Справа № 22ц-20228/2008р. Головуючий в 1-й інстанції Савіна Г.О.
Категорія -11 Доповідач - Неклеса В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 р. квітня 02 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі: головуючого судді: Неклеси В.І.
суддів: Братіщевої Л.А., Митрофанової Л.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства Птахофабрика „Лозуватська" - Вернигори Володимира Петровича на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2007 року по справі за позовом ліквідатора відкритого акціонерного товариства Птахофабрика „Лозуватська" - Вернигори Володимира Петровича до ОСОБА_1про розірвання Типового договору про передачу житлового будинку з надвірними будівлями у власність.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
представник ВАТ Птахофабрика .Лозуватська" - Вернигора Володимир Петрович; ОСОБА_2;
відповідач - ОСОБА_1та його представник ОСОБА_3.
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2006 року позивач звернувся до ОСОБА_1про розірвання Типового договору від 30 грудня 1999 року, про визнання недійсним свідоцтваНОМЕР_1 від 16.02.2004 року про право власності на домоволодіння поАДРЕСА_1квартал в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, про повернення йому житлового будинку поААДРЕСА_1 та про стягнення витрат по сплаті державного мита в сумі 661 грн. 8о коп.
В травні 2006 року позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою і просив розірвати тільки Типовий договір від 30 грудня 1999 року, покласти на відповідача зобов'язання про повернення позивачу будинку поАДРЕСА_1та стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 66і грн. 8о коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідач не виконує свої обов'язки по Типовому договору від 30.12.1999 року в частині щоквартальних платежів за отриманий житловий будинок, який був переданий відповідачу, як працівнику господарства в кредит на 20 років. Відповідач ОСОБА_130 вересня 2002 року звільнився за власним бажанням. Починаючи з 01.06.2004 року відповідач не сплачує щомісячні платежі за переданий йому будинок за договором.
На підставі п.4 вказаного Типового договору від 30.12.1999 року, якщо працівник вибуває з господарства без поважних причин, він зобов'язаний повернути господарству житловий будинок або відшкодувати витрати на його будівництво, але відповідач не виконав ці умови по договору, звільнився з роботи без поважних причин і добровільно не повернув господарству витрати на будівництво будинку. Посилаючись на такі обставини позивач просив задовольнити позовні вимоги.
2
Рішенням суду від 25 жовтня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суд невірно встановив обставини по справі, дав їм невірну оцінку і не застосував необхідний матеріальний закон. Висновок суду, про те, що умови по договору між позивачем і ОСОБА_1від 30 грудня 1999 року виконувалися і що ВАТ „Птахофабрика „Лозуватська" є неналежним позивачем, не відповідає встановленим обставинам. Крім того, суд не дав оцінки порушенням Типового договору від 30.12.1999 року зі сторони відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, згідно запису за № 1-6, 10, 11 у вкладиші до його трудової книжки, працював на Лозоватській птахофабриці, яка була реорганізована у ВАТ „Птахофабрика „Лозуватська" в липні 1997 року, на робочих професіях в період з 13.05.1991 року по 26.12.2001 року і в період з 28.09.2002 року по 30.092002 року. Звільнився за власним бажанням 30.09.2002 року.
30 грудня 1999 року відповідач ОСОБА_1як працівник уклав з ВАТ „Птахофабрика „Лозуватська" Типовий договір про передачу йому житлового будинку з надвірними будівлями у власність вартістю 67982 грн. 41 коп.3 виплатою господарству 13596 грн. у рахунок часткового повернення витрат на його будівництво протягом 20 років щомісячно рівними долями, тобто до 2019 року по 170 грн.
Згідно п. 4 зазначеного Типового договору, якщо працівник, якому передано будинок, вибуває із господарства або залишає роботу в господарстві без поважних причин до закінчення 20-річного строку починаючи з дня вселення, він зобов'язаний:
або здати господарству побудований будинок з надвірними будівлями, при цьому господарство повертає працівнику суми виплачені ним за будинок;
або відшкодовує господарству витрати на будівництво житлового будинку з надвірними будівлями, проведених за рахунок господарства.
Відповідач ОСОБА_1., після укладення Типового договору від 30.12.1999 року, прийняв житловий будинок з надвірними будівлями та виплачував господарству витрати на будівництво до червня 2004 року, сплативши за зазначений період 1803 грн. (а.с. 36).
Рішенням виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30 січня 2004 року №29 визнано за відповідачем ОСОБА_1право власності на житловий будинок та літню кухню по вул. Комсомольська в с. Лозуватка і на підставі цього рішення було видано свідоцтво про право власності на цей житловий будинок і літню кухню серіяНОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1.
Рішенням виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30 січня 2004 року № 26 було присвоєно поштову адресу житловому будинку ОСОБА_1- АДРЕСА_1
Районний суд виходячи із зазначених вище обставин та матеріалів справи дійшов висновку, що Типовий договір від 30 грудня 1999 року не міг бути укладеним на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року з наступними змінами та
3
доповненнями і Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року з наступними змінами та доповненнями, оскільки позивач не являвся суб'єктом приватизації та не надав право установчих документів на своє ім'я про належність йому на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями.
На підставі такого висновку районний суд відмовив позивачу ВАТ "Птахофабрика "Лозуватська" в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що такий висновок районного суду не відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи, а тому, рішення районного суду, відповідно до п.3 і 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Згідно п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним Кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Типовий договір від зо грудня 1999 року був укладений між позивачем і відповідачем на строк 20 років, продовжує діяти, а тому, при вирішенні позовних вимог про розірвання цього договору застосовуються правила ЦК України (2004 року).
Зміна або розірвання договору, як зазначено в ч.1, 2 ст. 651 ЦК України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно умов Типового договору про передачу житлового будинку з надвірними будівлями у власність від 30 грудня 1999 року, працівник ВАТ "Птахофабрика "Лозуватська" ОСОБА_1після отримання у свою власність житлового будинку з надвірними будівлями зобов'язався сплатити господарству 20% витрат на його будівництво протягом 20 років і працювати в господарстві до закінчення дії договору. В разі залишення роботи в господарстві без поважних причин, працівник повертає господарству житловий будинок з надвірними будівлями або повертає витрати на його будівництво.
Факт звільнення відповідача 30.09.2002 року за власним бажанням, тобто без поважних причин, припинення з 01 червня 2004 року сплати щомісячних платежів у часткове відшкодування витрат позивача на будівництво житлового будинку з надвірними будівлями, свідчить про те, що відповідач порушив умови Типового договору від 30 грудня 1999 року. У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань, викладених в п.4 Типового договору від 30 грудня 1999 року, позивач не отримує щомісячно від відповідача встановлену суму у часткове відшкодування витрат на будівництво житлового будинку та надвірних будівель переданих йому у власність, колегія суддів оцінює як істотне порушення відповідачем умов зазначеного договору.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання Типового договору від 30 грудня 1999 року підлягають задоволенню на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України (2004 p.).
4
Оскільки відповідач в період дії Типового договору від 30.12.1999 року став власником житлового будинку та літньої кухні у встановленому законом порядку, виконував ремонтні роботи будинку за свої кошти та мешкає у цьому будинку із сім'єю, колегія суддів вважає необхідним на підставі ч.2 п.4 Типового договору від 30.12.1999 року стягнути з відповідача на користь позивача витрати на будівництво житлового будинку та надвірних будівель в сумі 67982 грн. 41 коп.3а відрахуванням 1803 грн., які були сплачені відповідачем позивачу за період з 30.12.1999 року по 01 червня 2004 року, тобто підлягає стягненню 66179 грн. 41 коп. (67982 грн. 41 коп. - 1803 грн.). Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України витрати на судовий збір в розмірі 661 грн. 8о коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Доводи відповідача про те, що він отримав від позивача незакінчений будівництвом житловий будинок і що він повернув позивачу його фактичні затрати на будівництво житлового будинку і за свої кошти добудував житловий будинок, став його законним власником на підставі рішення виконкому Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 30 січня 2004 року №29 та звільнився за власним бажанням у зв'язку з банкрутством позивача, спростовуються встановленими обставинами, Типовим договором від 30.12.1999 року, іншими матеріалами справи та постановою Господарського суду Дніпропетровської від о8 серпня 2005 року про визнання ВАТ „Птахофабрика „Лозуватська" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, яка подовжена до 29 липня 20о8 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2008 року.
Керуючись ст. ст. 303, 308, п.3, 4 ч.1 ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства Птахофабрика „Лозуватська" - Вернигори Володимира Петровича задовольнити частково.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2007 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Типовий договір від 30 грудня 1999 року, укладений між ВАТ „Птахофабрика „Лозуватська" і ОСОБА_1- працівником ВАТ „Птахофабрика „Лозуватська", по якому товариство передало, а працівник прийняв житловий будинок за АДРЕСА_2, вартістю 67982 грн. 41 коп. розірвати.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1на користь ВАТ „Птахофабрика "Лозуватська" витрати на будівництво житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 квартал в сумі 66179 грн. 41 коп. та витрати на сплату судового збору в сумі 661 грн. 90 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.