21.02.2013 Суддя: Марченко Н. Ю.
Справа № 0551/13750/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
21 лютого 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: головуючої – судді Марченко Н.Ю. при секретарі Бортко Ю.Ю, за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання в Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, -
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду з позовом, позивач просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання в Центрально-Міському районі м. Горлівки на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, 68040 грн., посилаючись на те, що з 1980 року по 2002 рік він працював на шахті ім. Румянцева та шахті ім. Леніна ДП “Артемвугілля” на різних посадах. Через небезпечні та шкідливі умови праці на підприємстві комунальною лікувально-профілактичною установою Донецька обласна клінічна лікарня профзахворювань у нього було виявлено професійне захворювання — вібраційна хвороба та пневмоконіоз, про що складені акти розслідування професійного захворювання від 03.01.2001 року та 12.08.2002 року. Висновком МСЕК від 28.03.2002 року йому первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням — вібраційна хвороба з 24.01.2002 року. При повторному переогляді 04.11.2002 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 25 % за професійним захворюванням — вібраційна хвороба та первинно 35 % за професійним захворюванням — пневмоконіоз. 60 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності за встановленими професійними захворюваннями залишається на даний час. Відповідно до ст. ст. 1, 21, 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” на час виявлення в нього професійних захворювань Фонд був зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду у зв'язку з втратою здоров'я на виробництві. Згідно внесених 23 лютого 2007 року змін до вказаного закону виключено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, але оскільки стійка втрата професійної працездатності встановлена йому до внесення вказаних змін, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на відповідача. Завдана йому моральна шкода полягає в тому, що за наслідками професійних захворювань не може виконувати важку працю, робити різких рухів, піднімати вагу понад 5 кілограмів, постійно відчуває задуху, у зв'язку з чим змінився повсякденний уклад його життя. Моральну шкоду оцінює в 68040 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.12.2012 року, помноженої на 60% втрати працездатності. Такий розмір моральної шкоди визначений ним з урахуванням встановлених обмежень стійкою втратою працездатності, триваючих наслідків професійного захворювання, встановлення йому третьої групи інвалідності.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав за наведених у позові підстав.
Представник відповідача — Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в Центрально-Міському районі м. Горлівки ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві виключений Законом № 717-V від 23.02.2007 року. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди не доведений, оскільки має бути висновок МСЕК про спричинення моральної шкоди. Довідка МСЕК про встановлення відсотку стійкої втрати працездатності не є доказом спричинення моральної шкоди. Позивач моральну шкоду не обґрунтував. Крім того, відшкодування моральної шкоди позивачу має покладатися безпосередньо на власника підприємства. Також позивачем пропущений строк звернення до суду. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що позивач працював на шахтах Державного підприємства вугільної промисловості “Артемвугілля” в період з 01.09.1980 року по 04.11.2002 року, звільнений за ст. 40 ч. 2 КЗпП за станом здоров'я, що підтверджено записами у трудовій книжці.
Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 3 січня 2001 року позивачу встановлено професійне захворювання — вібраційна хвороба І-го ступеню (вегето-сенсорна поліневропатія), яке виникло внаслідок тривалого багаторазового впливу локальної вібрації небезпечних параметрів.
Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 12 серпня 2002 року позивачу встановлено професійне захворювання — пневмоконіоз, ускладнений хронічним обструктивним бронхітом ІІ ступеню, яке виникло внаслідок тривалого багатократного впливу вугільного пилу на органи дихання.
Висновком МСЕК від 28.03.2002 року позивачеві первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25 % за професійним захворюванням — вібраційна хвороба, що підтверджується копією виписки з акту огляду у МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 28.03.2002 року.
Висновком МСЕК від 04.11.2004 року позивачеві встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 60 % за сукупністю: 25% втрати працездатності за професійним захворюванням — вібраційна хвороба та первинно — 35 % за професійним захворюванням пневмоконіоз, що підтверджується копією виписки з акту огляду у МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 04.11.2002 року.
Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (в редакції, що діяла на час, коли вперше позивачеві була встановлена стійка втрата професійної працездатності) у випадку наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду. При заподіянні трудовим каліцтвом, професійними захворюваннями моральних страждань у відповідача виникає обов'язок, встановлений ст. 28 названого Закону по відшкодуванню моральної шкоди застрахованому.
Частиною 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що одним з документів, необхідних для розгляду справи про страхові виплати є медичний висновок (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). У той же час у відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода може, зокрема, полягати у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.01.2004 р. /п. 4.1/ зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіює йому моральні та фізичні страждання. У зазначеному рішенні Конституційний Суд України роз'яснив, що положення ч. 3 статті 34 Закону необхідно розуміти як визначення порядку, процедури і розмірів відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише при відсутності втрати професійної працездатності.
Позивач втратив професійну працездатність за професійними захворюваннями. Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновками МСЕК про встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, а тому необхідність додавати ще будь-які додаткові висновки МСЕК щодо спричинення моральної шкоди відсутня та доводи відповідача з цього приводу не можуть бути прийняті до уваги.
Пунктом 27 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Статтею 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України передбачено, що закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Моральна шкода позивачу спричинена до 1 січня 2006 року та правовідносини по її відшкодуванню виникли до набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, тому доводи представника відповідача в цій частині не можуть бути прийняті до уваги. За цієї ж причини не впливає на висновки суду те, що дія відповідних норм згаданого Закону України зупинялася Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а в подальшому Законом України від 23.02.2007 року взагалі ці норми виключені із названого Закону.
За цих обставин, суд вважає, що обов’язок по відшкодуванню позивачеві моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, покладений на відповідача.
З позовної заяви та доданих медичних документів вбачається, що внаслідок отриманих професійних захворювань, позивач відчуває слабкість, кашель, болі в грудній клітині, головокружіння, задишку при ходьбі, періодичні болі в області серця, а також, що змінився образ його життя: позбавився можливості виконувати важку працю, вимушений постійно проходити курси лікування, що потребує від нього додаткових зусиль для організації його життєдіяльності.
Згідно зі ст. ст. 23, 1168 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.
Дослідженні судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням позивачем трудових обов’язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв’язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження, тому суд дійшов висновку про доведеність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Згідно ст. 268 ч. 1 п. 3 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність вимушених змін у подальшій трудовій діяльності та життєвих стосунках, потребу в постійному проходженні курсів лікування у медичних закладах, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову у вигляді одноразового відшкодування в розмірі 18000 грн.
Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання в Центрально-Міському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, 18000 (вісімнадцять тисяч) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Ю. Марченко