20.03.2013 238/444/13-ц
Справа № 2/238/362/13 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2013 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:
судді Безрук Т.В.,
при секретарі Ясиненко Л.В.,
за участю:
представника позивача адвоката ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «Ілліч – ОСОБА_4» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК ім.Ілліча»), третя особа – Державне земельне агентство в Новоазовському районі Донецької області (далі Держземагентство в Новоазовському районі) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Позивач 20.02.2013 року звернулась до суду з даним позовом до відповідача, зазначаючи, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,0170 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 707011.
В 2009 році між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі №71 належної їй земельної ділянки.
05.05.2010 року вказаний договір оренди землі №71 та додаткову угоду до нього №142 без дати було зареєстровано в Новоазовському районному відділі «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за № 041016400129 та № 041016400130 відповідно.
Вона, позивач, вважає укладений договір оренди земельної ділянки недійсним у зв’язку з невідповідністю його вимогам закону.
Договір та додаткову угоду до нього було зареєстровано не дивлячись на те, що договір не містить усіх істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме – умови про передачу у заставу і внесення в статний фонд права оренди земельної ділянки та річний розмір орендної плати на момент укладення договору.
Крім того, істотними умовами договору є об’єкт оренди, умови та строки передачі земельної ділянки орендатору. Передача об’єкту оренди орендатору здійснюється орендодавцем в строки та на умовах, передбачених договором оренди землі за актом приймання-передачі.
Відповідно до п.2.2 договору оренди передача нею земельної ділянки в користування орендатору повинна бути здійснена за актом протягом 10 днів з моменту державної реєстрації договору.
В реєстраційній справі реєстрації договору відсутній належним чином оформлений акт приймання-передачі земельної ділянки. Акт, який в ній міститься, не має дати його складання та не підписаний сторонами.
В акті встановлення в натурі меж земельної ділянки також не вказана дата його складання та відсутні підписи сторін.
Крім того, при укладенні договору були порушені вимоги ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі», у відповідності до яких при передачі в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни відповідно до проекту землеустрою. Але ні в договорі, ні в додатках до нього проекту землеустрою немає.
Просила визнати недійсним договір оренди землі №71 без дати підписання, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 05.05.2010 року в Новоазовському районному відділі «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за № 041016400129.
В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги свого довірителя з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Так, по – перше, договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства та він є дійсним. Договір було укладено в письмовій формі з погодженням усіх наявних істотних умов, позивач на час укладення договору мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору. На час укладення договору був чинний Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 (далі «Порядок»). Пунктами 10-12 Порядку передбачено послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, в тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації. Договір оренди, що укладений між сторонами, зареєстровано у встановленому порядку у відділі Держкомзему у Новоазовському районі 05.05.2010 року. Крім того, до договору додано акт приймання-передачі земельної ділянки та акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, що оформлено належним чином. Тобто договір, укладений між сторонами, повністю відповідає вимогам законодавства та волі сторін.
По – друге, якщо керуватися міркуваннями позивача договір є не недійсним, а неукладеним, тому позов про визнання договору саме недійсним не підлягає задоволенню, оскільки недійсним можливо визнати лише укладений договір.
По – третє, відсутність у спірному договорі суттєвої умови не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним у розмінні ст. 203 та ст. 215 ЦК України, оскільки сторонами були виконанні усі умови, які є необхідними для чинності договору оренди землі.
По – четверте, позивачем зроблено помилковий висновок про відсутність в договорі істотних умов. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Проте, законом не передбачено у який саме спосіб повинні бути викладені ці умови, яке саме формулювання повинно відповідати за змістом умовам передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, в якому саме розділі договору вони повинні бути викладені. Відповідно до п. 1 спірного договору сторони дійшли домовленості про те, що позивач передає відповідачу в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач до та після укладення договору не мав наміру передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Це підтверджується положеннями договору, зокрема, пунктами про права та обов’язки сторін. Отже, сторони в момент підписання договору, виражаючи свою волю за договором прийшли до розуміння, що вимог та/або пропозицій передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки від жодної сторони із сторін не надходило, тому у договорі суттєва умова, передбачена ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме – умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки викладена як твердження про те, що земельна ділянка у заставу передаватися не буде, внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не відбувається на протязі дії договору.
По – п’яте, строк дії договору визначено за спільною згодою сторін з урахуванням діючого законодавства. Сторонами при укладенні договору було узгоджено строк його дії, а саме – 13 років з дати державної реєстрації. Посилання позивача на встановлення строку оренди земельної ділянки без урахування періоду ротації основної сівозміни та на відсутність у додатках до договору проекту землеустрою є неспроможними.
На підставі викладеного просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Крім того, представником відповідача в судовому засіданні надано заяву про застосування строків позовної давності. При цьому представник відповідача зазначила, що позивачеві було відомо про умови договору вже у 2009 році, під час його підписання. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України представник відповідача вважає, що сплив строк позовної давності звернення до суду за захистом її права.
Представник третьої особи Держкомагенства у Новоазовському районі, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, до суду не з’явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд, вислухавши в судовому засіданні учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні судом встановлено, що позивач по справі на підставі державного акту серії ЯЕ № 707011 є власником земельної ділянки площею 6,0170 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області ( а.с. 29).
Судом також встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди №71 без дати підписання вказаної земельної ділянки та додаткову угоду до цього договору. Договір та додаткову угоду зареєстровано 05.05.2010 року у Новоазовському районному відділі «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам». Як вбачається з копії вказаного договору, він не містить таких суттєвих умов як умови про передачу у заставу і внесення в статний фонд права оренди земельної ділянки. В п.5.1 договору оренди зазначено, що річний розмір орендної плати складає 2% вартості орендованої земельної ділянки, проти сума орендної плати не відображена (а.с. 26-27,36-37).
Акт приймання – передачі земельної ділянки, копія якого надана в судове засідання представником позивача , також не містить дати його підписання (а.с. 38).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» і ч.1 ст. 210 ЦК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації і вважається укладеним з моменту такої реєстрації.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На підставі добутих у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що договір оренди землі, укладений між сторонами, є укладеним з 05.05.2010 року, тобто з часу державної реєстрації, і на той час діяла норма ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» згідно якої, однією з істотних умов договору є передача у заставу та внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки, проте такі суттєві умови відсутні в оскаржуваному позивачем договорі, тому він має бути визнаний судом недійсним.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності до даного спору, оскільки, як встановлено судом, спірний договір між сторонами було вчинено 05.05.2010 року, тобто позивачем не порушені строки звернення до суду з вказаним позовом. Також суд відзначає, що ні спірний договір оренди, ні акт – приймання передачі земельної ділянки взагалі не містить дату його підписання, тому суд позбавлений можливості визначити, коли ж саме позивач дізналася про порушення її прав. Крім того, при недотриманні законодавчо встановленої вимоги державної реєстрації договору оренди земельної ділянки після його підписання до дня його державної реєстрації 05 травня 2010 року, правочин не мав юридичної сили і не міг породжувати для його суб'єктів будь-яких прав та обов'язків, а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності обчислюється з моменту державної реєстрації правочину, тобто з 05 травня 2010 року.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача у розмірі – 114,70 гривень.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 257, 261, 638 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (з наступними змінами і доповненнями до неї), суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 до дочірнього підприємства «Ілліч – ОСОБА_4» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», третя особа – Державне земельне агентство в Новоазовському районі Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним – задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі №71, укладений між ОСОБА_3 та дочірнім підприємством «Ілліч-Агро ОСОБА_4» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зареєстрований 05.05.2010 року в Новоазовському районному відділі «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за № 041016400129.
Стягнути з дочірнього підприємства «Ілліч-Агро ОСОБА_4» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 114 гривень 70 копійок.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя