і за відповідача, вважає, що він в порядку зворотної вимоги повинен сплатити їй Ѕ частину відшкодованої нею шкоди та понесених нею витрат

В судовому засіданні позивач та її представник доповнили свої позовні вимоги, а саме прохали стягнути з відповідача на користь позивача затрати на сплату судового збору в сумі 51 гривню і послуги на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень та витрати на юридичну допомогу в сумі 200 гривень .

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши і проаналізувавши представлені докази, приходить до наступних висновків .

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Крюківського районного суду від 12.07.2002 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3024 грн., затрати на юридичну допомогу в сумі 30 грн. та судові витрати в сумі 40 гривень, а також стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 державне мито в прибуток держави в розмірі 51 гривні.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 11.04.2007 року змінено сторону виконавчого провадження з ОСОБА_5 на ОСОБА_1.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2008 року, підтверджується, що виконавче провадження за виконавчим документом (листом) закінчено в зв’язку з його виконанням в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 3094 гривні.

Згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.02.2007 року з ОСОБА_5 стягнуто виконавчий збір в сумі 309 гривень 40 копійок.

Відповідно до ч.1 ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

З цього вбачається, що ОСОБА_1 (ОСОБА_5) виконала в повному обсязі рішення Крюківського районного суду від 12.07.2002 року, тому вона має право на відшкодування Ѕ частини виплаченої суми.

Згідно ст. 549 ЦК України, встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пропозиції про повернення Ѕ частини грошових коштів в добровільному порядку позивачка зверталася до відповідача, але останній ніяким чином не відреагував на пропозицію позивача та не повернув Ѕ частину грошових коштів.

Враховуючи, що позивачка виплачувала грошові кошти ОСОБА_3А в період з квітня 2007 року по січень 2009 року, а також те, що відповідач не реагує на пропозиція позивача, тому відповідач має сплатити пеню, яка становить 596,92 грн.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на  вимогу  кредитора зобов'язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а  також  три  проценти річних від простроченої суми.

3 % річних складають за період прострочення з квітня 2007 року по січень 2009 року – 51,13 грн.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79, ст. 88 ЦПК України, до судових витрат віднесені затрати на сплату судового збору, послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуги на правову допомогу. Разом з позовною заявою позивачем надано квитанції №38 та №40 від 27.01.2009 року про сплату судового збору у сумі 51,00 грн., послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  30 грн., та квитанцію № 494 про послуги на правову допомогу в сумі 200 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.

    Керуючись ст.ст. 10,60,79,84, 88, 212 ,213, 226 ЦПК  України, ст.ст. 543, 544, 549, 552,625,1190, 1191 ЦК України, -

ВИРІШИВ :

    Позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення Ѕ частини суми виплаченої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину суми виплаченої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1705 грн. 20 коп. в порядку зворотної вимоги.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені в розмірі 3% річних в розмірі 89 грн.52 коп. та індекс інфляції в розмірі 596 гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 затрати на сплату судового збору в сумі 51 гривню і послуги на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривні та витрати на юридичну допомогу в сумі 200 гривень.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :