0544/15543/2012

Пр. №2/243/264/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Якуша Н.В.

при секретарі – Дручиніної О.О.,

з участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Слов’янську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої Комунальне підприємство «ЖЕК-7», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті залиття квартири, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2012 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до суду до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті залиття квартири, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що вона є власницею квартири № 112, розташованої за адресою: м. Слов’янськ, Донецької області, вул. Комунарів, буд. 36. Квартира належить їй на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 13.11.2006 року. З 2007 року по 26.09.2012 року її квартиру неодноразово було залито водою через недбалість відповідача, який проживає поверхом вище у квартирі №118. Відповідно до Акту №245 від 26.09.2012 року наслідком затоплення, яке мало місце 27.07.2012 року є прогниття штуцера розводки з вентелем в квартирі АДРЕСА_1. Як наслідок, вода залила стіни та стелю кухні, ванної кімнати та коридору, зали, що спричинило провисання шпалер, вода також потрапила до електропроводки, що призвело до замикання. Зазначала, що відповідні пошкодження квартири відбулися через недбалість та з вини відповідача. Діями відповідача їй також спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000,00 грн., оскільки після затоплення квартири, вона переживає душевні та фізичні страждання, квартира потребує значних витрат та додаткових фізичних зусиль, її звичне життя у квартирі було порушене. Вона є інвалідом першої групи. Оскільки відповідач відмовляється відшкодовувати у добровільному порядку спричинену ним шкоду, тому вона просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду у сумі 15168,00 грн. відповідно до локального кошторису КП «БТІ» від 23.10.2012 року та моральну шкоду у сумі 10000,00 грн., а також понесені судові витрати на експерта – 400 грн., судовий збір у сумі 321 грн. 90 коп., витрати по складанню позовної заяви в сумі 500 грн.

Ухвалою суду від 19 лютого 2013 року Комунальне підприємство «ЖЕК №7» було залучено до справи в якості третьої особи (а.с.76).

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з’явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином.

           В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі Довіреності № 42 від 08 січня 2013 року (а.с.53 ) позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі, навела доводи, аналогічні зазначеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з’явився, належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.71).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі Ордеру та Договору на представництво інтересів від 11 лютого 2013 року (а.с.69,70), заперечував проти позову, мотивуючи тим, що місце аварії в квартирі АДРЕСА_2 знаходиться на внутрішньо будинковій системі водопостачання, а тому посилаючись на Постанову КМУ «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 1 червня 2011 року №869, в якому зазначено, що внутрішньо будинковою системою від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) зазначав, що ОСОБА_4 не завдав шкоди позивачу, а шкода їй завдана внаслідок бездіяльності КП «ЖЕК №7», яке не здійснювало в межах встановлених строків технічне обслуговування та капітальний ремонт внутрішньобудинкових систем холодної води. Крім того, в позові та в звіті про оцінку майна Н-426 зазначається, що залиття квартири №112 відбувалось неодноразово з вини відповідача, однак будь –яких доказів цього позивач не наводить. Також зазначав, що звіт про оцінку шкоди був здійснений не на підставі акту про залиття від 26.09.2012 року, оскільки відповідно до акту розмір пошкодженої плитки на кухні складає 2,5 кв.м., в інших приміщеннях квартири №112 про пошкоджену плитку не згадується, а оцінювач здійснював розрахунок із площі пошкодженої плитки 31 кв.м. на кухні, ванній, туалеті.

Представник третьої особи Комунального підприємства «ЖЕК №7» ОСОБА_5, який діє на підставі Довіреності від 04.01.2013 року №3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, та пояснив, що 27.06.2012 року о 6 год. 50 хвилин ранку сталася аварія в квартирі відповідача №118 в буд. №36 по вул. Комунарів м. Слов’янська. До них звернулась позивач з заявкою про залиття. О 7 ранку вода була відключена по всьому будинку і її не включали то дзвінка ОСОБА_4, який підтвердив усунення недоліків в трубі. Зазначав, що Акт про залиття був складений пізніше та без участі відповідача, оскільки що відповідач не пускав до себе ні робітників ЖЕК№7 ні позивача, огляд квартири №118 проведений не був. Вказував, що балансоутримувачем будинку №36 по вул. Комунарів є КП «ЖЕК №7». Ніхто з квартири №118 до КП ЖЕК №7 з заявками не звертався, доступу до квартири не надавали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що є зведеним братом відповідача по справі. 27 липня 2012 року від свого брата ОСОБА_4 він дізнався, що його днем раніше з роботи забрала швидка допомога, оскільки він погано себе почував і що йому зателефонувала сусідка і сказала, що він її заливає. Свідок зазначив, що оскільки портфель брата разом з ключами від вхідних дверей квартири залишився на його роботі, то він відразу туди поїхав, забрав ключі та направився до квартири ОСОБА_4, яка знаходиться на вул. Комунарів. Відкривши квартиру він нічого особливого там не помітив. Він спустився на поверх нижче до сусідки та оглядаючи її квартиру він помітив лише маленьку пляму на стелі на кухні. Потім він разом з сусідкою піднялися до нього і вона пересвідчилась, що води в квартирі ОСОБА_4 не має. Але він все ж таки вирішив викликати слюсаря з ЖЕКу та для цього туди зателефонував. Оскільки слюсар не йшов, то він пішов до приміщення ЖЕК №7 та особисто зробив заявку та викликав слюсаря у квартиру брата. Оглядаючи трубу - стояк в туалеті квартири АДРЕСА_3, що належить його брату, слюсар дуже сильно розшатав її та від цього стався розрив у місці зварки стояка зі штуцером і побігла вода. Слюсар відразу перекрив воду в домі та тільки в понеділок відремонтував поломку. На питання суду не зміг пояснити звідки взяв номер телефону ЖЕК №7 та плутався в свідченнях стосовно приміщення ЖЕК №7, оскільки спочатку казав, що слюсаря знайшов на першому поверсі приміщення, а потім зазначав, що відразу пішов на другий поверх, де сиділи дівчата за комп’ютерами та оформили його виклик.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона мешкає в сусідньому

під’їзді по вул. Комунарів, буд. 36 в квартирі №178. В липні 2012 року їй зателефонувала ОСОБА_3 та попросила допомогти зібрати в квартирі воду, оскільки її затопив сусід зверху. Прийшовши до позивача вона побачила, що зі стелі л’ється вода, шпалери повідпадали, плитка на кухні відстала. Стосовно неодноразовості залиття пояснювала, що зі слів ОСОБА_3 їй це відомо, але точно вона цього не знає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що мешкає в сусідньому під’їзді по вул. Комунарів, буд. 36 в квартирі №66. Одного дня, в липні 2012 року вона сиділа біля під’їзду позивача і в цей момент вибігла донька ОСОБА_3, яка спитала чи не бачила вона ОСОБА_4, оскільки з квартири останнього до оселі її матері л’ється вода. Стосовно неодноразовості залиття пояснювала, що зі слів ОСОБА_3 їй це відомо, але точно вона цього не знає.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власницею квартири №112, розташованої за адресою: м. Слов’янськ, Донецька область, вул. Комунарів, буд. 36, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.2006 року (а.с.30).

У зв’язку з затопленням квартири позивача № 112 з квартири №118, в коридорі на стелі та стінах повністю пошкоджені шпалери, площа згідно інвентаризаційної справи. На кухні пошкоджені шпалери повністю, площа згідно інвентаризаційної справи. Пошкоджені плітка 2,5 кв.м. В туалеті та в ванній повністю роздута стеля загальною площею 3 кв.м. Причиною затоплення стало прогниття штуцера розводки з вентелем в квартирі АДРЕСА_1. Вказані обставини висвітлюються Актом обстеження квартири №245 від 26 вересня 2012 року будинку № 118 по вул. Комунарів міста Слов’янська, який було складено головним інженером КП „ЖЄК-7”- за участю інженера КП «ЖЕК №7» ОСОБА_9, слюсаря сантехніка ОСОБА_10, сусіда з квартири №66 ОСОБА_11 та з квартири №56 ОСОБА_12 (а.с.7).

Позивач ОСОБА_3 ініціювала проведення незалежної оцінки нерухомого майна щодо вартості збитку, нанесеного квартирі внаслідок залиття, відповідно до Договору №426 від 06 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно Висновку №Н-426 КП «Бюро технічної інвентаризації» щодо оцінки майна та визначення шкоди у квартирі АДРЕСА_4, який відповідно до Сертифікату №11581/11 суб’єкта оціночної діяльності від 01.04.2011 року має право оцінювати об’єкти у матеріальній сфері - ринкова вартість шкоди у квартирі АДРЕСА_4, спричиненого в результаті залиття водою із вище розміщеної квартири №118 всього складає 15168 грн. (а.с.11-23).

Дане експертне дослідження, проводилось на підставі Акту про залиття від 26.09.2012 року, виданого КП «ЖЕК №7» в результаті візуального обстеження квартири АДРЕСА_4.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, було надано всі можливості для подання необхідних клопотань про призначення експертиз та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи

Представник відповідача по справі в судовому засіданні не заявляв клопотань про призначення експертизи для встановлення розміру шкоди, завданої квартирі позивача в результаті залиття.

Тому, у розумінні належності та допустимості доказів, суд вважає вищезазначений експертний висновок, належним доказом, який визначає розмір матеріального збитку, та не спростовуєтьсь будь-яким іншим.

Крім того, представник відповідача заперечував, що саме ОСОБА_4 повинен нести відповідальність за пошкодження майна позивача, оскільки затоплення в квартирі №112 сталося з вини ЖЕК №7.

Суд однак не може погодитись з такими доводами. Так ст. 13 ЗУ «Про житлово -комунальні послуги»передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідач посилається на те, що саме КП «ЖЕК №7» який є виконавцем житлово-комунальних послуг несе відповідальність за завдану шкоду. Виходячи із встановлених обставин та наведеної вище норми закону, з такими доводами погодитись не можна, оскільки КП «ЖЕК №7»є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від17.05.2005року, зазначено, що утримання будинків і прибудинкових територій—господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Разом з тим відповідно до ч.3 п.2,4,8,9 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме споживач зобов’язаний : своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

- за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

- дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

- своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 25.12.2002 року ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_5 (а.с.110).

Таким чином наведене свідчить про те, що саме відповідач ОСОБА_4, як власник квартири АДРЕСА_6, повинен був вживати заходів до належного утримання належного йому приміщення та технічного обладнання, що знаходиться в ньому.

Відповідно до ст. 322 ЦК України - власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином тягар утримання належного відповідачу майна, квартири, лежить саме на ОСОБА_4, а тому відповідальність за завдану шкоду повинне нести саме він.

Посилання представника відповідача за допомогою фототаблиць та диску з фотографіями, приєднаних до матеріалів справи, на конкретне місце в системі водопостачання в квартирі №118 в

будинку №36 по вул. Комунарів м. Слов’янськ, руйнування якого стало причиною залиття квартири АДРЕСА_7, суд не може вважати належним доказом, оскільки крім схематичних зображень на малюнках ніякими об’єктивними доказами свої міркування відповідач не підтвердив.

Крім того, посилаючись на винуватість КП «ЖЕК №7», оскільки останні халатно ставились до утримання внутрішньобудинкових інженерних мереж, відповідач не надав суду доказів того, що звертався до КП «ЖЕК №7» з вимогою про усунення наслідків їх бездіяльності, через яке сталося залиття квартири №112, а також не довів, що взагалі звертався до житлової організації з заявами про проведення ремонтних робіт внутрішньобудинкових інженерних мереж, які знаходяться в межах його квартири.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто законодавцем передбачено існування презумпції винності особи, яка на думку позивача завала шкоду.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, було надано всі можливості для подання необхідних клопотань про призначення експертиз та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи

Представник відповідача по справі в судовому засіданні не заявляв клопотань про призначення експертизи для встановлення причини аварії в квартирі АДРЕСА_8.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Підставами для задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: факт наявності майнової шкоди; вина особи; неправомірність дій особи; безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між майновою шкодою та протиправними діями особи.

Суд вважає доведеним винність відповідача ОСОБА_4 в тому, що виникла аварійна ситуація внаслідок чого сталося затоплення квартири відповідача.

Суд ставиться критично до свідчень свідка ОСОБА_6, оскільки вони суперечать дійсності в частині його пояснень про особистий виклик ним слюсаря з ЖЕК №7, бо він не вірно описав приміщення ЖЕК №7, в якому він нібито був.

З пояснень представника ЖЕК №7 вбачається, що вони взагалі не займають другий поверх приміщення по пров. Комсомольскому, 23 у м. Слов’янськ, а слюсаря знаходяться в іншому місці.

Крім того, згідно долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово не допускав в належну йому квартиру працівників ЖЕК №7 з приводу здійснення ними періодичного огляду комунікацій в його квартирі (а.с.83-86), доказів звернення ОСОБА_13 до КП «ЖЕК №7» в матеріалах справи відсутні.

Наданні в судовому засіданні копії виписки з історії хвороби №9684, виписний епікриз із історії хвороби №960, листки непрацездатності на ім’я ОСОБА_4 не узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_6, бо як вбачається з його свідчень 27 липня 2012 року від свого брата ОСОБА_4 він дізнався, що його днем раніше з роботи забрала швидка допомога та відвезла у м. Донецьк у відділення невідкладної кардіології та тромболізіса, оскільки він погано

себе почував. Крім цього, свідок зазначив, що оскільки портфель брата разом з ключами від вхідних дверей квартири залишився на його роботі, то він відразу туди поїхав, забрав ключі та направився до квартири ОСОБА_4, оскільки останній повідомив, що сусідка скаржиться на залиття водою.

Як вбачається з виписки історії хвороби №9684, яка не містить жодної печатки медичної установи, ОСОБА_4 потрапив в Інститут невідкладної та поновленої хірургії у м. Донецьку 26.07.2012 року, а з листка непрацездатності вбачається, що з 23.07.2012 року по 01.08.2012 року відповідач перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні м. Слов’янськ.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності,яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 за N 532/274/136-ос/1406 в п 3.6. вказано, що у графі "Перебував у стаціонарі" зазначаються дати госпіталізації та виписки зі стаціонарного відділення.

Тобто, в разі переведення ОСОБА_4 до лікарні в м. Донецьк 26.07.2012 року (а.с.106) про це лікарем повинні були бути зроблені відповідні відмітки в листку непрацездатності серії АВХ №688606 (а.с.117), але останні відсутні.

Неузгодженість пояснень свідка ОСОБА_6 стосовно його особистої присутності 27.07.2012 року у квартирі відповідача, оскільки ОСОБА_4 за день до цього потрапив до лікарні; виклику ним працівника ЖЕК №7, в результаті необережних дій якого стався прорив труби в квартирі АДРЕСА_9, та докази, якими він та представник відповідача це підтверджували, ставить їх під сумнів та не приймаються судом як належні та допустимі.

Вирішуючи питання про розмір завданих збитків, суд виходить з того, що завдана майнова шкода відшкодовується в повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З наданих суду доказів вбачається, що позивачу завдано шкоду залиттям приміщення квартири, та вартість ремонтно-відновлюваних робіт із урахуванням вартості матеріалів складає, згідно висновків щодо оцінки майна Н-426-15168 грн.

Однак, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи вимоги позивач послався на вищезазначений висновок, що судом приймається як доказ.

Разом з тим відповідач не погоджуючись із зазначеним висновком посилається на те, що дані про об’єм ремонтно-відновлюваних робіт завищений та не підтверджений фактичним затопленням згідно акту огляду.

Суд погоджується з такими доводами представника відповідача.

Так відповідно до акту огляду №245 від 26.09.2012року, складеного представниками КП ЖЕК №7, встановлено, що при огляді квартири № 112 розташованої у будинку №36 по вул. Комунарів, виявлено залиття в коридорі - на стелі та стінах повністю пошкоджені шпалери, площа згідно інвентаризаційної справи. На кухні пошкоджені шпалери повністю, площа згідно інвентаризаційної справи. Пошкоджені плітка 2,5 кв.м. В туалеті та в ванній повністю роздута стеля загальною площею 3 кв.м.

Відповідно до висновку №Н-426, вбачається, що огляд квартири № 112 здійснювався спеціалістом за участі замовника ОСОБА_3, при цьому до уваги приймався вищезазначений акт огляду. Спеціалістом було виявлено сліди залиття квартири в тих же розмірах, що зазначені в акті огляду від 26.09.2012 року, крім площі заміни плітки у квартирі.

Так, у своєму висновку зазначаючи обсяг заміни облицювальної плитки в пошкодженій квартири, оцінювач зазначає розмір більший ніж зазначено в акті огляду та виявляє пошкодження плитки в інших приміщеннях, у зв’язку з цим суд вважає висновок в цій частині необґрунтованим, оскільки підстав для заміни 31,0 кв.м. плитки, а саме в кухні, ванній, туалеті відповідно до встановлених пошкоджень в Акті №245 від 26.09.2012 року не має.

Позивачем та її представником не надано доказів, які б підтвердили необхідність зміни облицювальної плитки у ванній кімнаті та туалеті.

З урахуванням того, що до загальної вартості спричиненої шкоди не додавати витрати по розборці стін ванної кімнати та туалету від плитки на суму 541 грн. (а.с.25) та обліцовки стін ванної та туалету новою плиткою на суму 3591 грн. (а.с.25), вартість самої плитки для ванної та туалету на 28,5 кв.м. – 1767 грн. (а.с.26 зворотна сторона), то вартість ремонтно-відновлюваних робіт відповідно до оцінки буде складати 9269 грн.

Підстав для застосування приписів ст.1193 ЦК України судом не встановлено, доказів для застосування цієї норми відповідачами не надано.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. відповідно до приписів ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна.

На підставі ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, що заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а так само з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (майнової) шкоди» встановлено, що відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, а саме, що місцем події є оселя позивача, в якій вона мешкає; глибину її фізичних та душевних страждань, а саме знаходження позивача у несприятливих для проживання умовах, порушення її звичного способу життя, необхідністю використання нею додаткових зусиль для повернення квартири у первісний стан та враховуючи вимоги розумності та справедливості вважає, що розмір такої шкоди має становити 1000 гривень.

Крім того, посилання позивача на неодноразовість залиття відповідачем її квартири з 2006 року належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Витрати на проведення відповідно до Договору №426 незалежної оцінки майна не відноситься до жодного з переліку виду судових витрат, які підлягають відшкодуванню, тому підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача 400 грн. суд не вбачає.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

ОСОБА_14 позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 131,12 грн. (61,1 % від загальної суми позову, який було заявлено) за ставками для позову майнового характеру та 107,30 грн. – за позовні вимоги немайнового характеру.

Крім того, в своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по складанню її представником позовної заяви в сумі 500 грн.

Щодо цих вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах , в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В матеріалах справах не має документального підтвердження витрат, які просить стягнути позивач з відповідача і крім того, в вищезазначеному Закону України не передбачено компенсації витрат у цивільних справах за складання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 23, 60, 86, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.1166,1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої Комунальне підприємство «ЖЕК-7», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті залиття квартири – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_10 на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_11 на відшкодування майнової шкоди 9269 ( дев’ять тисяч двісті шістдесят дев’ять) та на відшкодування моральної шкоди 1000 (тисяча) грн., а також судові витрати: за сплату судового збору в розмірі 238,42 грн., а всього 10507 (десять тисяч п’ятсот сім) грн. 42 коп.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2013 року.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду                                                            ОСОБА_14