Справа № 2-382 / 2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого   2009 року     м.  Макіївка

Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді:     Юрко І.В.

при секретарі     Мирошниченко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.  Макіївки Донецької області про стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Гірницькому районі м.  Макіївки Донецької області про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000, 00 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1  підтримав позовні вимоги та пояснив суду,  що працював на ш-ті „Калиновская -Восточная" ДП „ Макіїввугілля" ГРОЗ 5-го розряд з 02.09.1992 року. 02 листопада 2001 року при виконанні трудових обов'язків він отримав травму. Обставини нещасного випадку такі - при прирощенні рештака на конвеєрі СП-202 у нижній ніші східної розвантажувальної лави шматком породи,  який вивалився між рамками,  йому травмувало грудь та грудний відділ хребта. За цим фактом нещасного випадку 04.11.2001 року було складено акт по формі Н-1 за № 52. Згідно висновку МСЕК від 08.08.2002 року йому вперше встановлено 3-ю групу інвалідності з втрату 60% професійної працездатності. Згідно висновку МСЕК від 20.08.2003 року встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково з втратою 50% професійної працездатності. На підставі положень  ст.  ст.  33,  34 Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності» №1105 від 23.09.1999 року відділенням ВД ФССНВ у Гірницькому районі м.  Макіївки було призначено йому страхові виплати. На цей час він отримує страхові виплати по травмі з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.  Макіївки. В разі нещасного випадку він отримав тяжку травму,  що викликало та продовжує викликати моральні переживання у зв'язку с самим фактом ушкодження здоров'я. Отримане каліцтво викликало порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. У зв'язку з травмою він досі відчуває біль у грудях та поперечних відділах хребта,  які посилюються при ходьбі,  нахилах торсу. Через травму він не зміг працювати за своєю професією,  а тому у теперішній час він працює охоронником у 201-му загоні ВОХОР. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 50000 грн.,  яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Представник відповідача ОСОБА_2 виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Гірницькому районі м.  Макіївки Донецької області ОСОБА_3,  діючий за довіреністю,  позов не визнав,  пояснив що Згідно Закону України від 23.02. 2007 року №717 «Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності» з питання моральної шкоди внесені зміни. Згідно з «Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках,  якими заподіяно ушкодження здоров'я,  пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків,  затвердженим Наказом Міністерства   охорони   здоров'я   від

2

22.11. 1995 року встановлення факту моральної шкоди відноситься до компетенції МСЕК. Вважає,  що позивач не надав суду відповідних медичних висновків. Довідка МСЕК про втрати професійної працездатності є підставою для розрахунку в відшкодування потерпілому матеріальної шкоди -частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. При проходженні огляду МСЕК ОСОБА_1  не було визначено факт спричинення морального страждання. Крім того позивач не надав доказів в чому полягає шкода,  з яких міркувань виходив позивач,  визнаючи розмір шкоди,  та якими доказами це підтверджується. Згідно  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала. Роботодавцем,  винним в ушкодженні здоров'я ОСОБА_1  є ДВАТ Шахта „Калиновская - Восточная" ДП „ Макіїввугілля",  тому суму моральної шкоди вважає необхідне стягнути з вказаного підприємства.. Крім того згідно підпункту 2 п.44 Закону України від 28.12. 2007 року № 107-У1 «Про державний бюджет України» відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року. Просив в позові позивачу відмовити в повному обсязі

Суд вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що позов являється обґрунтованим і підлягає частковому   задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так,  в судовому засіданні встановлено факт того,  що позивач ОСОБА_1  дійсно перебував у трудових відносинах з шахтою „Калиновская - Восточная" ДП «Макіїввугілля» ГРОЗ 5-го розряд з 02.09.1992 року по 15.09.2002 року. Наказом № 836н від 15.09.2002 року позивач був звільнений на підставі  ст.  38 КЗпроП України,  що підтверджується копією трудової книжки (л.спр. З - 9).

Також встановлено,  що під час виконання трудових обов'язків позивач 02 листопада 2001 року ОСОБА_1  був травмований і йому було спричинено: „закритий компрес іонний перелом відділу хребта,  забиття правої половини грудної клітки" (л.с.  16). За фактом нещасного випадку 04.11.2001 року було складено акт за № 52 ( л.спр. 10-11 ). Згідно висновку МСЕК від 08.08.2002 року ОСОБА_1  встановлено втрату 60% професійної працездатності ( л.спр. 12). Але на час звернення до суду ОСОБА_1  висновком МСЕК від 20.08.2003 року встановлено третю групу інвалідності від трудового каліцтва 02.11.2001 року з втратою 50% відсотків професійної працездатності (л.с.  13-15).

Відповідно до вимог п.3  ст.  34 Закону України від 23.09.1999р. „По загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" - моральна шкода заподіяна умовами виробництва відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.

Суд встановив,  що в результаті травми на виробництві 26.09.2000 року ОСОБА_4 за висновком МСЕК від 19.09.2001 року втратив працездатність на 60% ,  на теперішній час,  тобто на час звернення з позовом до суду втрата професійної працездатності складає 50%,  що встановлено висновком МСЕК від 20.02.2008 року,  та Фонд повинен був оплатити позивачеві моральну шкоду,  але не зробив цього.

Відповідно до  ст.  21 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності" та рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004р. № 1-9/2004р. при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду при визнанні факту спричинення такої шкоди.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає,  що в наслідок травми від 02.11.2001 року позивачу була спричинена моральна шкода,  яка складається з наступного: позивачу було завдано фізичного болю,  як в момент травми,  так і надалі,  який він постійно відчуває,  у продовж тривалого часу він лікується,  потребує періодичних курсів медикаментозної терапії,  санаторно-курортного лікування,  що підтверджується довідками ( л.спр. 17 - 29,  42 - 44). Разом з фізичними стражданнями він постійно переносить моральні страждання. В результаті травми ОСОБА_1  втратив 50 % професійної працездатності. У зв'язку з травмою позивач вимушений був змінити місце роботи,  докладати додаткових зусиль по організації свого життя,  він не має можливості повноцінно допомагати дружині по господарству,  виконувати роботу дома. Все це спричиняє йому моральні страждання.

Таким чином отримане позивачем каліцтво викликало у нього порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя. Пошкодження здоров'я є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці позивача.

3

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди,  суд,  враховуючи вимоги розумності і справедливості,  беручи до уваги глибину фізичних та душевних страждань позивача,  характер негативних наслідків,  неможливість відновлення втраченого здоров'я та обставини отримання травми,  що має істотне визначення розміру моральної шкоди,  вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 18000 гривень.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про відмову у позові з того,  що Законом України від 28.12.2007 року № 107- У1„Про державний бюджет України" відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної( немайнової) шкоди застрахованим та членам сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 тому,  що відповідно до  ст.  22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. До Закону,  який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди,  не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статей 1,  3,  21,  43 ч.4,  46 ч.1 та ч.2 Конституції України,  Україна як соціальна держава,  зміст і спрямованість якої визначаються права і свободи людини та їх гарантії,  проголосила право громадян на належні,  безпечні і здорові умови праці,  соціальний захист,  що включає право на забезпечення їх в разі повної,  часткової або тимчасової втрати працездатності,  втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується,  зокрема,  загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян,  підприємств,  установ і організацій,  а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування,  згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи) є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності. Основами передбачено відшкодування збитків,  заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я з виконанням ним своїх трудових обов'язків( п.4ч.1 ст. 25)

Відповідно до ч.2  ст. 4 Закону України „Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика в галузі охорони праці базується зокрема на принципах пріоритету життя і здоров» я працівників,  повної відповідальності роботодавця за створення належних,  безпечних і здорових умов праці,  соціального захисту працівників,  повного відшкодування шкоди особам,  які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з ч.1  ст. 9 цього Закону відшкодування шкоди,  заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'ю або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  яки спричинили втрату працездатності. Зазначені закони України,  по -перше спрямовані на соціальний захист працівників,  які в наслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження,  що призвели до втрати професійної працездатності,  і по-друге передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат,  у тому числі відшкодування моральної( немайнової) шкоди. Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого,  поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання ( ст.  3).

На підставі викладеного,  Закону України від.23.09.1999р. України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності",  Закону України від 23.02.2007 року №717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності»,  та рішення Конституційного Суду України від 2004р. № 1-9/2004р.,   ст.  23 ЦК України ,  керуючись  ст.   ст.  209, 212, 214-215 ЦПК України,

ви   р   і   шив:

4

Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Гірницькому районі м.  Макіївки про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Гірницькому районі м.  Макіївки на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 18000 ( вісімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання у Гірницькому районі м.  Макіївки витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1 гривню 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.