Справа № 2-332/09 р.

РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 р.

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючої

судді Кіт М.В.

при секретарі Лєсковій С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

установив:

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Як співвідповідач у справі був притягнутий ОСОБА_3

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що в листопаді 2005 року відповідач ОСОБА_3 проник у належні йому автомобільні гаражі і разукомплектовав два автомобілі і згодом здав частини автомобілів на металобрухт, чим заподіяв матеріальну шкоду на суму 1700 доларів США. Відповідачка ОСОБА_2 зобов'язалася відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну її чоловіком. Кримінальна справа була закрита. Проте по теперішній час борг, що виник з правовідносин по відшкодуванні шкоди, не відшкодований йому. Просив стягнути з ОСОБА_2 борг у розмірі 1700 дол. США.

Відповідачка ОСОБА_2 судове засідання не з'явилася, про слухання справи сповіщена. Її представник адвокат ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 позов не визнає, оскільки відсутні докази здійснення крадіжки майна позивача. Розписку писала під тиском чоловіка ОСОБА_3, оскільки на той момент знаходилася в стані вагітності. Чи здійснював чоловік крадіжку вона не знає.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений, відбуває міру покарання у вигляді обмеження свободи. У своїй заяві вказав, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідачки ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4, свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали перевірки № 3056 за заявою ОСОБА_1 від 15.11.2005 р., суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 разом з іншою особою в листопаді 2005 року розкрив два автомобільні гаражі, розташовані в гаражному кооперативі «Центральний», де разукомплектовав частково автомобілі і викрав запасні частини на них. З приводу розкрадання свого майна він звернувся в міліцію. Відповідачка ОСОБА_2 узяла на себе зобов'язання відшкодувати йому заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 1700 дол. США.

Дійсно, ОСОБА_2 22.11.2005 р. написала розписку, що вона зобов'язується повернути ОСОБА_1 в рахунок заподіяної матеріальної шкоди ОСОБА_3 суму 1700 дол. США до 22.11.2006 р., що виходить з представленої позивачем розписки (а.с. 6).

Представник відповідачки ОСОБА_4 не заперечував той факт, що відповідачка написала розписку, але пояснив, що дана розписка була написана на прохання її чоловіка ОСОБА_3, чи було здійснено її чоловіком розкрадання майна позивача їй невідоме.

Відповідач ОСОБА_3 не визнав позовні вимоги позивача.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України докази повинні бути допустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач указує, що борг виник із матеріальної шкоди, заподіяної злочинними діями відповідача ОСОБА_3, що зробив крадіжку належного позивачеві майна.

Винність особи в скоєнні злочину може бути підтверджена вироком суду.

Як убачається з матеріалу перевірки заяви позивача від 15.11.2005 року, він звернувся в 1-й відділ міліції Керченського міського управління про вживання заходів до розшуку особи, що пошкодила замок на комірах гаража № 197 в автокооперативі «Центральний». При цьому позивач вказав, що збиток йому не причинний. У своєму поясненні він вказав, що ворота гаража були цілими, із гаража нічого не пропало.

Особа, що пошкодила замок на комірах гаража, встановлено не було, в порушенні кримінальної справи за постановою від 22.11.2005 р. було відмовлено за відсутністю складу злочину.

Таким чином, не може бути стягнута матеріальна шкода з відповідачів у зв'язку з відсутністю їх провини в спричиненні шкоди позивачеві.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1053,1166 ЦК України, ст.ст.10,11,59,60,88,212,213,215 ЦПК суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний Суд АРК через Керченський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя        Кіт М.В.