248/4387/13-ц
2/248/1564/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Носовскої ЛО
при секретарі - Тарасової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,-
ВСТАНОВИВ:
29 травня 2013 року позивачка звернулася в суд позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дружини, який уточнила, та в якому просить стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця до досягнення дітьми – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до 23 лютого 2015 року.
Позов мотивує тим, з відповідачем знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох малолітніх дітей. З відповідачем проживають окремо, діти мешкають з нею, проте відповідач не виконує свої обов’язки з утримання родини, не забезпечує її , як дружину. Вона не працює, так як зайнята доглядом за дітьми, у зв’язку із чим потребує матеріальної допомоги від відповідача. Вважає, що відповідач має матеріальну можливість виплачувати на її користь аліменти у розмірі 1/6 частини доходу до досягнення дітьми трирічного віку, оскільки він працює, отримує заробітну плату, інших утриманців не має.
Відповідач в судове засідання не з,явився по невідомим причинам, про час слухання справи повідомлялися належним чином, від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутності. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ст..224 ЦПК України.
Відповідача було допитано за судовим дорученням, та з журналу судового засідання Шевченківського районного суду міста Києва углядається, що відповідач позов не визнав через негідну поведінку дружини. Бажає, щоб його повідомили про слухання справи у Харцизькому міському суді.
Відповідач також надав заяву, в якій виклав свої заперечення на позовну заяву та в якій зазначив, що не визнає позовні вимоги відповідно до вимог ст..75 ч5 СК України,оскільки позивачка негідно поводилася у шлюбних відносинах, а саме, знаходячись у стані вагітності залишила їх спільне місце проживання у місті Києві, та поїхала до своєї матері у місто Іловайськ. Він неодноразово приїжджав за дружиною та дітьми в місто Іловайськ, проте відповідачка відмовлялась повертатись до нього. Після скандалу 10 травня 2013 року йому вдалось забрати дітей та дружину у місто Києв, проте вже 14 травня 2013 року дружина без його відома втекла з дітьми до матері у місто Іловайськ, забравши при цьому свої речі та речі дітей, а також усі гроші та цінні речі, які знаходились у квартирі. У зв’язку із зникненням дружини та речей він був вимушений звертатись до органів МВС , які порушили кримінальну справу у зв’язку із зникненням його дружини та дітей. Тільки 20 червня 2013 року, після того, як дружина приїхала до міста Києва для збору документів для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, йому стало відомо, що вона разом з дітьми переховується у місті Іловайську. Вважає, що позивачка негідно поводилась та поводиться у шлюбних відносинах, оскільки не бажала проживати разом із ним,незважаючи на його спроби, позбавляючи при цьому його спілкування з дітьми, у зв’язку із чим не має права на утримання. Крім того, зазначає, що виплата аліментів на утримання дружини значно зменшить його можливість допомагати дітям.
Позивачка після заперечень відповідача зазначила, що гідно поводила себе у шлюбі з відповідачем, поважала його, піклувалась про чоловіка і знаходячись на відстані від нього. Причиною того, що вона залишила спільне з відповідачем місце проживання у місті Києві, та стала проживати у місті Іловайську , зазначає ускладнені житлові умови, в яких вони з відповідачем знаходились, не маючи власного житла , та проживаючи у двокімнатній квартирі з батьками відповідача, який на мав змоги поліпшити якість їх
проживання, та постійно знаходився на роботі, не надаючи їй допомогу в догляді за дітьми. Оскільки вона знаходилась у стані фізичного та морального виснаження, а з боку чоловіка відчувала небажання й нерозуміння труднощів, які вона випробовувала, доглядаючи двох малолітніх дітей, вона була вимушена поїхати до матері в місто Іловайськ, про що повідомила чоловіка наступного після від’їзду дня. Крім того, не перешкоджала та не перешкоджає спілкуватись з дітьми чоловікові, який даного бажання не виявляє.
Суд знаходить позов частково обґрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню.
Судом встановлено, що сторони знаходяться в зареєстровану шлюбі з 15 січня 2011 року.
Від спільного життя сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком яких є відповідач.
Згідно ст.84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
З довідки житлового органу углядається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір’ю – ОСОБА_5, та дітьми – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Таким чином, судом встановлено, що разом з позивачкою проживають її малолітні діти, у зв’язку із чим вона має право на матеріальну допомогу від відповідача - батька дітей.
Відповідно до статті 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює у ТОВ «Верітас Епрайзер» міста Києва, його заробітна плата складає 3 662 грн., тобто відповідач має можливість надавати позивачці матеріальну допомогу.
Крім того, ОСОБА_1 звернулася до Харцизького міського суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, та рішенням суду від 28 жовтня 2013 року у зв’язку із визнанням відповідача даного позову з ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини доходу до повноліття дітей.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню на користь позивачки на її утримання, суд враховує матеріальне становище відповідача, який працює, має двох неповнолітніх дітей , на утримання яких на користь позивачки з нього рішенням суду стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини його доходу до повноліття дітей, і вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини його заробітку(доходу) щомісяця, до досягнення дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 23 лютого 2015 року чи до зміни матеріального становища сторін, задовольнивши позовні вимоги частково.
Згідно ст..367 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Ствердження відповідача про те , що позивачка негідно поводилась у шлюбі, не знайшли підтвердження в судовому засіданні . Крім того, посилання відповідача на частину 5 статті 75 Сімейного кодексу України не мають правового значення по даній справі.
Так , частинами 1,2 статті 75 Сімейного кодексу України визначено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Частиною 5 статті 75 (право одного з подружжя на утримання) Сімейного кодексу України визначено, що права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.
Зазначені положення статті 75 Сімейного кодексу України відповідають принципу взаємної матеріальної підтримки саме дружини і чоловіка, і не мають правового відношення до права дружини на утримання у разі проживання з нею дитини, що передбачено статтею 84 Сімейного кодексу України.
У зв’язку із вищевикладеним , суд вважає, що посилання відповідача на негідну поведінку позивачки у шлюбі, не мають відношення до його обов’язку утримувати дружину, з якою проживають діти,
оскільки Законом не встановлено будь-яких умов, при яких позивачка могла б бути позбавлена права на утримання, окрім передбаченої частиною 4 статті 84 СК України умови матеріальної спроможності чоловіка надавати таку допомогу.
Керуючись ст..10, 11, 60, 81,88, 212-215, 224, 226, 367 ЦПК України, ст. 75, 77, 80,84 Сімейного кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 29 травня 2013 року і до досягнення дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 23 лютого 2015 року, чи до зміни матеріального становища сторін.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229,40 грн. ( рр 31218206700088, банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄРДПОУ 34686480, отримувач: УДКСУ у м. Харцизьку ( м. Харцизьк), код платежу 22030001 « Судовий збір ( Державна судова адміністрація України, 050)» символ звітності 206, код ЄРДПОУ суду 02895679).
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2013 року.
Суддя