Провадження : 22ц/790/2089/13 Головуючий 1-ї інстанції - Матвієвська Г.В.

Справа : № 2-777/11 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : сімейне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Гелашвілі Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні, посилаючись на те, що він є батьком ОСОБА_5, 2004 року народження, мати якого відповідачка по справі.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини щодо участі у вихованні малолітньої дитини, йому було призначено участь у вихованні сина по суботах з 17-00 до 19 години за домовленістю з матір'ю дитини та у її присутності, проте, відповідачка чинила йому перешкоди у зустрічах з сином та участі у його вихованні, у зв'язку з чим просив усунути перешкоди у спілкуванні з сином та визначити спосіб та об'єм його участі у спілкуванні з ОСОБА_5 по суботах з 17-00 до 19 години та у перші і треті п'ятниці кожного місяця з 17-00 до 19 години неділі, зобов'язавши ОСОБА_1 не чинити перешкод згідно визначеного графіку.

В свою чергу ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи тим, що з позивачем за первісним позовом у зареєстрованому шлюбі не перебувала. У 2004 році у них народився син ОСОБА_5, у свідоцтві про народження якого відповідач вказаний як батько. Дитина має порушення поведінки, емоційну неврівноваженість, підвищену нервову збудженість, тому потребує лікування та виховання за спеціальною допомогою лікарів та педагогів.

На теперішній час вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 і син проживає разом з ними. Відповідач не цікавиться розвитком дитини, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Третя особа - представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради проти задоволення зустрічного позову не заперечувала, вважала можливим позбавити відповідача батьківських прав в інтересах дитини.

Третя особа ОСОБА_3 заперечував проти первісного позову, позов ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі.

Прокурор вважав за можливе задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Усунуто перешкоди батьку ОСОБА_6 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, зобов'язавши матір ОСОБА_1 додержуватись порядку і способів участі батька у вихованні дитини, а саме - надати систематичні побачення ОСОБА_6 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 за місцем на розсуд батька по суботам кожного місяця з 17-00 до 19 години та першу і третю неділю кожного місяця з 12-00 неділі до 19 години неділі.

В позовних вимогах ОСОБА_1відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Колегія суддів вважає можливим на підставі ст. 305 ЦПК України розглянути справу у відсутності позивача ОСОБА_6, який неодноразово повідомлявся про місце та час розгляду справи, проте будь-яких свідчень поважності неявки до суду апеляційної інстанції не надав. За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутні докази ухиляння відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. У зв'язку з чим суд не знайшов законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1, тому відмовив у позбавленні відповідача батьківських прав.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач - ОСОБА_6 є батьком дитини ОСОБА_5 (а.с.4).

В шлюбі батьки дитини не перебували та припинили спільне проживання 3 2006 року. Дитина після припинення спільного проживання сторін у справі залишилась проживати з матір'ю.

Той факт, що батько дитини ОСОБА_6 не мав можливості вільного спілкування з дитиною, підтверджується рішенням комісії з питань захисту прав дитини Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради від 27.10.2010 року, яким визначена участь ОСОБА_6 у вихованні сина Віола-Валентин (а.с.5).

Тобто звернення батька в органи опіки та піклування щодо розв'язання спору участі у вихованні дитини свідчить про прихильне ставлення ОСОБА_6 до дитини і бажання виховувати її.

При судовому розгляді справи відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_5

Статтею 164 Сімейного кодексу України встановлені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема мати чи батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Наявність вини батьків належить до обов'язкових умов позбавлення батьківських прав.

Як роз'яснено пунктами 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків, не підтверджений факт поганого ставлення батька до свого сина.

Матеріали справи не містять доказів винної поведінки батька дитини, свідомого нехтування своїми обов'язками , які можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок органу опіки та піклування департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей Харківської міської ради від 02.01.2013 року про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно сина Віола-Валентин, є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, оскільки його зроблено без урахування зазначених обставин.

Тому колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відмови ОСОБА_1 у позові про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Оскільки дії відповідача свідчать, що він не втратив інтересу до дитини, має бажання та можливості утримувати та виховувати дитину, враховуючи доведеність певних намагань відповідача проявити турботу про дитину, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Проте враховуючи той факт, що з моменту припинення батьками дитини спільного проживання (2008 рік) і до звернення ОСОБА_6 в орган опіки та піклування для встановлення порядку участі у вихованні дитини (2010 рік) ОСОБА_6 не проявляв належної ініціативи участі у вихованні та утриманні дитини, колегія суддів вважає за необхідне на підставі пункту 1 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України змінити рішення суду, доповнивши резолютивну частину попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Також колегія суддів враховуючи той факт, що ОСОБА_6 є громадянином іншої держави вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення про те, що побачення та спілкування ОСОБА_6 з дитиною Віола-Валентин повинен проводити в присутності матері або представника органу опіки та піклування. (а.с.26).

Довід апеляційної скарги щодо неналежної оцінки судом доказів невиконання відповідачем батьківських обовязків не підтверджено матеріалами справи, оскільки будь - які беззаперечні дані про свідоме нехтування ОСОБА_6 своїми батьківськими обов'язками після припинення спільного проживання та дані про вживання з боку відповідних органів будь яких заходів з метою поліпшення родинних відносин між сторонами у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у справі відсутні необхідні докази для позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітнього Віола-Валентин, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позбавляти ОСОБА_6 батьківських прав відносно сина підстав немає слід визнати правильним.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, 304, 307, 309, 316, 317, 324 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково..

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року змінити.

Доповнити абзац перший резолютивної частини рішення після слів « 19 години неділі» наступним: «у присутності матері дитини, або представника органу опіки та піклування. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Покласти на орган опіки та піклування Харківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий