Справа № 1202/291/2012
2-а/407/14/13
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2013 року 15 година 25 хвилин м.Антрацит
Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
головуючого - судді Керімова Р.В.
при секретарі Степаненко Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Антрацит адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про визнання незаконним рішення № 260 від 05 жовтня 2011 року та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про визнання незаконним рішення № 260 від 05 жовтня 2011 року та зобов’язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка ОСОБА_1 послалася на те, що 28 вересня 2011 року вона звернулася з письмовою заявою та відповідними документами в УПФУ в м. Антрацит Луганської області, (правонаступник - УПФУ в м. Антрацит і Антрацитівському районі Луганської області), про перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2. 05 жовтня 2011 року рішенням УПФУ № 260, яке їй було вручено 10 жовтня 2011 року, їй відмовлено в переході на пенсію з посиланням на те, що не встановлено факт втрати нею джерела засобів до існування після смерті чоловіка, який необхідно встановлювати в судовому порядку. Вважає, що рішення УПФУ про відмову їй у перерахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника незаконне, тому підлягає скасуванню.
Просить визнати незаконним та відмінити рішення № 260 від 05.10.2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про перехід на пенсію у зв’язку із втратою годувальника після смерті 17.07.2003 року її чоловіка ОСОБА_2 та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області перевести її з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника у зв’язку із втратою джерела засобів до існування після смерті її чоловіка з 28.09.2011 року.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримує, посилаючись на вищенаведені обставини, просить задовольнити їх у повному обсязі. Пояснила, що згідно з абзацем 2 ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» батьки й чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. В абзаці 2 п.2. ч.3 ст. 36 даного Закону встановлено, що члени родини померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом коштів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням перейти на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. У п.18 Порядку надання й оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою УПФУ від 25 листопада 2005 року № 221 встановлено, що як документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів родини, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування. В абзаці 3 п.18 Порядку встановлено, що для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника необхідна довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від померлого годувальника допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. Виходячи із правил Порядку, для підтвердження факту втрати джерела засобів до існування для призначення пенсії по втраті годувальника необхідно надати довідку з місця проживання, завірену відповідним органом або організацією. Для підтвердження даного факту нею в УПФУ була надана довідка, яка видана ДП «Злагода» 11 вересня 2011 року про те, що на момент смерті - 17 липня 2003 року - її чоловіка ОСОБА_2, вона проживала разом з ним однією родиною і основним та постійним джерелом засобів до існування була допомога померлого чоловіка. Довідка завірена відповідним чином. В абзаці 4 п.18 Порядку встановлено, що у випадку неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється в судовому порядку. Таким чином, вона вважає, що відповідач незаконно відмовив їй у переході на пенсію чоловіка у зв'язку із втратою годувальника, оскільки факт втрати джерела засобів до існування підтверджений довідкою, яка видана організацією, що має на це право, тому її позовні вимоги підлягають задоволенню.
Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3, який діє на підставі угоди про надання юридичних (адвокатських) послуг від 21.01.2012 року та ордеру, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності № 2 від 11.02.2013 року, - в судовому засіданні вимоги позивачки ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на те, що згідно зі ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Відповідно до частини 2 зазначеної статті непрацездатними членами сім’ї вважаються чоловік (дружина), якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (для жінок, які народилися до 30 вересня 1956 року включно – 55 років). До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частини 2 ст. 36 Закону (тобто наявність однієї з умов – досягнення пенсійного віку (для жінок, які народилися до 30 вересня 1956 року включно – 55 років) чи наявність інвалідності є обов’язковою), якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Оскільки заявниця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті чоловіка ОСОБА_2 (17.07.2003 року) не досягла встановленого Законом пенсійного віку – 55 років і інвалідом визнана не була (тобто, не була непрацездатною), то вона не може вважатись такою, що знаходилась на утриманні померлого годувальника. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 36 Закону, батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Таким чином, умовою для призначення ОСОБА_1 пенсії у зв’язку із втратою годувальника є встановлення в судовому порядку факту втрати джерела засобів до існування, про що і було їй роз’яснено листом управління від 03.08.2011 № 7733/02-12. Вважає рішення УПФУ № 260 від 05.10.2011 року законним та просить відмовити позивачці у задоволенні позову.
Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повно і всебічно з’ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Свідок ОСОБА_5, яка працює юристом ДП «Злагода» ЖЕК № 3 УЖКГ Антрацитівського міськвиконкому, у судовому засіданні пояснила, що ДП «Злагода» видає довідки про склад членів родини померлого, які разом проживали або були зареєстровані на час смерті, але відомості до зазначених довідок заносяться зі слів близьких родичів, в даному випадку, довідка ОСОБА_1 була видана їй на підставі наданої нею копії свідоцтва про смерть її чоловіка, а також її стверджень, що основним джерелом засобів до існування була допомога померлого чоловіка. В довідці не було зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка, після смерті якого втратила джерело засобів до існування, бо працівниками ДП «Злагода» фактично не перевіряються обставини спільного життя подружжя, в тому числі перебування кого-небудь з них на утриманні іншого. Довідка з місця проживання тільки підтверджує факт реєстрації або проживання ОСОБА_1 з померлим чоловіком на час смерті останнього.
Свідок ОСОБА_6, яка працює інспектором з обліку та реєстрації населення ДП «Злагода» ЖЕК № 3 УЖКГ Антрацитівського міськвиконкому, у судовому засіданні пояснила, що дійсно видала довідку про те, що ОСОБА_1 на день смерті чоловіка ОСОБА_2 проживала з ним разом та була зареєстрована, а також вели спільне господарство та основним і постійним джерелом засобів до існування була допомога померлого чоловіка, але видала вона цю довідку на підставі стверджень ОСОБА_1, факт перебування на повному утриманні чи одержання від померлого годувальника допомоги ніхто не перевіряв, будь-яких доказів перебудування на утриманні у померлого чоловіка, разом з яким була зареєстрована, позивачка не надавала, стверджувати, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 на день його смерті – не може, тому в довідці вона і не вказувала, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка.
Статтею 24 Конституції України встановлена рівність громадян на конституційні права, свободи та рівність перед законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забез печення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати пра цездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим законом визначаються умови набуття права та порядок розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім’ї вважаються чоловік (дружина), якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до п. 18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім’ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення надбавок, компенсації – довідка про перебування на утриманні чи про спільне проживання з заявником; для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника – довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті.
З копії свідоцтва про укладення шлюбу, яке видано 11.02.1978 року Червонопартизанською міськрадою Ворошиловградської області, вбачається, що 11 лютого 1978 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.10).
Згідно з копією довідки ДП «Злагода» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, вели спільне господарство, основним і постійним джерелом засобів до існування була допомога померлого чоловіка (а.с.7).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, що було видане 21 липня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області ОСОБА_2 помер 17 липня 2003 року (а.с.11).
Згідно з копією паспорту ОСОБА_1, який видано 18.08.2011 року Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народилася 28 травня 1956 року в м Червонопартизанськ Луганської області (а.с.12).
На момент смерті чоловіка ОСОБА_2 – ОСОБА_1 не досягла встановленого Законом пенсійного віку – 55 років, інвалідом визнана не була, тобто, дійсно не була непрацездатною, і отже не була на отриманні померлого годувальника, оскільки до членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частини 2 ст. 36 Закону (тобто наявність однієї з умов – досягнення пенсійного віку (для жінок, які народилися до 30 вересня 1956 року включно – 55 років) чи наявність інвалідності є обов’язковою), якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка та втратила джерело засобів до існування після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, який помер 17 липня 2003 року.
Як встановлено у судовому засіданні ДП «Злагода» ЖЕК № 3 УЖКГ Антрацитівського міськвиконкому була видана довідка про те, що ОСОБА_1 на день смерті чоловіка ОСОБА_2 вели з ним спільне господарство та основним й постійним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 була допомога померлого чоловіка, проте, факт перебування на повному утриманні чи одержання від померлого годувальника допомоги ніхто не перевіряв, будь-яких доказів перебудування на утриманні у померлого чоловіка, разом з яким була зареєстрована позивачка, остання не надавала та зазначений факт не перевірявся, довідка була видана зі слів позивачки ОСОБА_1. В довідці не зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка, після смерті якого втратила джерело засобів до існування, бо працівниками ДП «Злагода» фактично не перевіряються обставини спільного життя подружжя, в тому числі перебування кого-небудь з них на утриманні іншого. Довідка з місця проживання тільки підтверджує факт реєстрації або проживання ОСОБА_1 з померлим чоловіком на час смерті останнього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 230 від 05.10.2011 року про відмову ОСОБА_1 в переводі на пенсію у зв’язку із втратою годувальника прийнято законно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 17, 20, 69-72, 159-161, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст. 24, 46 Кон ституції України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про визнання незаконним рішення № 260 від 05 жовтня 2011 року та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в Донецькому адміністративному апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення постанови через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівского
міськрайонного суду ОСОБА_7