ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/4746/15-г

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт"

доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

простягнення 840 641 грн 43 грн.

Представники сторін:

від позивача: Христова М.М., представник за довіреністю

від відповідача: Лещенко О.О., представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт" з вимогами до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 840 641 грн 43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 скасовано, а справу № 910/4746/15-г направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 порушено провадження у справі, розгляд призначено на 08.06.2015.

05.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.06.2015 було оголошено перерву до 15.06.2015.

15.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.

В судове засідання 15.06.2015 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 15.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2013 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник за договором) та Приватним підприємством "Харків-Енергостройконтракт" (підрядник за договором) укладено договір №50-4/4930-13, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання відповідно до умов договору виконати роботи з капітального ремонту оборотного водозабезпечення з бризкальним басейном ПС 330 кВ Сімферопольська інв. №010130, які доводяться відповідно до завдання на проектування и акту обстеження.

Згідно з пунктами 3.1.-3.2. договору ціна договору становить 719 604 грн 36 коп. з ПДВ та є твердою.

У відповідності до пункту 4.1. договору розрахунок за виконані роботи проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратах, а також реєсстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні надаються замовнику протягом двох робочих днів від дати її реєстрації.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2014 року, акт виконаних робіт на інженерно-геодезичні пошуки та акт виконаних робіт на проектні (пошукові) роботи №01-1 на загальну суму 680 875 грн 51 коп.

03.11.2014 позивач на адресу відповідача направив претензію №1 про сплату заборгованості у розмірі 680 875 грн 51 коп. та штрафних санкцій, з додаванням копій актів виконаних робіт та рахунків-фактур на оплату, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 03.11.2014.

Відповідач у відповіді на зазначену претензію №01/01-6-2/13196 від 20.11.2014 посилався на відсутність первинної документації для розгляду вимог позивача, просив надати йому відповідні документи.

Позивач вказує, що станом на час розгляду справи в суді відповідачем в порушення умов договору та вимог чинного законодавства не сплачено заборгованість за виконані роботи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, відкладені у відзиві на позовну заяву, щодо існування форс-мажорних обставин не беруться судом до уваги, як такі, що не доведені належними та допустимими доказами, якими можуть бути, зокрема, довідка або сертифікат Торгово-промислової палати України.

Посилання відповідача, що зобов'язаною особою за договором є відокремлений підрозділ відповідача, а саме "Кримські енергетичні системи ДП "Украенерго", суд не бере до уваги також, як такі, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту наявності заборгованості між позивачем та відповідачем за договором №50-4/4930-13 від 13.11.2013 на суму 680 875 грн 51 коп. та невиконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, зокрема, відповідачем не надано доказів сплати вказаної суми, вимоги позивача про стягнення з відповідача 680 875 грн 51 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 131 грн 09 коп. пені, 14 885 грн 99 коп. 3% річних та 115 748 грн 84 коп. інфляційних втрат.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.4. договору за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених договором) передбачених у п. 4.1. договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 9.4. договору.

Водночас, позивачем у розрахунку до позовної заяви зазначено, що ним нараховано пеню за період з 08.05.2014 по 28.01.2015. З цього приводу суд зазначає наступне.

Прострочення відповідача мало місце з 08.05.2014, отже, з урахуванням приписів статті 232 Господарського кодексу України, нарахування пені мало бути припинено 07.11.2014.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства, вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 30 131 грн 09 коп. за період з 08.05.2014 по 28.01.2015 підлягають задоволенню частково за період з 08.05.2014 по 07.11.2014 на суму 19 493 грн 56 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», стосовно того, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, судом враховано рекомендації, викладені у пунктах 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», стосовно того, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок інфляційних втрат є неправильним, а тому суд наводить власний розрахунок санкцій за порушення строків оплати товару в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняСукупний індекс інфляції за періодЗагальна сума втрат від інфляції

680875.5108.05.2014 - 28.01.20152661.210142818.85

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню за перерахунком суду у розмірі відповідно в сумі 14 885 грн 99 коп. та 115 748 грн 84 коп., оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог як щодо періоду нарахування, так і щодо максимального розміру.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Приватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт" (63453, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Нижній Бишкін, вул. 40 років Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 33872506) основний борг у розмірі 680 875 (шістсот вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 51 коп., пеню в розмірі 19 493 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн 56 коп., 3% річних у розмірі 14 885 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 115 748 (сто п'ятнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн 84 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 639 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.06.2015

Суддя Н.Б. Плотницька