Справа № 2-3081/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року  Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим

у складі: головуючої судді Андрєєвої О.М.,

                при секретарі – Кушнеренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 51098 грн. Згідно зави про збільшення розміру позовних вимог також просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 1430,75 грн., проценти у розмірі 495,58 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 1500 грн., судові витрати у розмірі 625,24 грн., а також моральну шкоду  - 5000 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 20.05.2008 року відповідач взяв у нього в борг грошову суму у розмірі 51 098,36 грн., яку зобов’язався повернути в строк до 01.08.2008 року, про що відповідачем було написано власноруч розписку. У вказаний строк відповідач не виконав своє грошове зобов’язання за договором позики. У зв’язку з чим він був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.    

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі за мотивами, викладеними у позові та у заяві про збільшення позовних вимог.  

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що договір позики між ним та позивачем насправді укладений не був. Грошові кошти від позивача він не отримував, а розписку написав під тиском, в період роботи на підприємстві  ОСОБА_1

Заслухавши сторони, свідків ОСОБА_3, та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає що  позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2008 року відповідач ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 суму у розмірі 15 098,36 грн. Дану суму відповідач зобов’язався повернути в строк до 01.08.2008 року, про що власноруч написав розписку (а.с. 14).

Дане свідчить про укладення між сторонами договору позики у відповідності до  ст. 1046 ЦК України.

У встановлений договором строк – до 01.08.2008 року відповідачем сума боргу у розмірі 15 098,36 грн. позивачу не повернута.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження того, що між ним та позивачем не був укладений договір позики і розписку він підписав під тиском.

В судовому засіданні за клопотанням відповідача були допитані свідки. Свідок ОСОБА_3 взагалі з приводу передачі грошей нічого пояснити не змогла, оскільки не була там присутня. Свідок ОСОБА_4 показав, що у його присутності ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші, а той написав розписку. Яку саме суму позивач передав відповідачу не знає.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає що на користь ОСОБА_1 у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позики з останнього підлягає стягненню сума боргу у розмірі 51098,36 грн., інфляція за період прострочки у сумі 1430,75 грн., проценти у сумі 495,58 грн.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи та понесені позивачем, підтверджені ним документально, у відповідності до ст. 88 ЦПК України також підлягають стягненню з ОСОБА_2, а саме: витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та судовий збір у розмірі 595,24 грн., усього 2125, 24 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки не основані на законі.

На підставі ст.ст. 525,  526, 625, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:  

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 51 098, 36 грн., суму інфляції за період прострочки у розмірі 1430,75 грн., проценти у сумі 495,58 грн., а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи у розмірі 2125, 24 грн., а усього  55149 (п’ятдесят п’ять тисяч сто сорок дев’ять) грн. 93 коп.  

У задоволенні позовних вимог про  відшкодування моральної шкоди відмовити.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                                                      Суддя: